Народився
Павло Тичина 27 (за ст. ст. 15) січня 1891 р. в с. Пісках, Чернігівської
області, в сім’ї сільського дяка (він же — учитель у «школі грамоти»). Вчився
спочатку в земській школі, потім у чернігівській бурсі, згодом — у місцевій
духовній семінарії. Пізніше він знайомиться з славним земляком-чернігівцем — М. М.
Коцюбинським, відвідує літературні «суботи» в його домі, читає там свої,
схвально зустрінуті, вірші, підтримує сердечні стосунки з старшим письменником
аж до його смерті.
Друкуватися П. Тичина почав у 1912р., перша збірка віршів —
«Сонячні кларнети» — датована 1918р. (фактично вийшла весною 1919р).
Після
семінарії П. Тичина вчився в Київському комерційному інституті, одночасно
працював на різних дрібних посадах — в конторах та редакціях газет і журналів,
в українському театрі М. Садовського (помічником хормейстера). Жовтневу
революцію він зустрів уже зрілою людиною і відомим поетом молодшого покоління.
Знамениті вірші весни і літа 1919р. — «На майдані», «Як упав же він з коня…» та
ін., — а потім і вся збірка «Плуг», принесли йому славу натхненного співця
«краси нового дня». Одночасно з «Плугом» вийшов тоненькою книжечкою цикл віршів
у прозі «Замість сонетів і октав», який був написаний, можна гадати, в 1918 р. Він
працює в журналі «Мистецтво», в державному видавництві «Всевидат», завідує
літературною частиною в Київському театрі ім. Т. Г. Шевченка, політкомісаром
якого був О. Довженко.
В 1923р. П. Г. Тичина переїздить до Харкова, тодішньої столиці
УРСР. Тут він працює в журналі «Червоний шлях», багато пише, вивчає вірменську,
починає оволодівати грузинською і тюркськими мовами, стає діячем заснованої в
українській столиці Асоціації сходознавства. Побачила світ наступна збірка поезій П. Тичини
— «Вітер з України» (1924). У спадщині
поета — близько п’ятнадцяти поем. Найбільші з них лишились недовершеними.
Активна
громадська і державна діяльність П. Тичини, набуває широкого розмаху в
передвоєнні, а особливо — повоєнні роки. З 1938р. і до кінця життя він —
депутат Верховної Ради УРСР, протягом двох скликань був її Головою. Академік АН
УРСР (з 1929р.), він у передвоєнні та в перші воєнні роки працює директором
Інституту літератури АН УРСР, а з 1943 по 1948р. — міністром освіти Радянської
України.
В часи Великої Вітчизняної війни П. Тичина був прийнятий до членів
КПРС. Згодом він неодноразово обирався членом ЦК КП України. Поет удостоєний
звання Героя Соціалістичної Праці, лауреата Державної премії СРСР та Державної
премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 р. в Києві.
У 1968 році у Києві його ім'ям був названий проспект.
26 січня 1980 року в Києві по вулиці Репіна, нині - Терещинській, 5, був відкритий літературно-меморіальний музей-квартира П.Г. Тичини, а на фасаді встановлено меморіальну дошку.
В Дарницькому районі міста його ім'я носить бібліотека, школа № 191.
Киевский календарь
Детальнішу інформацію ви можете дізнатися в бібліотеці з таких джерел:
- 99 великих киевлян.- К.: 7+7 media, 2009.-400 с.
- Ілюстрована історія Києва.- К.: Фенікс, 2012.- 424 с., іл.
Немає коментарів:
Дописати коментар