Будь-яке знайомство, та і спілкування взагалі, починається з привітання. А чи знаєш ти, що щорічно, починаючи з 1973 року, 21 листопада відзначається Всесвітній день вітань? Його придумали два брати-американці (Майкл і Браєн Маккомаки) в самий розпал холодної війни, на знак протесту проти посилення міжнародної напруженості. В цей день всі, хто знає про це свято, обіймають одне одного. І обов’язково посміхаються при зустрічі. Вітання – це жест, словосполучення або ритуал для контакту з іншою людиною. Привітом людина демонструє своє ставлення до іншої. Кожен вітається по-різному. «Скільки разів на день ми здороваємося? "Добрий день!" – привітаємо ми клієнта. "Привіт!" – говоримо подрузі. "Здрастуйте!" – говоримо по телефону.А чи знаєте ви, що значать ці слова? Звідки узявся звичай привітати один одного? Якщо подивитися, як прийнято здороватися в різних країнах, то просто напрошується висновок про те, що вітання має якийсь глибинний зміст:
- От, наприклад, у Франції говорять: "Comment ca va", – що можна перевести: "Як це йде?"
- А італійці привітають один одного словами: "Come sta",– що значить: "Як коштуєш? (Чи – «Як стоїш», «Чи вартий»? – не знаю як перекласти)"
- Араб сказав би тобі: "Salaam alei–kun!", – "Мир вам!"
- Англієць би запитав: "How do you do?", – що буквально значить: "Як ти робиш?"
- А от в Індії, приміром, ранком у тебе поцікавилися б: "Чи не занадто турбували Вас комарі в цю ніч?"
- «Традиційне вітання в Таїланді — іменоване “вай”, при якому складені разом долоні прикладаються до голови або грудей, причому положення рук і тривалість усього жесту визначається соціальним станом того, до якого вітаються: чим значніше статус персони, тим вище піднімаються долоні, і тем довше триває “вай”.
Ясна справа – люди різних народів у вітанні підкреслюють, що є найбільш важливим у їхньому житті. Для слов'ян – здоров’я, від якого й відбувається наше "Здраствуй!", тобто живи в здоров’ї, будь здоровий. Для англійців і американців – це праця. Для італійців – стабільність, а для французів, навпаки, – зміни. Для арабів, так само, як і для деяких африканських народів – мир. А якщо постаратися, то напевно можна знайти підтвердження цьому в історії країн. Крім слів і виражень, для вітання ми використовуємо й
жести:- В індіанців було прийнято підбігати друг до друга й тертися носами. Так вони виражали свої радість від зустрічі з людиною й гарне до нього ставлення.
- Звичай здороваючись, знімати капелюх, прийшов до нас ще з лицарських часів, коли два лицарі, вітаючи один одного, піднімали забрало шолома, або взагалі знімали його, щоб відкрити особу. Так вони демонстрували щирість і чистоту намірів.
- У Європі й Новій Гвінеї розповсюджений звичай привітати один одного на відстані "зльотом" брів, коли обидві брови одночасно піднімаються, злітають нагору. Тільки в Європі цей жест використовують для вітання гарних друзів і рідних, у Новій Гвінеї – для вітання іноземців.
- В древні часи в плем’я туарег, що живе в пустелях, було дуже складне й довге вітання. Воно починалося, коли ще два чоловіки перебували метрів за сто один від одного й могло тривати цілих півгодини! Туареги кланялися, стрибали, кривлялися... Туареги намагалися в такий спосіб розпізнати, а не чи чужинець наближається до нього, щоб підготуватися, у випадку небезпеки, до оборони.
- «Memento more – «помни про смерть». Знаменита фраза, виявляється, теж була вітанням: так здоровалися в Середні століття члени ордена траппистів. Ченці нагадували один одному про те, що людина повинен жити гідно, щоб уникнути кари за гріхи на тім світлі.»
- «Вітання жителів острова Великодня: стати прямо, стиснути руки в кулаків, витягнути їх перед собою, підняти над головою, розтиснути кулаки й дати рукам спокійно впасти. У деяких індійських племен прийнято побачивши незнайомої людини сидіти навпочіпках доти, поки незнайомець не наблизиться й не помітить вас.»
- Тибетці при зустрічі знімають головний убір правою рукою, ліву руку закладають за вухо й висувають язика.
- У новогвінейському племені коири при зустрічі лоскочуть один одного підборіддям.
- У Самоа вас неправильно зрозуміють, якщо ви при зустрічі не обнюхаєте свого приятеля.
- Вітання аборигенів Нової Зеландії: при зустрічі вони спочатку викрикують слова в лютій і уривчастій манері, потім ляскають долонями по стегнах, потім з усією сили тупотять ногами й згинають коліна, і, нарешті, роздмухують грудні клітки, витріщають очі й час від часу висувають мови.»
Немає коментарів:
Дописати коментар