Ланцюговий міст в Києві

11 вересня 1848 року (30 серпня за ст.ст.) в Києві розпочато спорудження ланцюгового (Миколаївського) мосту. Автор проекту - уродженець Ірландії, британський інженер Чарлз Віньоль (1793-1875). Шестипролетний міст із залізних конструкцій, виготовлених у Великобританії, був закладений 11 вересня (30 серпня за ст. Ст.) 1848 після затвердження проекту імператором Миколою I, на честь якого згодом міст отримав свою назву. Навпроти в'їзду на міст з правого берега була побудована каплиця на честь св.Олександра Невського. Міст був освячений 10 жовтня (28 вересня за ст. Ст.) 1853 в один день з освяченням пам'ятника князю Володимиру.

 Постійний рух по мосту було відкрито в 1855 році. Міст завдовжки 776 м і шириною 16 м став одним з найбільших архітектурних досягнень свого часу, перевершивши споруджений за кілька років до нього Ланцюговий міст Сечені в Будапешті. 

Срібна модель моста була виставлена ​​в Лондоні в Кришталевому палаці на Всесвітній виставці 1851. На п'яти облицьованих гранітом опорах- «биках», були споруджені портали у вигляді напівкруглих арок з баштами в стилі англійської готики. На опори помістили спеціальні короби, через які провели ланцюги із залізних ланок. Мостове полотно складалося з гратчастих балок, які кріпилися до ланцюгів за допомогою залізних прутів. Покриття проїзної частини - дерев'яне. Фундаментом проміжних опор служив бетонний масив, закладений прямо на грунті в обгородженій перемичками западині. Для пропуску суден міст мав розвідну секцію біля правого берега, яка приводилася в рух поворотним колом за допомогою всього чотирьох чоловік. Вона діяла не протягом всієї навігації. Тодішні судна нормально проходили під Ланцюговим мостом, і тільки навесні, коли рівень води істотно піднімався, доводилося вдаватися до проходу під розвідний секцією. До кінця ХІХ століття в результаті обміління Дніпра в районі розвідний секції, а також малою її ширини (всього 50 футів), стала на той час перешкодою розвитку річкового судноплавства, було прийнято рішення про реконструкцію моста. Серед інших розглядалося проект Н.А.Белелюбского з реконструкції поворотною секції. У результаті проведеного конкурсу в 1897 році був прийнятий проект київського інженера Аполлoна Лоського. У червні - жовтня 1898 була проведена реконструкція моста. Розвідну секцію замінили стаціонарною, наростили висоту арки центральної опори, полотно моста підняли до центру на 11 футів (3,4 м), а фарватер річки поглибили. На час закриття руху по мосту переправа здійснювалася за допомогою двох поромів. Продовженням Миколаївського ланцюгового мосту були Русанівські мости через

лівобережну заплаву й протоку. У 1912 році по Ланцюгового мосту відкрили рух бензотрамвая. 9 червня 1920 міст був підірваний за наказом генерала Е.Ридз-Смігли відступаючими польськими військами. 10 травня 1925 був відкритий новий міст балкової конструкції, побудований за проектом академіка Є.О.Патона на збережених опорах Ланцюгового мосту, і названий на честь радянської партійної діячки Євгенії Бош. 9 вересня 1941 зруйнований остаточно, підірваний відступаючої Червоною армією. Після Великої Вітчизняної війни не відновлювався. Опори мосту збереглися до середини 1960-х років, деякий час вони використовувалися для лінії електропередач, і були підірвані після спорудження моста Метро, ​​який побудували кілька північніше. Навесні 2010 року, внаслідок тимчасового зниження рівня води можна було побачити залишки трьох опор Ланцюгового мосту.

Джерело: Киевский календарь
Детальнішу інформацію по даній темі Ви можете отримати в нашій бібліотеці з таких джерел:
-Ілюстрована історія Києва.- К.: Фенікс, 2012.- 424 с.,іл.;
-Історія Києва: Київ періоду пізнього феодалізму і капіталізму. Т.2.- К.,1986.- 439с.;
-Рибаков, М.О. Невідомі та маловідомі сторінки з історії Києва.- К.,1997.- 374с. та ін.