Доброокий

Я не клену своєї долі,

Хоч кожен день мені взнаки

І гне мене і мне боки,

І перемелює поволі.

І слава Богу, що сподобив

Мене для гарту і для проби

На згин, на спротив і на злам…

І. Світличний

20 вересня Івану Світличному-духовному лідеру національно-демократичного руху 60-70-х років виповнився б 91 рік. До річниці від дня народження шістдесятника, друга, вчителя, порадника, критика, редактора, перекладача, поета, громадськогоу діяча, правозахисника, багаторічного політв’язня - ЛЮДИНИ пропонуємо Вашій увазі фрагменти спогадів видатних діячів сучасної української культури.

Ірина Жиленко

"Початок 60-х років був сповнений свіжого вітру, мужності і віри в майбутнє, це була епоха романтизму й лицарства. Для мене ця епоха має обличчя Івана Світличного, його усмішку, його голос."

"Світличний був збирач людей, він був ловець душ у найкращому біблійному значенні цього виразу."

"Ми всі були щедрі, талановиті, бідні і не дуже освічені. І якщо з нас усе-таки вийшли по-справжньому інтелігентні митці - то в цьому найперша заслуга Івана Світличного. У нас, тодішніх, не виникало навіть питання: що змушує цього гнаного суспільством високоосвіченого чоловіка, нехтуючи благополуччям своїм і своїх рідних, гайнувати час на нашу освіту?"

"Він був Світлом. А сам лишався в затінку. Не любив, коли його хвалили. Зате як він пишався нами, як цвів, слухаючи вірші Симоненка, Драча, Вінграновського, Ліни Костенко, Стуса, Калинця та інших! Як радів за всіх нас - поетів і художників, музикантів і співаків! Як тяжко переживав найперші тяжкі трагедії нашого покоління: самогубство Юрка Тягна, смерть Василя Симоненка й Алли Горської! Він не був політиком і не був тільки Вчителем. Він, без перебільшення, був братом і батьком."

Михайлина Коцюбинська 

"Йванова "українськість" була якась спокійно-самозрозуміла, без"екларацій... Патріотизм не як гасло, а як робота, як дихання."

"Іванові вдалося так змістовно й чисто, так по-людському прожити життя ще й тому, що поруч з ним завжди була гідна дружина, тверезий розум і безмежна відданість її ніколи не зраджували. Дружина-декабристка, дружина-сподвижниця... А ще доля подарувала йому гідну сестру - Надію Світличну, яка підхопила братову естафету й понесла її в світи..."

"Ми говоримо: не встиг, не зміг, перешкодили... Це справді так. Та водночас абсолютно несправедливим було б на цій підставі вважати його однією з наших численних пропащих сил. Ні, він відбувся, як "голос духу", як людина своєї доби, її жертва, її сумління."

Іван Дзюба 

"Світличний ішов до українського патріотизму не так від національного сантименту та емоцій, як від загальнолюдських гуманістичних понять і цінностей."

„Жорстокий факт: каторга вбила його тіло, але розкрила нові можливості душі. Ті, хто близько знав Івана Світличного, – неймовірно м’якого, делікатного – не впізнають його у каторжанській поезії”.

Василь Стус

«Великий мій уклін сонечку вусатому, низький уклін — безусим господарям, де я мав стільки теплих розмов і мовчань. Згадую стіни, завантажені книгами і гравюрами, керамікою і книгами — думну сутінь, де добре мислилося й почувалося. Їй-Богу, коли є в Києві найрідніші закамарки, то один із них — там, у ластів’ячому гнізді, під самим дахом». 

«На превелику радість мою, кожна подача Іванових віршів сповнює мене вдячністю до благословенної Пермі, що змусила-таки Івана до писання віршів, які він, на жаль, покинув був десь на початку 60-х. Тоді зайшов час молодої генерації—Іван чемно дав їм місце, як прекрасний зичливий критик-літератор… Він пускав сльози добрі, читаючи Симоненка, Драча, Вінграновського, Ліну. Він оцінював усіх усмішкою, тактом, добрістю, людяністю, з того радіючи і тим живучи… Все кращого в мені — це Іван. Усе кращого в багатьох інших — від Івана. Він роздаровував себе по просвирах. Виняткова роль, виняткове самопожертвування — без тіні докору. Бог дав мені колись назвати його «вусатим сонечком моїм» — тоді я й не розумів головою того, що чуло серце!…»

Ігор Калинець

«Він був носієм любові. До багатьох. І в першу чергу до України, за яку боровся і страждав». 

Євген Сверстюк

"Він був добрим духом шістдесятих років. Знайомлячи нас між собою, грав величезну роль у створенні середовища. Мав квартиру і це, беззаперечно, був його козир. Ми молоді, майже всі були бездомні, а він завжди був готовий запросити нас до себе"

"Світличний — це міцнющий корінець, що тягнеться, може, від Савур-могили. Надійний корінець. У загроженому світі шістдесятників та велика людська надійність була так само важливою, як загальнолюдські цінності… Я мав звичку називати Івана — “Світличник” — чоловік активний і рухливий, а водночас спокійний і твердий. У суспільстві Іван посідав таке місце, що наводило на думку про світильник — євангельський образ покликаного бути “світлом для світу…”

Зиновій Антонюк

„І ось нарешті стою такий ,національно свідомий та вишколений’ перед зовні непоказним, щуплої будови вихідцем із русифікованого Донбасу. І куди поділася ота моя ,національна вишколеність’! Бо одразу відчув, що насправді перебуваю тільки на перших щаблях вишколювання духовного, в якому національне природно вплетене в мозаїку вселюдського”.

Семен Глузман

„Молодій людині, якою я тоді був, важко було в тому таборі не розгубитися. Мені в цьому плані дуже допоміг Іван Світличний, поет, перекладач, велика людина, друг. Я вважаю, що величезною мірою саме він ,створив’ мене як людину, ,відкрив’ до долі інших. Він навчив мене простої правди – не буває так, щоб з одного боку були лише святі, а з іншого – лише погані люди. До того ж, я зрозумів, хто був господарем, а хто завойовником на загарбаних Радянським Союзом землях”.

Гілель Бутман

„Поет Іван Світличний не чоловік, а ЧОЛОВ’ЯГА. Важко збагнути, як така чиста, непродажна за жодну ціну людина могла вирости в такий непевний час. Зовсім не владолюбний, він, ніколи не підвищуючи голосу, непомітно ставморальним лідером табірного опору, і слово його важило не лише для українців”.

Олексій Неживий

«Ставши неперевершеним літературним авторитетом, наставником талановитої творчої молоді, він став і сполучною ланкою між Східною та Західною Україною, між культурними діячами історичної батьківщини й української діаспори». 

Михайло Осадчий

"Cтіл, двоє стільців і всі чотири сторони світу закладені книжковими полицями. Усе його багатство, багатство людини, яка знає йому справжню ціну"

Іван Гречко

"Буваючи в Києві у службових справах, я ніколи не оминав нагоди навідатися до Світличних. Завжди виходив від них духовно збагачений. Там я пізнав Василя Стуса, Віктора Зарецького, Галю Севрук, Люду Семикіну й багатьох інших вартісних людей".

Джерело: http://www.uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/veresen/20/1929-narodyvsya-ivan-svitlychnyy-poet-dysydent; https://uaua.top/18099/