Ода бібліотеці

Чи сніг, чи дощ,

Чи холод, а чи спека,

Чи вітер дме, збиваючи із ніг,

Прямую я в свою бібліотеку -

Дитячий світ й безмежне море книг.

В бібліотеці так привітно:

Усе здається звичним.

З полиць на мене поглядають

Нестайко і Малишко.

Ось Цибуліно і Незнайко

взялися читати Езопові байки.

Руслан і Людмила, Ромео і Джульєтта

На свято кохання готують карету.

Пустунка маша просить Мішку:

-Хочу, хочу я цікаву книжку!

Грицька Бойка небилиці

Примостились на полиці,

Ти ж, Машо часу не гай, 

А скоріше їх читай!

Піратські скарби Джим Гокінс шукає,

Червоні вітрила Ассоль зустрічає...

Ще безліч дивовижних таємниць...

Ти підійди лише до книжкових полиць!

Й полинеш у всесвіт -

Пошуки, мандрівки, відкриття,

Казковий світ і реальне життя. 

Бо книга - справжній чарівник,

Це сад, це прекрасний цвітник,

Копальня багата.

Повна до верху і срібла, і злата.

Звичайний день...

Сьогодні, як учора:

Дитячий гамір, й тиша, й сміх - 

Миколка вибрав казочку,

Тетянка - збірочку пісень,

Штурмує Даня теорему Піфагора,

Оленка хоче знати все про всіх:

-Чи є така книжка, яка все знає?

-Чому на калині пташина співає?

-Чому сірий заєць морквину гризе,

А мишка тихесенько в нірку повзе?

Чомучок багато, й такі усі різні.

Моєї ж любові вистачить на всіх.

Та впевнена і твердо знаю:

Ні дня не проживу без них...