Багато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттів

ПОДЯКА

ВИСЛОВЛЮЄМО ЩИРУ ПОДЯКУ НАШИМ ЧИТАЧАМ ТА ВІДВІДУВУЧАМ ЗА УЧАСТЬ В АКЦІЯХ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ЗІ СХОДУ УКРАЇНИ, ПОРАНЕНИХ ТА БІЙЦІВ АТО

середа, 29 січня 2014 р.

Їхня кров і любов

"...Безвусі, юні, вічно молоді ви склали
голови за рідний Київ, скріпивши крок
державницькій ході, вписавши подвиг 
у свободи вияв"
Славутич Яр "Крутянці"
Незважаючи на те, що бій під Крутами не мав визначального воєнного значення, для українського народу він став символом героїзму і жертовності молодого покоління у боротьбі за незалежність України. Тривалий час обставини Крутянського бою залишалися невідомими і скоріше нагадували міф: проти багатотисячного більшовицького війська український уряд безжально кинув необстріляну молодь - студентів та гімназистів. Вони хоробро билися, але всі загинули у нерівному бою.
Наша бібліотека вшановує пам'ять загиблих, підготувавши тематичну виставку "Їхня кров і любов". 

середа, 22 січня 2014 р.

День соборності України

Ми живемо в Україні, називаємося українцями. Тяжка і трагічна наша історія. До Дня соборності України ми підготували  книжково-журнальну виставку  «Ми - діти свого народу»ознайомившись з якою кожен може перегорнути сторінки історії нашої країни, переконатись, що український народ справедливо називається народом-трудівником, народом-поетом, народом-митцем.

субота, 18 січня 2014 р.

Водохреще: традиції святкування

Різдвяно-новорічні урочистості завершувались святом Богоявлення, відомим в народі як Водозреще (ордан, Ардан, Йордан). Водохреще - це третє найбільше свято, яке завершує цикл Різдвяних свят. Церква розглядає Хрещення Господнє як "свято просвіти" народів, оскільки за її вченням, саме з Хрещення Ісус розпочав проповідь євангельської істини. Вечір напередодні українці називали щедрим, другим святвечором, другою вілією, голодною кутею. Напередодні, 18 січня, як і перед Різдвом, утримувались від господарських робіт, постилися, готували кутю. Сідали вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На стіл прийнято подавати пісні страви. В деяких місцевостях на голодну кутю готували спеціальні коржики з медом — «підпалки». Вранці (19 січня) у церквах святять воду. Вважається, що на Йордан вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні і духовні хвороби.
 Завжди центральне місце в святі Богоявлення займали об­ряди, пов'язані з водою. Обов'язково ходили до церкви свя­тити воду. Цією свяченою водою почи­налася трапеза, нею ж кожний госпо­дар кропив усіх членів сім’ї, хату, інші будівлі, криниці. У різних областях України є різні традиції щедрування: на Поділлі щедрува­ли  напередодні Водохреща. Однак, у цих обходах вже не бра­ли участі ряджені. Хлопці й дівчата виконували під вікнами поздоровчі пісні з неодмінним рефреном: «Щедрий вечір, добрий вечір». Кульмінаційний момент церковно­го свята Ордані — занурення свяще­ником хреста у воду, після чого вона вважалась освяченою. За давньою тра­дицією, ця церемонія відбувалась під відкритим небом, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні з льо­ду вирубували великий хрест, пробива­ли ополонку. У Чернівцях у р.Прут віруючи кожен рік занурюються у крижану воду. Крім ікон і церковних корогов учасники цих процесій несли запалені «трійці» — три свічки, перевиті зіллям васильків, чебрику та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався пострілами з pyшниць. Одночасно у небі підкидали голубів, попередньо прикрашаючи стрічками з кольорового паперу. Поява цих птах на Ордані мала символізувати «дух божого», який, за євангельською легендою, нібито сходив в образі голу­ба з небес на міфічного Христа під час хрещення. Після Водохреща в українському селі розпочинався новий весільний се­зон, який тривав до Великого посту. Зимові  свята у народно-побутовому календарі завжди були та лишаються часом веселощів і до­звілля.



пʼятниця, 17 січня 2014 р.

Переяславська рада: погляд крізь століття

Практично кожен громадянин України знає про Переяславську раду 1654 року з шкільних підручників.Правда та значення цієї події тільки в наш час почала доходити до людської свідомості. Про міфи і реальність Переяславської ради користувачі мають змогу дізнатися, ознайомившись з виставкою "Переяславська рада: погляд крізь століття".
 

Про постать видатного гетьмана України Богдана Хмельницького, дізналися учні 8-го класу школи №7 імені М.Рильського з уст української письменниці Марії Морозенко, яка провела урок історії в нашій бібліотеці.
 

понеділок, 13 січня 2014 р.

Щедрий вечір. Традиції новорічного столу.

За тиждень після коляди, напередодні Нового року (за старим стилем) - Щедрий вечір. Це - залищок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем - це день преподобної Меланії. В народній традиції обидва свята обєднались, і тепер маємо Щедрий вечір або свято Меланки.
У Новий рік прийнято було готувати безліч страв: до того ж цінувалося, якщо вони різноманітні та ситні, адже чим більше страв на столі, тим щедрішим обіцяв бути наступний рік.
На чолі столу, як і на Різдво, стояли кутя та узвар.
Цього разу кутя була щедрою та багатою, її могли варити з додаванням молочних продуктів і обов'язково заправляти тваринним жиром. Крім цього, у неї традиційно клали й мак, ізюм, та інші сухофрукти.
Готували кутю особливим способом: найстарша жінка в родині повинна була у 2 години ночі принести крупу, а найстарший чоловік - воду з річки або колодязя. Крупу й воду залишали стояти на столі, поки повністю не розтопиться піч, при цьому доторкатися до них суворо заборонялося, щоб кутя вдалася. Всі етапи готування цієї страви супроводжувалися спеціальними примовляннями, щоб нечиста сила не зіпсувала обрядову кашу.


На куті й ворожили: якщо вона вилазила за межі горщика - бути лиху. Якщо горщик з кутею лопнув - це до нещастя. Якщо кутя вийшла рум'яна й розварена - це на щастя та благополуччя в родині. Якщо кутя дрібна та бліда - до нещастя й хвороб. Якщо каша вдавалася, її з'їдали майже відразу, якщо ні - викидали на заході в річку.
Узвар пили звичайно у завершенні трапези, а сухофрукти, як символ родючості, роздавали дітям і молоді, щоб вони росли та були здоровими.
На новорічному столі обов'язково були присутні страви зі свинини. Так ще язичники вважали свиню місячною твариною, а Василій, який у християнстві став святим, був заступником свиней. Крім того, ця тварина традиційно вважалася символом родючості та статку. Наші предки були впевнені, що свиня, котра риє завжди вперед, «пририє» до будинку багатство й щастя. Тому за народними звичаями на Новий рік готують свинячі внутрішності, на них ворожать, яким буде врожай, а зі свинячих ніжок варять холодець, щоб у людей не боліли ноги, готують кров’янку, печіночні ковбаси, печеню, верещаку (стародавня українська страва зі свинячих порібнин), смажать і коптять сало, готують із салом потапці (маленькі бутербродики), фарширують цілого молочного порося, варять борщ тощо.
На святковому столі були присутні також страви з яєць і сиру: яєчня, запіканки та бабки. А от їсти птаха й рибу в новорічну ніч було поганою прикметою, тому що вважалося, що щастя «полетить» або «спливе» з будинку.
Багатий традиційний новорічний стіл і різноманітними виробами з тіста: варениками з різними начинками (м'ясом, сиром, маком), млинцями (які є символом сонця та благополуччя), книшами, калачами й паляницями (теж символами благополуччя, адже чим краща та рум’яніша випічка, тим більше щастя в новому році).


 Випічкою обдаровували й тих, хто приходив засівати в новорічну ніч.
Дівчата пекли й обрядові булочки - балабушки, на яких ворожили про нареченого: балабушки розкладали на лавці і запускали голодного собаку, чию балабушку він схватить першою, та дівчина першою і вийде заміж.


Подавали до столу вареники з «сюрпризами»: усередину кожного вареника додавали різні незвичайні «начинки». Якщо комусь попадалося борошно - це до страждань, квасоля - до дітей, ґудзик - до обновки, цукор - до гарного життя, сіль - до важкого життя, перець - до несподіванок, мотузочка - до дороги, копієчка - до грошей. Господарі накривали святкові столи рушниками і прикрашали колосками, у центрі столу ставили кутю й запалювали свічу, щоб ушанувати пам'ять предків, з куті починали трапезу. Гарною прикметою було, якщо за столом збереться парна кількість гостей. Якщо так не виходило, господарі повинні були поставити порожню тарілку. Коли усі починали їсти, не можна було вставати через стіл, усе мало було бути у господарки під рукою. Святкування зазвичай було веселим, і гості сиділи до опівночі. Молодь ходила всіх поздоровляти і засівати пшеницею, бажаючи щедрого Нового року. Було прийнято пригощати усіх тих, хто заходив у будинок.