У недільний весняний день наші найменші користувачі вчергове зібралися у бібліотеці, щоб згадати один з найцікавіших звичаїв наших предків – зустріч весни. Найчарівнішою, найбажанішою для серця хлібороба завжди була весна, з життєдайним теплом якої воскресала природа, починалися сільськогосподарські роботи. Усе це благотворно впливало на почуття людини, сповнювало її молодечим запалом, силою, будило нові прагнення й сподівання. Наші предки свято весни вважали першим святом року. Свято весни – це величний, поетичний гімн людини весняній природі та її господарським та родинно-побутовим обов’язкам. Ось чому в обрядах, піснях і хороводах, що супроводжують це свято, природа, праця і побут народу невіддільні. В ролі господині та матінки-весни були мами. Дітлахи з захопленням закликали весну, топтали ряст, співали, танцювали "Подоляночку" та ліпили жаворонків з солоного тіста. І, обов'язково, прослухали наступну казочку від бабусі Наталки - оповідання Зірки Мензатюк "Прощання з вербою".
Немає коментарів:
Дописати коментар