Ой на Андрія, на вечорниці...

Ой на Андрія, на вечорниці завітали до нашої світлиці дівчата та хлопці, аби повеселитьсь, поворожити та долю свою дізнатись...

Добрий вечір вашій хаті, уклін господині.

Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Добрий вечір, господине.

Аби щастя було в хаті, щоб усі були багаті,

Аби було любо, мило, аби всі були щасливі.

Колись, щоб знати, котра з дівчат швидше заміж вийде, складали чоботи до порога. Чий перший на поріг стане, та і заміж швидше вийде.

Та які ж вечорниці без хлопців!

Милі гості, просим сісти, вареники буденм їсти.

Вареники непогані, вареники у сметані.

Вас чекають у макітрі вареники дуже ситні.

Білобокі, круглолиці, з української пшениці.

Їжте, їжте, просим щиро вареники наші з сиром.

А зараз всі до праці. Дівчатка біжать до джерела, набирають води повен рот, прибігають назад, беруть тарілки з борошном і місять паляничку. Кожна свою позначає, щоб потім впізнати. А як спечуться, їхз кладуть і приводять собаку. Чию пампушку собака найшвидше з'їсть, та дівчина найшвидше заміж піде.

А тепер ворожба для хлопців. Потрібно налити воду в макітру і губами дістати з неї перстень. Хто швидше!

Поки хлопці бавляться, дівчата приносять дрова, рухують їх: скільки принесла, через стільки років і заміж піде.

Потім хлопці паляницю ділили.

Їду, їду на коні в червоному жупані до вашої хати калиту кусати. Добрий вечір!

Паляницю одержують ті, хто вкусить і не засміється. Всіх, хто засміявся мажуть сажею.

Колись ще й так ворожили. Натягували нитку, кожна дівчина прив'язувала до неї свою нитку. Чия нитка швидше згорить, та дівчина першою заміж вийде.

Гадали на тарілках. Під тарілку кладеться лялька, перстень, ключ та інші предмети.

Дівчата підходили і вгадували свою долю: мірт - ще походиш в дівках, лялька - зрадить милий, ключ - бути господинею, перстень - скоро весілля.

На аркушах паперу ім'я хлопців писали, потім перемішували їх, у шапку клали, "хлопця вибирали".

А які ж вечорниці без пісень і танців!

Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу!

Тепер головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам'ять про минуле. Тож збережемо цю прекрасну, невичерпну скарбницю, в якій розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашнього дня.