Багато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттів

ПОДЯКА

ВИСЛОВЛЮЄМО ЩИРУ ПОДЯКУ НАШИМ ЧИТАЧАМ ТА ВІДВІДУВУЧАМ ЗА УЧАСТЬ В АКЦІЯХ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ЗІ СХОДУ УКРАЇНИ, ПОРАНЕНИХ БІЙЦІВ ТА ЗСУ

понеділок, 29 серпня 2016 р.

Непоборимий син землі

Вшановуючи пам’ять великого українського письменника, поета, публіциста, ученого, громадського та політичного діяча Івана Яковича Франка наша бібліотека пропонує до уваги користувачів літературний портрет "Непоборимий син землі"Нехай про велич та безмежні світи Івана Франка знов й знов говоритиме увесь світ! Говорімо, читаймо, вивчаймо творчість величної постаті України – Івана Яковича Франка!

суботу, 27 серпня 2016 р.

Богдан Ступка. Про себе, про життя...

Одні називали його «генієм», другі – «великим», а він віджартовувався: «1 метр 78 сантиметрів». Крім указаних нагород, він ще й був лауреатом Міжнародної театральної премії К. Станіславського, академіком Академії мистецтв України, художнім керівником Національного театру імені Івана Франка. «Творчість – це самотність бігуна на довгій дистанції», - любив повторювати Богдан Сильвестрович – і сам одинокий бігун в українському художньому просторі. Глядачі захоплюються і захоплюватимуться його Миколою Задорожним, Річардом III, Королем Ліром, царем Едіпом, Зигмундом Фрейдом, Фаустом і Мефістофелем, Тарасом Бульбою і, звісно, найколоритнішим - Тев'є-молочником. В цій публікації ми зібрали найяскравіші висловлювання актора про свою професію, про себе та Україну.
  • "Живим тебе уявити так легко, що в смерть твою повірити неможливо"
  • "Головне, синку, дотягнути до 70-ти, а потім живи, скільки хочеш ..."
  • "Взагалі я конфліктна людина. Був. В молодості"
  • "Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому"
  • "Нехай говорять, що хочуть, а я живу, як живу і завжди хочу спати"
  • "Я міг стати хіміком, звіздарем. Була у мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем по змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчику, зроблю астронома. Не вийшло"
  • "Я людина без слабкостей. Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п'ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть"
  • "Радію сонцю, дощу, так, так... А ось життя? Життя, воно до заходу рухається... Нецікаво. Що за радість - наближатися до смерті і піти в інший світ?! Все вдалося: народження, дитинство, юність, зрілість, а от старість не вдалася. Хвороби, зморшки з'являються, сили вже не ті. Яка радість? Раніше зістрибував з дивана, тепер ледве піднімаюся".
  • "Все наше життя - суцільна імпровізація, а значить, все наша життя - це джаз"
  • "Я впевнений, щоб людині дурниці в голову не лізли, її завжди треба завантажувати роботою так, щоб вона мертвою додому приходила"
  • "Роби справу чесно, з душею - і твоє до тебе прийде. Це не означає, що завтра з'являться золоті гори. Треба бути терплячим, але істину золотих слів для нинішнього покоління закривають золоті гори"
  • "Нас всіх навчили бути з подвійним дном. Пам'ятаєте фразу "Ми говоримо "партія" - маємо на увазі "Ленін", ми говоримо "Ленін" - маємо на увазі "партія"? І так все життя - одне говоримо, інше на увазі"
  • "Роби справу чесно, з душею - і твоє до тебе прийде. Це не означає, що завтра з'являться золоті гори. Треба бути терплячим, але істину золотих слів для нинішнього покоління закривають золоті гори"
  • "Я розраховую на публіку, тому що для себе можна сісти в туалеті - і грай собі, скільки хочеш"
  • "Мені завжди говорили: не хвалися, що ти це зробив. Ти - просто провідник ідей, які дали тобі батьки і Господь Бог. Якщо у тебе є здібності, ти не повинен це закопати. І ніколи не будь гордим"
  • "Театр зображує, так би мовити, життя. Але там не по-справжньому вмирають, гинуть і так далі. Там грають в це все. Грають у життя. Театр - продовження життя. Ти підносишся трохи над реальністю, але це та ж реальність, тільки в художній формі. Театр - не втеча з життя, просто людина знайшла іншу його форму. Все пов'язано, воно ж не буває окремо: життя - це життя, театр - це театр"
  • "Сам я нічого не ставлю, не хочу поповнювати когорту бездарних режисерів"
  • "Ви думаєте, грати - це радість? Це мука"
  • "Український глядач - найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є кращою нагородою для акторів і меценатів. Ми - громадяни однієї країни, і обов'язок кожного - зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають в цьому, - патріоти України"
  • "Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам'ятаю. Пам'ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися - це не ти, це завжди хтось інший"

Цікаві факти про Івана Франка


Видатний український поет Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року у селі Нагуєвичі на Львівщині. Всі ми звикли бачити в ньому, в першу чергу, українського письменника, поета, публіциста, перекладача, вченого, громадського і політичного діяча, але, попри це все, він був також людиною, людиною цікавою та неординарною. Сьогодні пропонуємо вашій увазі 15 цікавих та несподіваних фактів з життя та творчості Каменяра:
  •  Мати Івана Франка, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Померла, коли Іванові було 15 років.
  • Коли Франкові було 9 років, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя.
  • Іван Якович любив пити медовуху, вино. Смачно готував каву, збирав і любив їсти гриби й рибу, що сам ловив. Іван Франко понад усе любив збирати гриби. Їх варили, смажили, сушили на зиму. Донька пише: “Присмажені гриби з молодою картоплею були смачною й улюбленою стравою тата”.
  • Навчаючись у Дрогобицькій гімназії, Франко жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці міста. Нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні (“У столярні”)
  • Восени 1875 року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Спочатку належав до москвофільського товариства. Москвофільство було дуже популярне серед галицької інтелігенції в другій половині ХІХ століття. Москвофілом був також один із засновників “Руської Трійці” Яків Головацький.
  • Як і більшість молодих людей того часу, Іван Франко захоплювався ідеями соціалізму. Читав твори Маркса, Енгельса, листувався з Михайлом Драгомановим. Однак наприкінці життя він зрозумів хибність ідеї Маркса, назвавши соціалістичну державу тюрмою.
  • Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви “українці” замість “русини” — так традиційно називали себе корінні галичани. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” (1905) Франко писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…”
  • Після свого другого арешту 1880-го Франко ледь не помер з голоду. Тоді за тиждень у готелі він написав повість “На дні” й на останні гроші надіслав її до Львова. Після того три дні жив на 3 центи, знайдені на березі річки Прут – цих грошей вистачило хіба на одну хлібину. А коли їх не стало, лежав без пам’яті, без сил. Врятував Франка від голоду старий служитель готелю.
  • У 1886 році Іван Франко одружився. Його дружиною стала Ольга Хоружинська. Була високоосвіченою людиною, добре володіла мовами: англійською, французькою, німецькою, російською. Їй не була чужа ідея відродження України. Познайомившись із Франком вирішила стати його дружиною й помічницею, та присвятити своє життя чоловікові. Разом подружжя виховало чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анну.
  • Подружнє життя Франків не було щасливим. Матеріальні нестатки, хатні злидні, щоденні турботи, вороже ставлення до Ольги з боку найближчих співробітників мужа, зокрема Михайла Павлика, й частини суспільства, що ставилися до неї ще з більшою неприязню, ніж до самого Франка, як до схизматички — все це зломило жінку. Наслідком були сухоти, нервове перенапруження, а згодом і цілковитий психічний розлад. Одинока, покинута дітьми померла 17 липня 1941 року і похована на Личаківському цвинтарі, на полі № 4 неподалік від свого чоловіка.
  • Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: “Жаль, що я не орієнталіст”. Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”. Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
  • 1908 року стан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Період останнього десятиліття життя Франка — дуже складний. За розповідями сина Андрія, “у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…”. “Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю”, – писав Іван Франко. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові. Похований на Личаківському кладовищі у Львові.
  • Іван Франко був відомий своїми атеїстичними поглядами. Про це згадував отець Макарій Каровець: “Тут пригадуємо, що Франко майже від перших хвилин свого виступу аж до смерті був у нас головним пропагатором виразного атеїзму, що той атеїзм пропагував і в своїх популярно-наукових писаннях, і в своїй поезії. Пригадуємо, що атеїзм був увесь час головним стовпом його світогляду. Пригадуємо, що коли Франко умирав, відвідав його піп Теодозій Галущинський і умовляв помиритися з господом богом і з церквою, в котрій він, Франко, родився та котру поборював ціле своє життя. Та отримав від Франка відповідь: “А що на те сказала б молодіж, котру я ціле життя вчив не вірити в бога?” Помер несповіданий і нерозкаяний”.
  • В інституті германістики Віденського університету, в якому Іван Франко успішно захистив докторську дисертацію, встановлена меморіальна дошка Івану Франку встановлена. Відкрита 29 жовтня 1993 року. На Постгассе, 8 знаходиться погруддя письменникові. Пам’ятник був відкритий 28 травня 1999 року. Пам’ятна дошка також встановлена на будинку, в якому жив письменник за адресою: Відень, Віпплінґерштрассе 26.
  • Франко на сьогодні єдиним українським поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури.
Джерело: gazeta.ua.

четвер, 25 серпня 2016 р.

Стрічка в подарунок

До Дня Державного Прапора та Дня Незалежності України в нашій бібліотеці протягом тижня проходила акція "Стрічка в подарунок". Наші користувачі, взявши книжку на абонементі ,отримували синьо-жовту стрічку.