... стонет земля под атомной раной

Ти відомий сьогодні кожному —

Не ім'ям своїм, а бідою.

Чорнобиль... Тепер це слово знає весь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять,  це наш нестримний біль.

27 років минуло від того трагічного дня, коли Чорнобиль розіп'яв Україну на вічній дорозі болю й перестороги для прийдешніх поколінь. Чорнобильська катастрофа, навіки вкарбувавшись в людську пам'ять, служить грізним застереженням на сьогодні й на майбутнє.

Тяжким катком пройшов Чорнобиль по долях багатьох людей. Справді нелюдську мужність проявили пожежники, військові, співробітники правоохоронних органів і цивільні люди, які за наказом і без такого гасили проклятий реактор та рятували мирних жителів.

Разом зі своїми читачами ми завітали в гості до тих, кого сьогодні називають "ліквідаторами", - військовослужбовців військової частини 3030. 

В ніч з 26 на 27 квітня полк прибув в м. Припять для виконання спеціального завдання Уряду в зону ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Їх завданням було забезпечити охорону громадського порядку, не допустити крадіжок, пограбувань, злочинів в районах несення служби.

Перед учнями 7-8-х класів школи №7 та гімназії №178 виступили полковник у відставці Яловенко Віктор Миколайович та прапорщик  у відставці Мілейко Павло Васильович, нагороджений орденом Червоної зірки. Вони розповіли про події перших годин та днів Чорнобильської катастрофи, про наслідки страшної аварії.

Командування частини гостинно запросили бібліотекарів та дітей до музею, створеного силами військовослужбовців.

Надзвичайно зацікавила як юнаків, так і дівчат зброя, обмундирування та екіпіровка, які військовослужбовці використовують під час несення служби.

Фото на згадку.

Чорнобильська катастрофа розділила світ на "до" і "після", стала своєрідним межовим стовпцем на історичному шляху. І хоча час не в змозі загоїти Чорнобильську рану, життя триває...