27 січня 1939 р. народився Павло Чубинський

27 січня 1839 р. на хуторі Чубинка (Чубинське) Чернігівської губернії, недалеко від нинішнього міжнародного аеропорту Бориспіль, в незаможній дворянській сім'ї народився Павло Платонович Чубинський. Ще змалку Павло починає захоплювався географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення другої Київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомиться з географом Семеновим-Тянь-Шанським Петром Петровичем, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо-Маклаєм.
У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим.  Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для «Основи». У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. Восені 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. 17 січня шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. За сім років заслання в Архангельську українець Чубинський зробив чимало для російської науки, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо. Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю .
У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї. У 1873–1875 — секретар Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в малоросійських і столичних губерніях. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі. У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 17 січня 1884 р. Прощалися з Чубинським у Церква Різдва Христового. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі. У 2001 році в Борисполі було встановлено пам'ятник.
Джерела: Киевский календарь
Вікіпедія
Детальнішу інформацію ви можете дізнатися в бібліотеці з таких джерел:

• Чубинський П. Ще не вмерла Україна.- К.: АТ "Обереги", 1991.- 16 с.
• Ілюстрована історія Києва.- К.: Фенікс, 2012.- 424 с.,іл.