Одні називали його «генієм», другі – «великим», а він віджартовувався: «1 метр 78 сантиметрів». Крім указаних нагород, він ще й був лауреатом Міжнародної театральної премії К. Станіславського, академіком Академії мистецтв України, художнім керівником Національного театру імені Івана Франка. «Творчість – це самотність бігуна на довгій дистанції», - любив повторювати Богдан Сильвестрович – і сам одинокий бігун в українському художньому просторі. Глядачі захоплюються і захоплюватимуться його Миколою Задорожним, Річардом III, Королем Ліром, царем Едіпом, Зигмундом Фрейдом, Фаустом і Мефістофелем, Тарасом Бульбою і, звісно, найколоритнішим - Тев'є-молочником. В цій публікації ми зібрали найяскравіші висловлювання актора про свою професію, про себе та Україну.
- "Живим тебе уявити так легко, що в смерть твою повірити неможливо"
- "Головне, синку, дотягнути до 70-ти, а потім живи, скільки хочеш ..."
- "Взагалі я конфліктна людина. Був. В молодості"
- "Мрією мого життя було, щоб українська культура стала відома в усьому світі. Мрії повинні збуватися, і я щасливий, що маю можливість сприяти цьому"
- "Нехай говорять, що хочуть, а я живу, як живу і завжди хочу спати"
- "Я міг стати хіміком, звіздарем. Була у мене така сторінка в біографії: я працював у Львівському університеті лаборантом-обчислювачем по змінним зіркам, і один старий професор говорив мені: я з тебе, Богданчику, зроблю астронома. Не вийшло"
- "Я людина без слабкостей. Курити кинув, поїсти ніколи особливо не любив, п'ю помірно. Одним словом, сала не люблю, горілку не вживаю. Нудно навіть"
- "Радію сонцю, дощу, так, так... А ось життя? Життя, воно до заходу рухається... Нецікаво. Що за радість - наближатися до смерті і піти в інший світ?! Все вдалося: народження, дитинство, юність, зрілість, а от старість не вдалася. Хвороби, зморшки з'являються, сили вже не ті. Яка радість? Раніше зістрибував з дивана, тепер ледве піднімаюся".
- "Все наше життя - суцільна імпровізація, а значить, все наша життя - це джаз"
- "Я впевнений, щоб людині дурниці в голову не лізли, її завжди треба завантажувати роботою так, щоб вона мертвою додому приходила"
- "Роби справу чесно, з душею - і твоє до тебе прийде. Це не означає, що завтра з'являться золоті гори. Треба бути терплячим, але істину золотих слів для нинішнього покоління закривають золоті гори"
- "Нас всіх навчили бути з подвійним дном. Пам'ятаєте фразу "Ми говоримо "партія" - маємо на увазі "Ленін", ми говоримо "Ленін" - маємо на увазі "партія"? І так все життя - одне говоримо, інше на увазі"
- "Роби справу чесно, з душею - і твоє до тебе прийде. Це не означає, що завтра з'являться золоті гори. Треба бути терплячим, але істину золотих слів для нинішнього покоління закривають золоті гори"
- "Я розраховую на публіку, тому що для себе можна сісти в туалеті - і грай собі, скільки хочеш"
- "Мені завжди говорили: не хвалися, що ти це зробив. Ти - просто провідник ідей, які дали тобі батьки і Господь Бог. Якщо у тебе є здібності, ти не повинен це закопати. І ніколи не будь гордим"
- "Театр зображує, так би мовити, життя. Але там не по-справжньому вмирають, гинуть і так далі. Там грають в це все. Грають у життя. Театр - продовження життя. Ти підносишся трохи над реальністю, але це та ж реальність, тільки в художній формі. Театр - не втеча з життя, просто людина знайшла іншу його форму. Все пов'язано, воно ж не буває окремо: життя - це життя, театр - це театр"
- "Сам я нічого не ставлю, не хочу поповнювати когорту бездарних режисерів"
- "Ви думаєте, грати - це радість? Це мука"
- "Український глядач - найкращий глядач у світі, і його вдячність і оплески є кращою нагородою для акторів і меценатів. Ми - громадяни однієї країни, і обов'язок кожного - зберегти її культурне багатство. Вважаю, що люди, які допомагають в цьому, - патріоти України"
- "Я не люблю війну, тому що з дитинства боюся стрільби. Мені було всього три роки, але я добре її пам'ятаю. Пам'ятаю, як німці давали дітям шоколад. Як попереджали: зараз тут почнеться битва, йдіть з будинків. І тепер все життя мене переслідує страх. Цей страх іноді змушував мене битися, йти проти великих людей. Можливо, саме через нього я і пішов у кіно. Адже в кіно ти легко можеш сховатися - це не ти, це завжди хтось інший"
Немає коментарів:
Дописати коментар