Хліб українці називають «святим», «Божим даром», «батьком», «годувальником», «головою», «розпорядником». Без хліба в Україні не обходиться жодна важлива подія. В обрядах та звичаях хліб символізує життя. Шана до хліба закріпилась у народних звичаях українців. На покуті під образами, що здавна в хаті вважалася священним місцем, завжди лежала на столі покрита рушником паляниця. Кожен шматочок хліба з'їдали повністю, не залишаючи куснів, щоб силу не залишити. Хліб не можна викидати у сміття, навіть хлібні крихти слід зібрати у долоню і з'їсти, або ж віддати худобі чи птиці. Знайдений на дорозі окраєць хліба потрібно обтрусити і покласти на високому місці для пташок. Коли випадково кусень хліба упаде на підлогу, селяни його піднімають і цілують — перепрошують, у хліба ж бо ніжки короткі, впаде зі столу і може ніколи більше туди не повернутися. Про хліб не можна казати, що він поганий, він може бути лише невипечений, глевкий, сирий, підгорілий, зачерствілий. Хліб – символ життя. Він з давніх-давен у великій пошані в народі. Недаремно у молитві до бога «Отче наш…» люди, як великої милостині, просили не позбавити їх хліба, бо він не просто основа життя. Тому в Україні він здавна був і залишається учасником багатьох народних свят. З ним благословляли молодих на щасливе життя, вітали матір з новонародженим, з хлібом-сіллю зустрічали дорогих гостей, вперше входили в нову хату, проводжали в останній шлях. Як бачимо, хліб супроводжує нас з початку і до кінця життя. Також він був послом миру та дружби між народами, залишається їм і нині. З хлібом на вишитому рушнику наші предки йшли навіть оглядати поле, сіяти й збирати жнива. Найкращу жницю квітчали вінком з колосків, а потім ще сплітали вінок, урочисто несли його в село до двору господарів, клали його на хліб, з яким господарі вітали женців. Дуже шанували перший сніп як символ врожаю. Саме з нього робили весільний коровай. На святого Маковія народ вшановує його символом – святими хлібом та маком. Цей день дуже важливий, бо тоді освячували хліб нового врожаю. Люди набирали у вузлики різнотрав’я й несли до церкви святити, а, посвятивши, висипали у зерно – «щоб Бог родив гарний хліб». На Спаса в церкві святили груші, яблука, мед, калачі з борошна нового врожаю і обжинкові вінки. В Україні хліб-сіль на вишитому рушнику – то найвища ознака гостинності народу. Дивовижні пейзажі пшеничних ланів, вибілених сонцем до молочних барв… Здається, такі є тільки у нас, в Україні. Мов кольори рідного стягу, виблискують золотом лани під синню безмежного неба на картинах українського художника Миколи Федоровича Сліпченка. До Вашої уваги - виставка-експозиція "Хліб - усьому глова".
Немає коментарів:
Дописати коментар