Визнаючи українських селян жертвами геноциду 1932-33 років, ми не лише увічнюємо пам'ять про загиблих, а прагнемо постати справді державотворчою нацією, цивілізованою і гуманною, шанобливою і культурною, здатною до прозріння і спокути. Відродження можливе лише тоді, коли народ не втратив своєї Пам’яті. Адже невмируща в людському серці історична пам’ять є запорукою повернення нашому народу почуття сили й гідності, пронесених через масові смерті, біль і страждання, що йому довелося пережити.
Щороку наприкінці листопада весь народ України низько схиляє голову в знак жалоби перед пам’яттю невинних жертв далеких 1932-1933-х років.Мільйони українців померли від голоду. Десятки мільйонів не народилися. Покалічені людські долі. Сироти. Каліки. Пригнічена воля, виснажена душа українського народу. Немислимий масштаб цієї трагедії. Ця трагедія українського народу називається Голодомор. Українською катастрофою ХХ століття називає сучасна громадська думка голодомор 1932 – 1933 років в Україні. Терор голодом, запроваджений сталінським тоталітарним режимом в Україні, заподіяв смерть мільйонам хліборобів. Адже від голоду, масових репресій і депортацій Україна втратила більше ніж за роки Першої світової та громадянської воєн. В нашій бібліотеці представлена виставка-реквієм «Україна у безодні пекла 1932-1933 рр».
Немає коментарів:
Дописати коментар