Нещодавно наша бібліотека поповнилася новими книжечками. Це сучасна художня, краєзнавча, галузева література, цікаві серії. Всі ці книжки подаровані нашими користувачами. До вашої уваги-новинки для читачів старшого шкільного віку та дорослих, які чекають на вас на поличках нашої бібліотеки.
Діва, вона ж Маківка живе в замку за правилами встановленими суспільством, і не може спілкуватися з навколишніми чи знімати покривало з обличчя. Та випадкове знайомство з Гоуком - своїм новим охоронцем змусить дівчину вагатися, а чи насправді все так, як їй розповідали про Королівство. У книзі «Кров і попіл. Книга 1. Із крові й попелу» ми побачимо трансформацію заляканої дівчини у справжню воїтельку, що супроводжуватимуться непокірністю та помстою. Персонажі закохують в себе з перших сторінок, а непередбачувані сюжетні повороти та відверті сцени дещо шокували! Дженніфер Л. Арментраут пише яскраво і захопливо, тож це чудове фентезі аби відволіктися та відпочити.
Темні часи інколи дають проблески сподівання, для Маківки події у «Кров і попіл. Книга 2. Королівство плоті й вогню» стануть не лише насиченими, але й різноманітними в емоційному плані. Відносини між головними героями заходять в глухий кут, інколи любовна лінія взагалі десь губиться, проте Дженніфер Л. Арментраут вже отримала кредит довіри й я точно впевнена, що це лише початок чогось масштабного. Маківка розгублена. Все, що вона знала про світ, виявилось обманом, а людини, в яку вона закохалася, по суті, ніколи не було на світі. Їй доводиться жити серед тих, хто щиро бажає їй смерті, — і цих людей можна зрозуміти, бо Маківка ще недавно була маріонеткою їхніх непримиренних ворогів. Однак навіть у цій ситуації в дівчини з’являються несподівані союзники, а сама вона знаходить у собі дивовижні сили.
Маківка – законна спадкоємиця престолу Атлантії. За законами королівства там уже давно мала б відбутися зміна влади, та дівчина зовсім не поспішає посісти трон королеви країни, якої геть не знає. Та й як їй правити королівством, у якому не всі готові змиритися з самим її існуванням? Коханий і друзі дуже хочуть уберегти Маківку й показати, що упереджених атлантійців небагато, але вони не всемогутні. До того ж внутрішній ворог – не єдиний, що їй загрожує. Королева Солісу Ілеана, колишня опікунка і кровна родичка Маківки, досі вважає дівчину-втікачку своєю власністю, а край атлантійців – законною здобиччю. Давні таємниці, чимале військо, потужна зброя – Ілеана має чим здивувати суперників. Що Маківка зможе їй протиставити?
Маківка стала не лише королевою, а й богом, проте це її геть не тішить. Хіба може вона почуватися щасливою, коли Кастіл, її споріднене серце, є бранцем Кривавої королеви? Дівчина ладна на все, аби звільнити коханого, але для цього їй доведеться переконати військову еліту Атлантії вести війну за її правилами та знайти рівновагу між особистим життям і вищою метою — звільненням Солісу від тиранії Кривавої королеви. Кастілові в полоні справді ведеться зле. Його тримають у жахливих умовах, піддають тортурам, у яких бере участь і сама Кривава королева. Однак чи не найбільше йому болить через відсутність зв’язку з Маківкою. Де вона, що з нею? І чому його рідний брат перейшов на бік Ісбет. Відповіді на ці запитання будуть дуже несподіваними...
Книга «Лінія розмежування» — це територія «примирення» двох позицій Влади Ралко і Володимира Буднікова. Ця книга — в деякій мірі, наукова праця, в якому переглядаються слова і даються визначення термінів з урахуванням важливих концептуальних коригувань. Працюючи над книгою, що презентують роботи на папері Володимира Буднікова та Влади Ралко за трьохрічний період, автори намагалася уникнути чіткого розподілення змісту на серії, а складали цільну розповідь. Ця книга про пам'ять, про втрату, про зміни, про розподілення, про важливе. Про те, як лінія розмежування здатна створювати нові сенси, підкреслювати головне, робити виразними звичні речі. Про інтуїтивне бачення митця, про любов до свого народу. У цих книгах все стало мистецьким об'єктом – слова, речі, які ті слова описують, сенси.
Щоденник Володимира Вакуленка-К. — болючі й правдиві записи, які вів письменник від початку повномасштабного вторгнення і під час окупації Ізюма та його рідного села Капитолівки на Харківщині. Аж до викрадення рашистами, неминучість якого усвідомлював, як і те, що в нього мало шансів вижити — бо українець, бо волонтер і активіст, бо має гідність. За день до викрадення Володимир приховав щоденник під вишнею на своєму подвір’ї, заповівши батькові: «Коли наші прийдуть — віддаси». Як воно – жити в окупації? Якими стають люди? Що відкривається перед очима та в серці? А сьогодні, у День поезії, в небі привітав мене невеликий журавлиний ключ, і крізь їхнє «курли» ніби чулося: «Усе буде Україна! Я вірю в перемогу!» Володимир Вакуленко-К.
Невеличка, але важлива, як на мене, книжечка про той голос, який лунає у нашій голові, запевняючи: зміни - це погано. Стабільність - безпечно. І взагалі ти ні на що не здатен, не варто й пробувати. Це може бути голос ваших батьків; друзів; колег або начальників; вчителя початкових класів, врешті-решт. Він завжди готовий до роботи - змусити вас сумніватись у собі? Легко! Не знаю, чи є ті, хто хоча б раз цього голосу не чув. Всі ми живі люди, і внутрішній критик існує в кожному. Тож чи можливо його позбутись? Відповідно до слів Грегорі - ні. Але можна його притлумити; заборонити йому визначати ваше життя та зупиняти вас. Можна його не годувати, дистанціювати, зменшувати його вплив - це хороші новини. Погані - процес не те, що тривалий: він триватиме постійно. Щодня обирати “зробити щось” замість “не зробити, бо буде не ідеально”; щодня нагадувати собі про свою вартісність та право на думку та творчість; пам’ятати про те, що критика людей не визначає вас - лише вашу роботу (та й та критика часто лиш суб’єктивна думка однієї людини, в якої може просто бути поганий день, тож лет іт бі). Якщо ви не читали про внутрішнього критика раніше - хороший варіант почати.
Для тих, хто вперше стикається з книгою в жанрі психології стосунків, книга Джона Грея стане скарбом. Автор - практикуючий психолог, тому наводить безліч прикладів з власної практики. Чесно кажучи, після прочитання книги розумієш, чому між чоловіками та жінками існує так багато непорозумінь та чому так раптово спалахують сварки на рівному місці. Джон Грей відкриває очі на способи мислення жіночої та чоловічої статі. Виявляється, нам потрібно чути зовсім різне, щоб відчувати кохання та ставитися до партнера далеко не так, як хочемо ми, а як цього потребує саме він. Чоловіки з Марса, а жінки - з Венери. Там говорять різними мовами, по-різному виражають свої почуття та виявляють кохання й турботу. Як виявляється, не тільки жінки можуть сприйняти слова надто близько до серця, і найперше, що вчить нас автор книги - правильно формулювати слова прохання та похвали. Чи не найбільше в цій книзі подобається не лише сам матеріал, а і його виклад. Все коротко, ясно і зрозуміло, без "води". Прочитання цієї книги рекомендовано не лише людям у стосунках, а й тим, хто планує їх будувати - здорові, люблячі, наповнені повагою та підтримкою.
У Львові сучасному, Львові передвоєнному і Львові часів Першої світової війни відбуваються драматичні події, народжуються родинні таємниці й перетинаються долі героїв цього роману. Ірена — юна наївна гімназистка із заможної родини. Доля дарує їй трагічне кохання, яке вривається в її спокійне життя вихором перших глибоких почуттів, сильних емоцій та чуттєвих насолод. Життя кидає Ірену в лихоліття війни, жорна сталінських репресій і на заслання в Казахстан. Яку ціну доведеться заплатити дівчині за своє щастя та любов? Чи зуміє вона вистояти, не зламатися і зберегти у собі світло добра й любові? Як та чому поєдналися історія кохання Ірени з долею та життям Анни з роману «Мелодії кави в тональності кардамону»?
Стара Костомарова не пам'ятає, як опинилася на тому забутому богом хуторі. «Чорні ріелтери» відібрали її квартиру, а жінку спровадили подалі від Києва. Селянин Перегуда дав їй притулок, він навіть вийшов на нотаріуса Германа, який обдурив стару. А коли повернувся на хутір, то вже ні хати, ні Костомарової не було… Тим часом у Києві дівчина Меланія потрапляє у вир дивних подій. Усе починається зі снів про мерців, далі - зустріч із нотаріусом Германом та його зникнення. І Блейк, у якого Меланія закохується до нестями і який зраджує її. Від того часу дівчині сниться вже інший сон: про розлючений натовп, стару жінку, Блейка, який прохає про допомогу… От-от шляхи всіх героїв перетнуться. І тоді кожен з них - хоче він того чи ні - пройде свою ініціацію. Ініціацію на право вважати себе людиною…
Сюжет настільки насичений подіями,що лише перегортуючи сторінку за сторінкою, ти або спокійно видихаєш, або напружуєшся і читаєш в очікуванні, а що ж буде далі. На хуторі з`являється тендітна міська дівчина Майя. Навіщо вона тут? Невже міська повія приїхала сюди зваблювати чоловіків? Так вважає місцева красуня Тоня. Чи вона втекла від одного кохання у пошуках іншого? Адже майстер на всі руки Толя прикипів до неї всім серцем! А може, вона відьма, бо розорила гніздо крука й випила яйця? Майя ховається від світу зі своєю страшною таємницею. Чи зможе хтось розгадати її?
У цій невеличкій кав’ярні вже понад століття подають найсмачнішу каву. Тут можна посидіти за філіжанкою цього гірко-солодкого напою, відволіктися від буденних проблем і… вирушити в подорож у часі. Чотири жінки, чотири історії, Чотири повернення. Одна хотіла повернути своє кохання, інша отримати листа від коханого чоловіка, іще одна хотіла побачити свою сестру. І всі вони хотіли повернутися у минуле щоб змінити майбутнє. Але... Щоб повернутися в минуле, треба було притримуватися декілька правил. 1) Ви не можете зустрітися з людьми, які не бували в цьому кафе хоч раз. 2) Теперішнє не зміниться. Майбутнє можливо. 3) Є лише один стілець, на якому можливо повернутися в минуле. І з нього не можна вставати. 4) І найголовніше з правил - ти мусиш повернутися назад, доки кава не охолоне...
Кажуть, у маленькому кафе «Funiculi Funicula» можна переміститися в часі, якщо забажати... І саме це бажання приводить до нього чотирьох різних людей. Закоханий чоловік із фатальним діагнозом вирішує помандрувати в майбутнє, щоб побачити, яким стане життя коханої без нього... чи все ж таки з ним? Старий детектив шукає змогу повернутися в минуле — для нього це єдиний шанс зробити щасливою свою дружину. А син, що не зміг попрощатися з матір’ю на її похороні, ладен віддати будь-що, аби потрапити в той день, коли вона була ще живою. Так само як і друг загиблого чоловіка, чию доньку він виховував як свою. І тепер у день весілля дівчини він прагне повернути час та подарувати їй можливість побачитися з батьком. Та мандрівки в часі можуть зруйнувати життя. Про це мовчки нагадує жінка, яка незмінно присутня в кафе, — колись вона не зуміла повернутися назад...
Дія роману відбувається у містечку Дунаївцях на Поділлі. Тут орудує маніяк, котрий убиває людей, відрубує їм голови та заховує невідомо де, а тіла нещасних залишає у людних місцях. Як виявилося, нинішні жахливі події перегукуються, більше того — безпосередньо пов’язані з давнього легендою про Безголового — жорстокого мучителя простого люду пана Ржеутського, якого колись покарали за численні кривди, відтявши голову. Волею долі у центрі подій опиняється київський адвокат Лариса, завдяки котрій місцева поліція розплутує ці страшні й загадкові убивства. Для шанувальників детективного жанру.
Єва жила й дякувала Богу: чоловік роботящий, дітки здорові, велика війна повз пройшла. Але не знала, що земля їхня тепер не їм належить. Як безправну худобу завантажили їх у вагон й повезли невідомо куди. За лінією Керзона вона залишила рідну хату й попіл батьків і сестри, село яких спалили поляки. У поїзді Єва рятує від смерті немовля й на знак подяки від родини лемків отримує подарунок — дерев’яне яблучко... Іра, онука Єви, живе без мети, без мрії. Аж поки за завданням редакції не опиняється на Сході України. У Пісках, у жінки, що ховається з сином від обстрілів, вона бачить дерев’яне яблучко... Червоним і чорним вишила доля життєві шляхи трьох жінок. «Чи не дарма все було?» — наче спитає одна. І цвітом яблуні доля дасть їй відповідь.
Найбільше нам заважають жити наші страхи. Вони нагадують тигрів, які загрозливо гарчать і повсякчас нагадують: «Не рипайся! У тебе нічого не вийде!». І ми лякаємося, зупиняємось, а то й відступаємо, втрачаючи можливості й сходячи зі шляху, який міг би привести до щастя. Міг би, якби ми хоча б спробували на нього стати. Але для цього нам спочатку потрібно позбавитися страху. Книга Джима Ловлесса — бізнес-тренера, одного з найпопулярніших європейських мотиваційних спікерів — саме про те, як подолати свій страх, незалежно від того, чого саме ви боїтеся: пірнути на глибину, піти на співбесіду чи освідчитися в коханні. Десять правил, запропоновані автором у книзі, дадуть вам змогу прогнати внутрішніх тигрів і зробити крок уперед, а відтак знайти внутрішню силу для будь-яких звершень.
Нова книжка американського автора Ендрю Мейна – продовження гостросюжетного трилера «Хованки з хижаком». У центрі сюжету – уже відомий з попереднього твору обчислювальний біолог та університетський викладач Тео Крей. Здолавши жахливого серійного вбивцю, що маскував свої злочини під напади тварин, Тео понад усе хоче повернутися до звичайного життя. Однак пережите так просто не відпускає: до нього масово звертаються родичі інших зниклих безвісти у надії пролити світло на долю своїх близьких. Серед них і батько давно зниклого хлопчика, який прагне відшукати вбивцю свого сина. Єдині зачіпки, що можуть вивести на монстра, — це дитячі малюнки й міська легенда про людину на прізвисько Іграшковий Майстер. Беручись допомогти зневіреному чоловікові, Тео навіть не підозрює, що за моторошні відкриття на нього чекають і наскільки важливо встигнути знайти злочинця до наступного нового місяця… Ендрю Мейн — американський ілюзіоніст і письменник, зірка телешоу «Не вірте Ендрю Мейну!», автор понад десятка книжок.
Одна з трьох жінок хоча б раз у житті зазнавала зґвалтування чи спробу зґвалтування. До речі, супроти поширеної думки, ґвалтують не тільки жінок. «Невинний» доторк у переповненому вагоні метро; дядько, що демонструє геніталії у малолюдному місці; погладжування колінця студентки старим викладачем... Прохання поцілувати далеку родичку проти нашої волі, сісти на колінце до Діда Мороза. Ці неприємні речі вже давно стали буденними, з якими точно зустрічався кожний. І вважає це нормальним. Але це не нормально. Це все - насильство. Ми самі встановлюємо межі того, що є нормальним, а що ні. І коли на насильницьку поведінку реагуємо як на ненормальну, то вона перестає сприйматися як нормальна. І світ буде мінятись на краще. Тож давайте не будемо байдужими до себе і свого оточення. Саме на це скерована книжка - сказати підліткам та їх батькам, як важливо говорити і діяти. Виховання починається з дитинства. Саме у наших руках майбутнє нашої дитини. Тому варто одразу звільнитись від стереотипів табуйованих тем сексу, статевих органів та розмов про «це». Рівне ставлення до будь-яких проявів телесності формує здорове ставлення до своєї сексуальності та сексуальності осіб протилежної статі. Саме реакція дорослих формує ставлення дітей до тілесності. Тому важливо думати як реагувати у присутності дитини на ту чи іншу поведінку/питання/жарт. Бо діти зчитують з батьків модель поведінки у суспільстві. У книжці є дві частини: для підлітків та для батьків. І це дійсно дуже важлива книжка. Хоч і місцями - важка. Я читала примірник із бібліотеки, але обов’язково придбаю для своєї домашньої колекції.
Бестселер New York Times, що переконає вас: позитивного мислення може бути забагато. Ми живемо в культурі, зацикленій на занадто оптимістичних очікуваннях. Із самого дитинства нам нав’язують нереалістичні ідеали, яких ми прагнемо досягти попри все: лише найвищі оцінки, досконала зовнішність, надсучасні ґаджети, найкрутіша робота, тільки екзотичні подорожі й не менш яскраві світлини в соцмережах. Постійно женучись за успіхом і щастям, ми намагаємося уникати будь-якого негативу. Однак негативний досвід, як переконує Марк Менсон, надзвичайно цінний: він звільняє нас від міражу щастя. Книжка допоможе формувати реалістичні очікування, конструктивно сприймати негативний досвід та цілеспрямовано діяти у складних ситуаціях, не розпорошуючись на дрібниці. Марк Менсон — американський підприємець, письменник, блогер. Засновник і гендиректор компанії Infinity Squared Media LLC. Автор двох книжок, власник сайту markmanson.net, на якому ділиться порадами про стосунки, саморозвиток і культуру. Близько семи років подорожував світом. Мешкає в Нью-Йорку.
Здавалося б, сюжет роману невигадливий. Від журналіста, що
творить рекламні тексти й іншу порожнечу навколо себе, йде дружина. Та дарма — все одно не було між ними нічого яскравого. Замість
того з’являється дівчина-повія з чарівними вухами. Любов не любов,
але хоч якесь пожвавлення. А потім в життя героя входить вівця —
єдина у світі, яку варто розшукати. Ця вівця час від часу вселяється
в підхожу людину і стає її сутністю. Вона всемогутня і злопам’ятна.
Така уперта тварина. Що за вівця і звідкіля прийшла — невідомо. Та
й не це важливо. Пошук вівці — єдине, у чому є сенс. І якщо вже
доля звела людину з цією твариною, нікуди від неї не сховатися.
Адже вівця легко стає і долею, і думками, і навіть зовнішністю... Твори японського письменника Харукі Муракамі (1949) вже більше двадцяти років підкорюють серця та вражають уяву мільйонів
читачів в усьому світі.
Наїр, Ч. Держава сталого розвитку : майбутнє урядування, економіки та суспільства / Ч. Наїр ; пер. з англ. І. Гнатковської. - Київ : Наш формат, 2020. - 287 с.
Демократія не панацея, як заведено вважати. І не все, що працює на Заході, може вирішити проблеми країн, що розвиваються. У цій книжці експерт у галузі екологічних ресурсів Чандар Наїр запевняє: причина екологічних та соціальних катастроф у країнах, що розвиваються, полягає у відсутності сильної держави. Тож як держава може контролювати та надавати пріоритет базовим потребам людства? Чи врятують нові технології від соціальних проблем? І чому ринкова модель Заходу не масштабується? Автор переосмислює підходи та очікування стосовно розвитку та зростання країн, що розвиваються, а також закликає світових лідерів переглянути права та свободи країн, що розвиваються, в умовах загрози їхнього існування.
Останнім часом Джордж Орвелл очолює топи найпопулярніших авторів. І справді його твори зараз актуальні, як ніколи. Отож, “Колгосп тварин” невеликий (але змістовний) твір зі зрозумілими порівняннями. Це чудова "казка" про соціалістичну революцію тварин проти людей, в якій через деякий час встановлюється тиранія. Аналогія навіть зрозуміліша ніж в “1984”. Орвелл майстерно критикує тоталітарний режим в СРСР. Українській аудиторії ця повість буде дуже близька, адже наш північний сусід, не змінює свою методику. Мова книги насичена правдивими цитатами, алегоріями та метафорами, тож читати її зовсім не важко.
Київського кримінального психолога Андрія Гайстера відправляють консультантом у богом забуте селище Буськів Сад. Зимової ночі там зникла маленька дівчинка. А ще там водиться Звір — серійний маніяк, убивств якого тамтешні мешканці воліють не помічати... У цьому проклятому селищі, де все по колу і всі живуть життям, яке ненавидять, розслідування постійно заходить у глухий кут. Андрій вірить, що загублена дівчинка, попри все, жива і він її знайде. Але нікому, крім нього, це не потрібно. «Я бачу, вас цікавить пітьма» — історія про непробивну людську байдужість і пітьму всередині нас. Про чесність із собою й ціну, яку ми готові заплатити за забуття. Про гріхи, що матеріалізуються, і спокуту, дорожчу за спокій.
Від 2014 року сенсом життя героїв книги стало визволення рідної землі від російських загарбників, а початок широкомасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року лише позначив для них новий етап попередньої багаторічної боротьби. Особисто зіткнувшись з відкритим нападом росії вже 2014 року, мешканці українського Сходу краще за інших розуміли, що кремлівські імперці не зупиняться і неодмінно нападуть знову. До книги увійшла 21 історія Захисників і Захисниць, і кожна з них переконливо доводить, що Донбас був, є і буде українським, оскільки десятки тисяч його мешканців стали на захист України зі зброєю в руках, а сотні тисяч — підтримують українська військо. Саме на цьому наголошує авторка «Без ротації» журналістка і волонтерка, головний спеціаліст відділу популяризаційної роботи Українського інституту національної пам’яті Наталія Позняк-Хоменко.
Роки XX століття проносились, як шпали залізничної дороги. Сліпі і глухі до голосу дисидентів, стогону патріотів у в’язницях, таборах і психушках, – дружно греблися маси в гігантській купі матеріалізму під назвою Радянський Союз. Перемін не передбачалося ні в душі, ні в державі. Та в історії вічних п’єс не буває. Час відведений трагедії «Бунт народів СРСР проти Бога» закінчився. Третє покоління проклятої Небом влади комуністів голосом хамелеона звинувачувало дідів, що підняли меч революції; батьків – за повалену церкву і репресії; своїх сучасників – що поклонялися ідолам атеїзму. Кидало камінь у всіх, крім себе, і не відмитими ногами сунулося у майбутнє. На межі двох світів між прем’єрою демократії і фіналом комунізму – металось у виборі кращого, кричало про все, крім потрібного: покаяння, прощення і правди. Автор, атеїст у третьому поколінні, подає цією книгою голос очевидця, надіючись на прощення за чорний, ганебний період історії, благає не судити строго, кається за всі чотири покоління і просить читачів: «Моліться за нас».
Книжки Мері Роуч дуже популярні у світі. І це недивно, адже вона глибокий, старанний дослідник, пропагандист науки й чудовий оповідач з гарним почуттям гумору. У «Вояках» письменниця дає цінні поради щодо того, як уціліти й зберегти бадьорий дух, здорову психіку й неушкоджене тіло, якщо доля закинула вас у гущу бойових дій. І якщо ви й дотепер думаєте, що головну небезпеку для солдата складає ворог, то ви помиляєтесь. Його основні супротивники — паніка, виснаження, спека, шум. Заступіть на чергування разом із Мері Роуч — і ви по-іншому почнете ставитися до тих, хто стоїть на захисті нації.
Поліна ніколи не забуде того, що сталося з нею в юності. Зараз вона успішна жінка, a тоді — залякана дівчинка, яка з благанням дивилася в очі трьом ґвалтівникам. Але вони не пожаліли її, як і вона не пожаліла потім свою доньку, залишивши дитину в пологовому будинку. Поліна хотіла забути своє минуле. Вона втекла в інше місто, в інше життя. Але хіба можна втекти від себе? Якось Поліна ледь не потрапляє в ДТП, і її рятує незнайома дівчина. В її обличчі Поліна раптом бачить такі рідні риси... Але це неможливо. Вона спалила всі мости. Тоді чому в серці ледь чутно затремтіла надія?..
Цикл історичних мініатюр відомого австрійського письменника Стефана Цвейга (1881—1942) «Зоряні миті людства» розповідає про епізоди минулого, що поєднають долю людини з поворотними моментами в історії. Читач дізнається про останню подорож Толстого в Астапово, помилування Достоєвського, повернення Леніна в Петроград 1917 року. Серед героїв циклу також султан Мехмед-завойовник, який захопив Константинополь і тим поставив крапку в історії Візантійської імперії; Руже де Ліль, автор знаменитої «Марсельєзи»; маршал Ґруші, що спізнився на поле битви під Ватерлоо і тим самим визначив поразку Наполеона... Саме «Зоряні миті людства» разом з новелою «Амок» принісли письменнику світову славу. Є почуття й бажання, що ніколи не змінюються. І Цвейг, як ніхто, вмів описати їх, перш за все пристрасть — неконтрольовану, несамовиту любов, не важливо, до чоловіка чи жінки, до грошей чи до гри, до пригод чи влади над іншими. Його новели захоплюють незвичайними сюжетами, коханням на межі життя й смерті, напруженістю та драматизмом.
Немає коментарів:
Дописати коментар