Онлайн-тест "Як ти знаєш свою столицю?"

Київ-твоє місто

Київ у кожного свій. Прекрасний і величний, граційно витончений і шляхетний...До вашої уваги книжкова серія "Твій Київ" видавництва "Либідь". Знайомлячись із книжками , ви зануритесь у неповторну ауру давнини і сучасності. Перед вами постанутьісторичні скарби, навіть цікавіші за легенди. А ваше місто розкриє чимало таємниць, здивує і зачарує.

Гирич, І. Б. Магдебурзьке серце Києва / Ігор Гирич. - Київ: Либідь, 2014. - 88с.: іл.

Поділ із цілковитою підставою іменують магдебурзьким серцем Києва, шануючи ознаку традиційної європейськості. Багатий на фактаж і яскраві постаті культурологічний нарис історика І. Гирича - одна з розвідок серії «Твій Київ». Книжку ілюстровано архівними світлинами й сучасними зображеннями пам’яток унікального історичного району столиці.


Гирич, І. Б. Околиці історичного Києва / Ігор Гирич. - Київ: Либідь, 2017. - 80с.: іл.

Мало хто з мешканців «спальних районів», що постали на місці заміських селищ, дач, знає, які архітектурні витвори колись милували око там, де височать сучасні хмарочоси, які видатні люди жили в тій чи тій місцині. Відомий києвознавець Ігор Гирич цього разу поведе читача Куренівкою і Пріоркою, Пуща-Водицею і Деміївкою, Чоколівкою і Шулявкою, Лук'янівкою і Святошином…

Гирич, І. Б. Під захистом святого Володимира. Університет та його околиці / Ігор Гирич. - Київ: Либідь, 2014. - 80с.: іл.

Ця книжка є своєрідною лоцією для мандрівця одним з найцікавіших районів старого Києва - університетськими кварталами. Місцевість, де в ХІХ ст. постали споруди Університету святого Володимира, приваблює не лише своїм архітектурно-мистецьким обличчям: вона зберігає безцінну історичну пам'ять. Саме в околицях університету кристалізувалося громадське життя України модерного часу, саме тут формувалася новітня українська інтелектуальна еліта. Про це й розповідає автор, прямуючи разом із читачем чудовими вулицями Паньківщини, бульваром Шевченка та прилеглими до нього кварталами. Для широкого читацького загалу.

Кадомська, М. Один квартал Старого Міста / Марія Кадомська. - Київ: Либідь, 2019. - 96с.: іл.

В цій книжці йдеться не про одну якусь вулицю чи історичну пам'ятку, а про цілий квартал. Щоправда, звичайнісінький квартал "у місті Ярослава". Довільно вибравши маршрут прогулянки, ми так само довільно вибираємо і напрямок - від початку Золотоворітської вулиці і далі за годинниковою стрілкою - Ярославів Вал, Стрілецька й Рейтарська. Ця місцина - живий музей минувшини, своєрідний документ епохи. І все тут безконечно близьке, хвилює й бентежить.

Один квартал Старого Міста

Малаков, Д. Від «міста Ярослава» до Либеді / Дмитро Малаков. - Київ: Либідь, 2017. - 72с.: іл.

Цього разу знавець київських старожитностей поведе читача вулицею Олеся Гончара, а далі через площу Перемоги Старовокзальною. Закінчується подорож біля живописної річки Либідь. Автор, як завжди, не тільки розповідає про історію забудови та архітектурні пам’ятки старовинного куточка столиці, а й «олюднює» їх, відтворюючи соціальну й культурну атмосферу Києва різних часів.

Мокроусова, О. Г. Лінія долі на долоні Києва / Олена Мокроусова. - Київ: Либідь, 2018. - 96с.: іл.

Книжка ця про вулицю, що має напрочуд промовисту назву - Костьолна. Коротенька, всього 307 метрів, вона тим часом справжня енциклопедія архітектурних стилів. Належить до особливого "просторового" типу київських вулиць, розташованих на схилах гір. А ще - між Костьольною, кількома сусідніми вулицями і Володимирською гіркою існують цікаві, навіть несподівані зв'язки, про які захопливо розповідає це видання.

Третяков, А. Привіт з Хрещатика / Аркадій Третяков. - Київ: Либідь, 2015. - 80с.: іл.

Книжка запрошує до прогулянки головною вулицею столиці України у двох вимірах - історичному та сьогоденному. Цікаві подробиці про хрещатицькі будинки, їхніх творців і мешканців, котрі формували неповторне обличчя візитівки Києва, є теплим сантиментом місту.

"Прилетіла пташечка" Оксани Кротюк

З давніх часів український народ славився своїми численними традиціями, а зокрема урочистими святкуваннями приходу весни. У сучасному світі більшість з цих звичаїв зникла, однак і досі актуальними залишаються згадки про життя, вірування і свята наших предків. Саме тому кожній дитині не завадить прочитати пізнавальну книгу Оксани Кротюк "Прилетіла пташечка" і дізнатися про те, які свята, тісно пов'язані з весною, існують і досі, а які вже лишилися у минулому. Знайомтесь зі святами, іграми, забавами та вчіться робити чимало мистецьких речей.

Книга, яка відкриває двері в світ науки

До вашої уваги - книга "100 ФАКТІВ ПРО ВИДАТНИХ УЧЕНИХ", в якій пояснюється хто такі вчені і чим вони можуть займатися. Також багато фактів присвячено історії науки, найвідомішим ученим, несподіваним відкриттям. Кожен розворот книги присвячений певній тематиці, яка включає в себе 5-6 цікавих фактів. Математика, космос, біологія, людське тіло, хімія, електрика, еволюція, радіоактивність, медицина, генетика - ось деякі з тем, які зачіпає ця енциклопедія. Завдяки яскравим численним ілюстраціям і доступно поданою інформацією, ця книга може відкрити дитині двері в світ науки, винаходів і вчених.

Українська вишиванка

Національним одягом українців з давніх давен були сорочки вишиті візерунками. Люди протягом століть створювали та удосконалювали різні техніки вишиття. Кожен орнамент на сорочці мав особливе місце та значення, оскільки українці вірили, що той чи інший візерунок несе певну захисну силу та служить оберегом. За вишиванкою можна було визначити статус та походження власника. Українська вишиванка – самовираження нашого народу, вона є відображенням цінностей, традицій, культури та історії. А окрім цього на сьогодні це ще й модний тренд, який полюбився цілому світу. До вашої уваги виставка-ілюстрація "Обереги нашого життя"

День вишиванки

Яскравою намистиною у низці травневих святкувань виглядає День вишиванки. Це одне з небагатьох свят не державного та не релігійного характеру. Українська вишиванка – самовираження нашого народу, вона є відображенням цінностей, традицій, культури та історії. А окрім цього на сьогодні це ще й модний тренд, який полюбився цілому світу. До вашої уваги презентація "Свято вишиванки",переглянувши яку, ви дізнаєтеся багато цікавого.

Зупинись на хвилинку, подивись...

Кожна нова книга – це завжди подія та нове знайомство. Нещодавно наша бібліотека поповнилася новими книжечками. Це й сучасна художня, краєзнавча, галузева, дитяча література, цікаві серії.

До вашої уваги-новинки для користувачів середнього шкільного віку, які з'явились у фонді нашої бібліотеки.

Біденко, С. Книга юного підприємця: 9 детальних планів своєї справи для підлітків / С. Біденко, І. Золотаревич. - Харків: Видавнича група "Основа", 2019. - 144 с. : іл.

Дана книга, яка має назву "Книга юного підприємця. 9 детальних планів своєї справи для підлітків", яку написали тандем авторів Сергій Біденко та Ірина Золотаревич, є справжнім підручником, якій в цікавій формі зможе дати базові теоретичні та практичні знання майбутнім бізнесменам, адже прочитавши та вивчивши цю книгу діти будуть мати уявлення як заробляти великі гроші, навчаться формувати бізнес-ідеї, складати справжні бізнес-плани, будуть розуміти як взагалі влаштований бізнес, в книзі є шаблони, які покажуть як вести облік доходів і витрат, адже саме від цьтого залежить успіх будь-якого бізнесу. Прочитавши книгу, діти зрозуміють, що насправді ведення бізнесу це велика відповідальність, тому в ідеалі потрібно притримуватися почуття відповідальності починаючи з шкільних років, відповідно дитина буде звикати робити все якісно, дотримуючись певних вимог чи правил, й зі шкільних років автоматично буде формуватися її успішність. Ще мені дуже сподобалось, що автори закликають не тільки читати книгу, але й намагатися втілювати та реалізовувати отриману інформацію в житті, таким чином, майбутній бізнесмен не буде відчувати складнощів у веденні бізнесу в дорослому житті.

Відверта розмова про"це": перший підручник із статевого виховання дитини / пі заг ред. П. Ф. Кабре. - Київ: Країна Мрій: Видавнича група "КМ-БУКС", 2019. - 207 с.: іл.

Головні герої – Марія і Сергійко – знайомляться із поняттями статі й сексуальності, будови статевих органів, статевої зрілості. Звісно, не обійшлось без змалювання стосунків між жінкою і чоловіком, почуття дружби, кохання, розлуки та розлучення, сексуального потягу, спільного життя чоловіка й дружини, вагітності. Один розділ присвячений сексуальному насиллю, про що мовчати ніяк не можна. Окрім основної частини, книжка містить ще й інформаційні тексти, виділені на білому тлі, що включають основну інформацію про сексуальне та емоційне виховання, а також нотатки, що містять основні положення, необхідні дитині під час процесу навчання. Між оповіданнями та інформаційними текстами є сполучна ланка: герої читають книжку про сексуальне та емоційне виховання. Тобто йдеться про «книгу в книзі». Також видання має розділ «На закінчення», що підсумовує увесь інформаційний матеріал. Особливо корисним є розділ «Поради для батьків і вихователів», у якому йдеться про способи прочитання книги, а саме: читати лише інформаційні тексти, читати лише оповідання, читати за порядком. А також цілком аргументовано автори доводять потрібність емоційного, сексуального, естетичного виховання. Ілюстрації у книжці – добрі, дитячі, цікаві, і це не повинно відштовхнути дитину від читання. 

Дікінз, Р. Scratch. Кодування майбутніх програмістів: зрозуміле програмування для початківців / Дікінз, Розі, Мелмот, Джонатан, Стовел, Луї; пер. з англ. Н. Гордієнка. - Київ: Видавнича група "КМ-БУКС", 2019. - 96 с.: іл.

Ця книга допоможе ознайомитися з основами безкоштовної онлайн-програми і комп'ютерної мови програмування Scratch, розробленої спеціалістами Массачусетського технологічного інституту (США). Мова Scratch широко вивчається і використовується не лише у школах, а й у багатьох університетах світу. За її допомогою можна створювати власні інтерактивні історії, анімації, ігри, музику та твори мистецтва, ділитися своїми роботами з друзями та знайомими в інтернеті. У простий і дотепний спосіб, однак цілком серйозно та професійно, крок за кроком викладаються основи програмування Чіткі і зрозумілі пояснення супроводжуються ілюстраціями, що дають повне уявлення про те, якого вигляду на кожному кроці створення програми повинен набувати екран і як має виконуватися код. Вивчаючи основи програмування зі Scratch, дитина дізнається про найважливіші концепції програмування (зокрема, про вхідні дані, параметри, повторювані структури тощо) та способи розробки алгоритмів, а отримані теоретичні знання одразу зможе використовувати для створення власних програм. У книзі міститься чимало корисних порад і рекомендацій стосовно способів виявлення та усунення помилок у власноруч створеному коді. Таким чином, дитина не лише зможе ознайомитись із принципами та прийомами програмування, а й здійснити перший крок на шляху до майбутньої професії, в якій можуть знадобитися знання та навички програмування.

Ролінг, Д.К. Гаррі Поттер: історія магії / Д. К. Ролінг; пер. з англ. В. Морозова; іл. Д. Ролінг, Д. Кея, О. Гілл. - Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2019. - 255 с.: іл.

Якщо ви шукаєте ідеальний подарунок для вашого друга-поттеромана, тоді книжка "Гаррі Поттер. Історія магії" ідеально підійде. Кожен, хто захоплюється історією хлопчика-чарівника, неодмінно зацікавиться цією книжкою, яка така ж яскрава, як і її обкладинка. На честь двадцятиріччя виходу першого романа "Гаррі Поттер і філософський камінь ", у 2017 році у Нью-Йорку організували величезну виставку, приурочену до цією події. Відвідувачі мали змогу побачити більше ста п'ятдесяти магічних артефактів зі світу Гаррі Поттера, побачити ранні рукописи романів самої Джоан Роулінг, а також унікальні ілюстрації до книжок, створені Мері Ґрандпре, Джимом Кей та Браяном Селзніком. Чудова можливість ще раз зазирнути в дитинство, яке нам подарувала британська письменниця, знову відчути себе у світі, де панує магія і чари. Якщо ж ви не мали можливості потрапити на виставку, тоді ви можете переглянути все у цій чудовій книжці, я якій зібрані чудові фотографії, так що виникає відчуття, що ви там насправді були, а отже нічого не пропустили.

Стоуел, Л. Python. Кодування для майбутніх програмістів: зрозуміле програмування для початківців / Стоуел, Луї, Дікінз, Розі; пер. з англ. Н. Гордієнка. - Київ: Видавнича група "КМ-БУКС", 2019. - 96 с.: іл.

Книга «Python. Кодування для майбутніх програмістів» — це простий і водночас досить повний вступ до програмування із використанням мови Python, яку швидко опанує будь-який читач навіть без досвіду програмування. Основи кодування — від використання простих понять (змінна, умова тощо) до застосування складних концепцій (цикли, підпрограми і т. п.) — подано в зрозумілому форматі, виклад теоретичної частини супроводжується безліччю ілюстрацій і пояснень того, яким чином і завдяки чому працюють створювані коди. У книзі також описані принципи реалізації більш складних проектів, що розвивають логічне й інженерне мислення, потребують застосування дизайнерських рішень, прищеплюють навички проектування і кодування, виховують наполегливість при пошуку помилок та їх усуненні. В рамках цих проектів школярі в ігровій і доступній формі на прикладі простих анімацій та ігор навчаються визначати проблеми, генерувати ідеї для пошуку шляхів їх розв’язання й аналізувати і вдосконалювати власноруч розроблені проекти. Таким чином, школярі опановують основи програмування із застосуванням популярної мови Python шляхом занурення у цікавий і захоплюючий світ створення комп’ютерних програм. Книжка розрахована на дітей від 10 до 15 років.

Штоєрнагель, У. Дитячий університет: дослідники пояснюють загадки світу. Кн. 1 /  Штоєрнагель, Улля, Янссен, Ульріх; пер. з нім. В Литвиненка. - Київ: Новий Самокат, 2019. - 223 с. іл.

Діти повсякчас запитують «чому», «звідки», «як», «навіщо», часто-густо спантеличуючи дорослих. Німецькі журналісти — популяризатори науки Улля Штоєрнаґель та Ульріх Янссен разом із науковцями прийшли їм на допомогу й зорганізували в місті Тюбінгені перший Дитячий університет, де найдопитливіші можуть отримати відповіді на будь-які складні запитання. Заняття проводять професори Тюбінгенського університету, одного з найстаріших та найшанованіших навчальних закладів Німеччини. І щоб якомога більше дітей дізналися, що вивчає сучасна наука, вони видали свої лекції декількома книжками. У першій книзі автори розповідають чому рицарі будували замки, чому ми бачимо блискавку та чуємо грім, чому хлопчики бешкетують, а дівчата капризують, чому кажани бачать вухами, чому математикові не обов’язково рахувати, чому ми оповідаємо історії, чому лікарі вміють лікувати та чому спортсмени демонструють дедалі кращі результати. Серйозно, одначе зовсім не нудно! Якщо дитину ваблять наука, експерименти та відкриття, продовжити читання можна на сайті Німецького дитячого онлайн-університету. Захопливі лекції на трьох факультетах — «Людина», «Природа», «Техніка» — та інтерактивні завдання до них допоможуть дізнатися багато нового про навколишній світ, а ще зазнайомитися з німецькою мовою. Навчання безкоштовне, і розпочати його можна будь-якого дня. Лекції презентовано двома мовами — німецькою та українською.

Серія книг Джона Щєшка про Франка Енштейна.

Вітайте нового героя – Франка Ейнштейна! Поки батьки подорожують світом, Франк із головою поринає в науку. Воно й не дивно, адже дідусь цього хлопчини – відомий на весь Мідвіл винахідник Ал Ейнштейн. Чого тільки не попридумував юний винахідник разом зі своїм вірним другом Вотсоном! Майже самозбірних роботів, здатних розвиватися, двигун, який працює на антиматерії, електропалець, турбомозок, евобластер… Франк всерйоз захопився наукою, але його аж ніяк не назвеш нудним ботаном, бо хіба ж можна так сказати про хлопчика, який ганяє не на звичайному велику, а на летючому ровері?! На сторінках книжок цієї серії Франкові довелося пережити стільки захопливих, а часом і небезпечних пригод, що їх вистачило б на сотню його однолітків.

Гірке щастя кримських татар

18 травня в Україні та світі згадують жертв депортації та геноциду кримських татар. Сьогодні також відзначають День боротьби за права кримськотатарського народу. 76-й річниці депортації та геноциду кримських татар присвячується:

Він постраждав за право відстоювати свою думку

Щороку у третю неділю травня Україна відзначає День пам'яті жертв політичних репресій. Великий терор – масштабна кампанія масових репресій громадян, що була розгорнута в СРСР у 1937–1938 рр. з ініціативи керівництва СРСР й особисто Йосипа Сталіна для ліквідації реальних і потенційних політичних опонентів, залякування населення, зміни національної та соціальної структури суспільства. Наслідками комуністичного терору в Україні стало знищення політичної, мистецької та наукової еліти, деформація суспільних зв’язків, руйнування традиційних ціннісних орієнтацій, поширення суспільної депресії й денаціоналізація. 

Жертвою політичних репресій була людина, імя якої носить наша бібліотека - Іван Олексійович Світличний. Його називали архітектором шістдесятницького руху, лицарем духу, світлом у темряві та двигуном шістдесятників. Він народився і виріс на радянській та російськомовній, як її позиціонували, Луганщині, але до останнього дня боровся за незалежну Україну та українську мову. Український поет, літературознавець, критик, правозахисник, лауреат Шевченківської премії – все це про Івана Світличного, якому 20 вересня виповнилося б 90 років. Друзі та колеги згадували про його незламну позицію, кришталеву чесність та доброту у ставленні до кожної людини. Він був моральним авторитетом для всіх дисидентів, справжнім українським патріотом, але при цьому противником фанатизму.

Іван Світличний народився 20 вересня 1929-го року у селі Половинкине на півночі Луганщини у селянській родині. Окрім Івана, у батьків було ще двоє доньок – Марія та Надія. Через хворобу тата родину забезпечувала мати Меланія Іллівна, щоб врятувати дітей від голодної смерті, була вимушена податися на заробітки до промислових районів Донбасу. У чотирнадцять років Іван Світличний разом з іншими підлітками намагався підірвати ворожу нацистську техніку, через що лишився без пальців на правій руці. У 1947 році закінчив Старобільську середню школу із золотою медаллю.

Навчався на українському відділенні філологічного факультету Харківського університету та в аспірантурі Інституту літератури у Києві. Його дисертацію «Рухома естетика» не допустили до захисту, бо в ній бракувало «марксистсько-ленінських постулатів». Після закінчення навчання Світличний вчителював, згодом працював у Києві в академічних інститутах та в редакціях літературних журналів.

Влітку 1965 року за свої виступи проти політики русифікації та правозахисну діяльність Світличний був звільнений з роботи, а 30 серпня вперше заарештований і ув’язнений на 8 місяців. Після виходу з в’язниці він був позбавлений можливості працювати за фахом та публікувати власні твори, тож надалі свої переклади друкував під псевдонімами. «Льоля дала нам довжелезний протокол обшуку. Я знову дивувалася: скільки всього було в Івана, особливо поезії – у рукописах, машинописах, саморобних збірках. Чому ви тримали стільки матеріалу вдома, адже Івана попереджали?... Це все стікалося до них протягом багатьох років. Адже їхня оселя була притулком, місцем розради й поради для десятків людей – молодих і не дуже, талановитих і не вельми, що приходили сюди з усієї України», – уривок з книги Світлани Кириченко «Люди не зі страху. Українська сага. Спогади»

Через його захоплення книжками часто виникали проблеми з житловою площею. Світличний мав добірні видання 1930-х років, а його квартира розцінювалася як інтелектуальний центр, де формувалася молода і незаангажована інтелігенція. Після смерті Івана його сестра, також дисидентка, Надія Світлична, передала бібліотеку у 10 тисяч томів Харківському національному університету імені Каразіна.

У 1970-х роках Іван Світличний почав збирати записи тодішніх українських поетів. Був створений цілий аудіоархів поетів-шістдесятників, але всі записи були конфісковані КДБ при арешті Івана Світличного у 1972 році.

Світличний був живим містком між Східною і Західною Україною. Він один з перших налагодив творчий зв’язок з діаспорою та львівською інтелігенцією всупереч офіційній ідеології - Зіна Ґеник Березовська, Віра Вовк, Анна-Галя Горбач, Євген Сверстюк інші.

Він переконував, що час підпільної національно-визвольної боротьби минав і треба боротися «словом». Через діаспору передавав інформацію на Захід про те, що відбувається в Україні.

2 січня 1972 року Світличний був заарештований вдруге. Звинуватили в «антирадянській агітації і пропаганді» та в «антирадянському націоналістичному світогляді». Його засудили до семи років ув’язнення та п’яти років заслання. Світличний відбував покарання у двох концтаборах суворого режиму у Пермській області і там теж був одним із лідерів руху опору. На засланні він перебував у селі Усть-Кані на Алтаї.

У роки перебування в таборах Іван Світличний був ініціатором більшості акцій протесту в’язнів, а також голодувань, найдовше з яких тривало 56 днів. Під час одного з таких голодувань втратив 26 кілограмів і важив усього 44. Світличний був одним із перших, хто запропонував записувати спогади в'язнів, що стало найважливішим свідченням долі радянських в’язнів сумління.

Джерело: https://www.radiosvoboda.org/a/30174679.html

Ігри наших бабусь і дідусів

Хто не любить гри? Їх люблять всі і діти, і дорослі, які колись теж були дітьми. Деякі ігри передаються з покоління в покоління, живуть багато років, змінюються їх назви та правила. Останнім часом, на жаль, традиції гри втрачаються, але на зміну їм приходять нові - віртуальні. Хлопчики та дівчатка, я запрошую вас зануритися в дитинство своїх бабусь і дідусів. Відкрити для себе незвичайний світ ігор, в які грали наші бабусі і дідусі. Познайомитися з іграми які стали народними.

"Секретики"

А от спільними забавками з тих, правила яких визначалися у процесі гри, були, умовно кажучи, «секретики» і «халабуди». Дітям дуже подобається всіляка утаємниченість – скарби, шифровки, явки-паролі... З радісним нетерпінням викопували ямку, зі справжнім благоговінням складалися туди цукеркові обгортки, фольгу, квіткові пелюстки й листя, ягоди горобини, шматочки пластмаси та інший дуже важливий і потрібний дріб’язок. А потім усі ці скарби урочисто закривали уламком скла й засипали землею. Найголовнішим було запам’ятати місце схованки, щоб за деякий час викопати «секретик» з таким трепетом і захопленням, ніби це справжнісінький скарб. І як гірко ставало, якщо його не було на місці! А могли приховувати і «шпигунські» матеріали (звісно, це було більше для хлопців – карти, схеми диверсій та інші чоловічі забавки). І ці схованки потрібно було знайти, послуговуючись підказками. Якими само – визначали учасники гри (зараз би сказали квесту).

"Халабуда"

Щодо халабуд (хаток, споруд, яким і назву відразу не добереш), то куди там заокеанським Томам і Кевінам з їхніми схованками у печерах чи на деревах до наших хлопців і дівчат! Здавалося б, звичайнісіньке поле кукурудзи, куди батьки не дозволяють ходити, щоб не заблукали. Але саме це вабить, і от уже двійко-трійко відчайдухів зайшли подалі, з’єднали кілька стебел у пучечок, щоб утворили конус, – і халабуда готова. Про тих, хто жив біля лісу чи гаю, годі й казати – сам Бог велів з гілля (можна було його присипати, щоб утворилася майже справжня землянка) спорудити собі схованку до смаку. А що вже в ній робити – діти завжди знайдуть.

"Квач"

Одна з найпоширеніших – квач (інші назви – салки, доганялки). Той, хто водив, мав наздогнати одного з інших гравців і «заквачити» його, тоді вони мінялися ролями. Варіантів цієї гри було кілька, згадаємо деякі з них. Квач з «будиночком» – те саме, тільки виділяється зона (пісочниця, коло на асфальті тощо), куди гравці можуть забігти й перепочити, там «салити» не можна, але й сидіти довго в «будиночку» теж. «Вище ноги від землі» – щоб уникнути «засолювання», потрібно застрибнути на що-небудь і задерти ноги вгору. Щоправда, за правилами задирати ноги теж довго не можна. А був ще й кольоровий квач, це коли той, хто водив, вигукував якийсь колір, і гравці мали доторкнутися до будь-чого саме такого кольору. Коли тому, хто водив, набридало довго ганятися за іншими гравцями, він вигукував «сіро-буро-малиновий» або «картато-смугастий», і тоді нарешті міг наздогнати когось із спантеличених товаришів.

"Вибивний"

Почесне місце серед вуличних ігор посідали розваги з м’ячем. Звичайно, і футбол, і волейбол, і піонербол мали своїх прихильників. Але були й інші ігри.

От, приміром, вибивний. Щоб у нього грати, потрібна ділянка більш-менш рівної землі, якою не їздять машини, і м’яч. А ще – хоча б п’ятеро охочих пограти. Двоє ставали одне навпроти другого, інші ставали між ними в лінію. Потрібно було вибити м’ячем гравців з цієї команди. Якщо хтось із гравців примудрявся спіймати м’яча в повітрі, він міг повернути товариша, якого вже вибили, або залишити «життя» собі про запас. Коли в команді залишався один гравець, він мав ухилитися від м’яча стільки разів, скільки йому років. Якщо це вдавалося, то перемагала команда гравців, і всі поверталися на поле. Якщо ні – святкували ті, хто вибивав, і всі разом вирішували, що робити далі.

"Зіпсований телефон"

Коли на вулиці темніло, наставала пора посиденьок та розваг, які не вимагали біганини. Серед них – зіпсований телефон, гра, яку багато хто з дорослих людей і донині згадує навіть у розмовах про серйозні бізнесові справи. Діти сідали в рядок і одне одному переказували пошепки, якнаймога тихіше, якесь слово чи навіть речення. Кожний наступний чув щось інше-своє, і часто до останнього доходило аж ніяк не те, що казав перший. Насправді нагадує деякі наші дорослі ситуації, за винятком того, що тепер це не весело й не цікаво.

«Халі-хало»

Грати може скільки завгодно людина. Вибирають ведучого. У нього м'яч. Все розташовуються навколо нього або просто на лавочках. Ведучий загадує слово. Наприклад: «Це фрукт на« а »починається, на« с »закінчується». Можна згадувати фільми, імена і т. Д. Ускладнювати завдання в залежності від вікової групи. Хтось швидко називає відповідь. Ведучий кидає м'яч об землю, кричить: «хали-хало» і тікає. Людина, який вгадав слово, повинен зловити м'яч і, піймавши, сказати «стоп» ведучому. Потім, зробивши п'ять кроків, він кидає м'яч в ведучого. Якщо потрапив, починає водити сам, якщо немає, ведучий залишається.

"Гаряча картопля"

Учасники стають в коло. Завдання кожного гравця – зловити м’яч – «гарячу картоплю» і якомога швидше кинути його іншому гравцеві, щоб не обпекти руки. Хто з гравців «обгорів» (не зловив м’яча, м’яч вислизнув з рук, затримав м’яч у руках більше однієї секунди) присідає в середину кола. Гра продовжується. Гравці всередині кола, пересуваючись навприсядки, намагаються доторкнутися до м’яча, який летить в повітрі. Кому це вдасться – стає на місце гравця, котрий кидав м’яча, а той сідає всередину кола. Якщо діти старші 10 років, м’яч можна не кидати, а відбивати.

"Резиночка"

Два гравці стають «в резиночку». Один гравець стрибає (виконує ряд вправ) - по черзі на всіх рівнях. У нас зазвичай кожну вправу виконувалося на всіх рівнях по черзі, після чого переходили на наступну вправу і починали його стрибати з 1 рівня - так гра була різноманітніше. Іноді стрибати по-іншому - все вправи відразу виконувалися спочатку на 1, потім на 2,3 і так далі рівнях. На 5-6-7 рівнях складні вправи скасовувалися.

Люди, які творили історію

До вашої уваги новенькі книжки із серії "Видатні українці. Люди, які творили історію". В них докладно ідеться про дитинство героїв, і вже потім - про їхні досягнення, завдяки яким вони стали знаменитими, прославили Україну на весь світ. Всі ці книжечки є у фонді нашої бібліотеки.

Опанасенко, О. Любомир Гузар / О. Опанасенко, передм. О. Іванової; худож. М. Мороз. - Київ: Агенція "ІРІО", 2019. - 157 с.: іл. - (Видатні українці Люди, які творили історію)

Книжка-біографія «Любомир Гузар» розповість дитині історію релігійного діяча, патріарха-предстоятеля Української Греко-Католицької Церкви. Любомир Гузар був уважним до світу, до людей, співпереживав їх проблемам. Живучи у жорстокі часи, він ніколи не зраджував собі і досягав вищих результатів, тренуючи свою моральність. Перед вами історія життя Любомира Гузара. Він пережив німецьку окупацію й став свідком безчинств енкаведистів, одначе жорстокість катів не вбила в його серці безмежної любові до людей. На роки юності йому випала важка доля емігранта, але впродовж усього свого життя він мріяв повернутися в Україну — і таки здійснив свою мрію. Він вивів українських греко-католиків із багаторічного підпілля й став патріархом Української Греко-Католицької Церкви. Він був єпископом, письменником, викладачем, та передусім — Людиною.

Панасов, І. Валерій Лобановський / І. Панасов, пер укр. О. Добрякова. - Київ: Агенція "ІРІО", 2019. - 127 с.: іл. - (Видатні українці Люди, які творили історію)

Книжка-біографія «Валерій Лобановський» повідає дитині про життя відомого футбольного тренера. Саме Лобановський створив одну з найсильніших європейських команд свого часу і виховав цілу плеяду футбольних зірок. Його приклад вражає, захоплює й надихає дітей і дорослих. Справді, ця книга цікава і корисна як для дорослих так і дітей. Це історія життя маленького "соняшника" , який дуже любив грати у футбол, дивуючи всіх своєю наполегливістю та старанністю, як у спорті так і в школі. Це історія становлення талановитого спортсмена, видатного тренера і прекрасної людини, закоханої до нестями в свою справу, яка стала для нього сенсом його життя. Стиль написання книги дуже легкий та зрозумілий для дитини. Для маленьких спортсменів ця книга - це джерело натхнення для досягнення поставленої мети, а також гарний приклад виховання у дітей найкращих людських якостей та рис.

Панасов, І. Кузьма Скрябін / І. Панасов, Марія Рубан. - Київ: Агенція "ІРІО", 2019. - 127 с.: іл. - (Видатні українці Люди, які творили історію)

Кузьма Скрябін – музикант від Бога, який жив музикою і створював пісні, які співають досі. Його вплив на індустрію музики і культури України важко порівняти з будь-чиїм ще. Відомий український музикант Андрій Кузьменко “Кузьма” запам’ятається своїм шанувальникам неймовірним гумором, божевільними ідеями та відкритим серцем. Книга навчить ваших дітей тому, що завжди, в будь-якій ситуації потрібно залишатися людиною. Біографія Андрія дуже розкриває цього дивакуватого, доброго веселуна, який назавжди залишився в наших серцях і в своїх текстах.

Сердюк, М. Ілон Маск / М. Сердюк, іл. О. Марчишиної. - Київ: Агенція "ІРІО", 2019. - 143 с.: іл. - (Видатні українці Люди, які творили історію)

Книжка «Ілон Маск» — це біографія винахідника сьогодення. Саме Ілон Маск створює майбутнє вже сьогодні. Це історія генія, що може надихнути дітей та дорослих на будь-які мрії та цілі. Біографія Маска вчить ніколи не здаватися, вірити в себе та бути впевненим у можливості неможливого. "Я радше вб'ю сам себе, ніж зазнаю невдачі!" - життєве кредо цього розумника. З погляду на його особисті та розумові досягнення він ще неодноразово здивує та змінить цей світ! Звичайно, у біографії цього хлопця є багато негативних моментів, розчарувань і поразок, купа шкідливих звичок, але це зайвий раз доказує, що він жива людина зі своєю історією. Книга надихає, книга окрилює, дарує віру у свої сили, вміння і розум! Не важливо, скільки тобі років, 8 чи 58, ти можеш змінити не тільки своє життя, а й перевернути весь світ!

Шутко, О. Роксолана / О. Шутко; іл. О. Марчишиної. - Київ: Агенція "ІРІО", 2019. - 128 с.: іл. - (Видатні українці Люди, які творили історію)

Роксолана — найвідоміша султана Османської імперії. Це історія українки — полонянки кримського хана, яка стала дружиною наймогутнішого султана Сулеймана Пишного та матір’ю його наступника — Селіма ІІ. Її життя сповнене таємниць та загадок. Читаючи книжку, діти зможуть потрапити у чарівний світ Сходу, в якому мешкала Роксолана, дізнатися, як вона змогла пройти тернистий шлях від доньки українського священика до величної султани. Дуже часто жіноча сила знецінюється через те, що жінки змагаються в силі з чоловіками, але насправді жіноча сила зовсім не в фізичному аспекті, а в ніжності, коханні, хитрості та таких тонкощах, які чоловіку неможливо осягнути. Саме таким чином Роксолана приборкує султана, стає головною жінкою гарему, улюбленою дружиною султана, показує, що вона може бути головною і до неї прислухаються. Сам султан радиться з нею і надає їй перевагу над всіма іншими жінками, які взагалі лиш є в нього в Гаремі. На мою думку, це вартує дуже багато, адже потрібно мати неабияку духовну силу і моральну стійкість аби не зламатися під натиском заздрісників та ворогів у чужій країні серед людей, які тебе не просто не люблять, а ненавидять! Роксолана - супер жінка!

30 фактів про Другу світову війну

Коли почалася Велика Вітчизняна війна? Скільки років тривала війна? А коли почалася Друга світова? Хто напав на нашу країну? Яке місто витримав 900 - денну блокаду фашистів, але не здався ворогові? Яка фортеця першою прийняла на себе удар ворога? Яка битва стала переломним моментом Великої Вітчизняної і Другої світової війни? Відповіді на ці питання Зобов'язані знати ми і наші діти. До вашої уваги-30 фактів про Другу світову війну, яких ви, можливо, не знали:

• Друга світова війна тривала 2194 дні. Воєнні дії відбувалися на територіях 40 країн світу.
• Друга світова війна почалася 1 вересня 1939 і тривала до 2 вересня 1945, тобто 6 років і 1 день.
• У Другій світовій війні брала участь понад 6о країна, у яких проживало 80 % всього населення планети.
• Офіційно Другу світову не завершено й досі. Росія та Японія так і не підписали мирний договір.
• Єдиною країною, яка брала участь у Другій світовій війні з перших і до останніх днів, є Британська імперія.
• Найдовша битва Другої світової війни – Битва за Атлантику: 1939-1945 роки.
• З 40 000 осіб, які служили на підводних човнах під час Другої світової війни, повернулося лише 10 000.
• У березні 1938 року, ще до початку Другої Світової, Третій Рейх приєднав до себе Австрійську Республіку. Ця подія відома як Аншлюс.
• 23 серпня 1939 року СРСР підписує з Третім Рейхом договір про ненапад. За тиждень Рейх за підтримки СРСР розпочне світову війну.
• Радянський Союз вступив у світову війну за 17 днів після її початку, атакувавши слідом за Гітлером Польську республіку.
• 30 листопада 1939 року СРСР напав на Фінляндію, розпочавши радянсько-фінську війну. За розв'язання війни СРСР виключено з Ліги Націй, тогочасного аналогу ООН.
• 7 грудня 1941 року Японія раптовим нападом на американську військову базу на Гавайських островах Перл-Гарбор розпочала війну проти США.
• Взимку 1943 року внаслідок нахабної операції командос Рейху звільнили з-під варти заарештованого дуче Беніто Мусоліні й частково повернули йому владу над Італією.
• Після капітуляції Франції її союзниця Британія змушена атакувати французький флот, щоб той не дістався німцям. Внаслідок атаки загинуло понад тисяча французьких вояків і декілька британців.
• 6 серпня 1945 року на японську Хіросіму, а за три дні на Наґасакі американцями скинуто атомні бомби. За два дні після того СРСР оголосив війну Японії.
• У 1944 році у Варшаві спалахнуло найбільше за всю війну повстання проти німців. Радянські війська зумисно зупинили просування до Варшави, аби надати німцям змогу розправитись із польськими повстанцями.
• 22 вересня 1939 року під час передачі німцями радянській адміністрації білоруського міста Берестя проведено спільний військовий парад частин Вермахту й Червоної Армії.
• Японський офіцер Онода Хіроо протягом 30 років воював проти американців на Філіппінах, не знаючи про закінчення Другої світової війни й поразку у ній Японії.
• 2 вересня о 9:02 за токійським часом на борту американського лінкора "Міссурі" підписано акт про беззастережну капітуляцію Японської імперії. Ця дата вважається кінцем Другої світової війни.
• За декілька місяців після перемоги над Німеччиною у 1945 році прем‘єр-міністр Великобританії сер Вінстон Черчіль програв на виборах і полишив посаду, на якій привів Британію до перемоги.
• Серед воюючих у Другій світовій війні країн найбільше перейшло воювати на сторону Німеччини громадян Радянського Союзу.
• Кількість росіян, що воювали за Рейх, оцінюється у 400 тис осіб. Із росіян було сформовано понад 20 військових загонів, частин і підрозділів армії Рейху та його союзників.
• Генерал Власов, який у складі Радянської Армії командував обороною Києва та Москви, у 1942 році потрапив у полон і перейшов на сторону Рейху, де очолив – «Русскую освободительную армию».
• Президент США Франклін Рузвельт не дожив менше місяця до капітуляції Німеччини. Він помер у квітні 1945 року від крововиливу в мозок.
• Після окупації Франції німецькими військами за наказом Гітлера угоду про перемир‘я було підписано в тому ж вагоні, у якому Німеччина підписала угоду про закінчення Першої світової війни, яку Гітлер вважав принизливою.
• Бразилія довго утримувалась від військових дій, внаслідок чого у країні сформувалося прислів‘я «скоріше змія почне палити, аніж бразильский корпус потрапить на війну». І коли у 1944 році бразильці нарешті розпочали бойові дії, символом їхніх вояків стала кобра із люлькою у роті.
• Замість Нагасакі американці планували скинути ядерну бомбу на місто Кокура. Але пілоти не змогли атакувати Кокуру через хмарність, і атакували запасну ціль – Нагасакі.
• План атаки німців на Бельгію, Францію та Нідерланди випадково потрапив до рук бельгійців, коли пілот німецького літака із повним планом наступу заблукав і сів у Бельгії замість Німеччини.
• Таємна організація, що об‘єднувала колишніх членів СС і мала за мету допомогти їм врятуватися від переслідувань, мала назву «ODESSA».
• Останній з нацистських лідерів, Рудольф Гесс, помер у 1987 році у берлінській тюрмі, де відбував довічне ув’язнення за вироком Нюрнбергського трибуналу. 93-річного Гесса знайшли повішеним. Обставини цієї смерті досі не встановлені.

Джерело: https://www.armyfm.com.ua/druga-sv%D1%96tova-v%D1%96jna-fakti/

Читаємо про війну

До Дня пам'яті та примирення наші бібліотекарі читали вірші про війну українських авторів. До вашої уваги вірш Ліни Костенко "У Корчуватому, під Києвом..."

Дітям про "Історія літаків"

Леонардо да Вінчі, брати Монгольфьє і брати Райт… Історія авіації і повітроплавання налічує набагато більше імен, і про них розповідає «Історії літаків». А починає вона з тих часів, коли люди лишень мріяли літати й складали легенди та міфи про тих, кому вдалося підкорити небо. Пропонуємо книгу "Історія літаків", яка є у фонді нашої бібліотеки.

Книги з "Сонцем"

В екологічному календарі 3 травня відзначається День Сонця. До вашої уваги декілька книжок у назві яких є слово "Сонце".

Джордж, Джесіка Дей Сонце і Місяць, Сніг і Лід / Джесіка Дей Джордж; пер. Галина Рис. - Львів: ВСЛ, 2018. - 384 с.: іл.

Наймолодша з дев'яти дітей дроворуба не має імені. Дівчина живе з родиною на далекій Півночі, де панує вічна зима, у чому нібито винні тролі. Якось вона рятує чарівного оленя, і за це він дарує дівчині ім'я та здатність розуміти мову тварин. Одного дня до дроворубової хатини приходить величезний білий ведмідь-­ізбйорн і пропонує угоду: якщо дівчина житиме з ним у палаці один рік та один день, він подарує її сім'ї багатство. Яку таємницю приховує ізбйорн і чи вдасться дівчині її розгадати - читайте у захопливому романі американської письменниці, авторки бестселерів для дітей за версією The New York Times Джесіки Дей Джордж «Сонце і Місяць, Сніг і Лід». Казка про хоробрість, співчуття, справжню дружбу і кохання. І хоча книга є дитячою, місцями навіть наївною ( ну але ж тому це й казка!!!), вона вчить багато "дорослих" істин: не все те золото, що блистить; поступай з ближнім так як хочеш, щоб поступили з тобою; усе добро повертається сторицею; вчися прощати і любити.

Лущевська, Оксана Вітер з-під сонця / Оксана Лущевська. - Київ: Фонтан казок, 2016. - 128 с.: іл.

Зворушлива історія про білого кота і перше кохання хлопчика Женьки і дівчинки Рисі. Дії відбуваються у Затоці, на березі Чорного моря. Кожного літа хлопчик Женька приїздить до Затоки з батьками і зустрічає чарівну дівчинку Рисю, яка йому безмежно подобається, але Женька не наважується підійти познайомитися. Але цього року Женька не радий морю через сімейну трагедію. Кожного літа Рися, яка проживає з батьками у Затоці, бачить симпатичного хлопчика Женьку, але соромиться заговорити з ним. Але цього року вона не рада літу через непорозуміння з батьками і вимушену працю влітку. Кожного дня білий кіт ходить на берег моря і на ринок у пошуках їжі. Але інколи йому важко здобути щось поїсти. Але одного дня все буде інакше, і навіть непорозуміння, горе і сварки підштовхнуть героїв один до одного. Це легка й емоційна історія, у якій достатньо глибоко розкрито психічні особливості підлітків, їхні переживання щодо сімейних негараздів і першого кохання. Не завжди батьки бачать, що відбувається в душі їхніх дітей і що приховано за їхньої байдужістю. Не завжди діти розуміють почуття батьків і мотиви їхніх вчинків. У цій повісті вдало розкривається внутрішній світ, почуття та думки представників різних поколінь – батьків і дітей.

Лис, В. Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї / Володимир Лис. - Харків: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2014. - 240 с.: іл.

Нова книга-літопис від лауреата численних нагород та премій Володимира Лиса — це життєвий досвід на перший погляд звичайної сільської жінки, бабусі Пелагеї.

Ця мудра й милосердна жінка пережила війну й роки поневірянь, виховувала дітей і рятувала життя людей, вірила в силу трав та давні легенди. На долю Пелагеї випали біль і щастя, кохання та втрати, вона знала таємниці природи і найзаповітніші секрети людей. Цілителька Пелагея розкриє вам таємницю щастя, яку розкрило їй саме життя. «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї» не просто книжка — це літопис народного досвіду, пам`ятник правічній мудрості українського народу. Це та сама велика мудрість нашого народу. І можливість долучитися до неї — велике щастя. І цією мудрістю щедро ділиться людина чиста, глибока — і водночас дуже проста. Власне, яким і повинен бути справжній мудрець.

Нельсон, Дж. Я віддам тобі сонце / Дженді Нельсон. - Київ: Віват, 2018. - 384 с.

"Я віддам тобі сонце" - роман-вибух, шалений, нестримний і пристрасний. Головні персонажі, близнюки Джуд (сестра) й Ноа (брат) - обоє неймовірно талановиті, помітно дивакуваті і дуже юні. Вони лишень відкривають для себе світ і те, як воно, виявляється, ведеться у звичайних людей. І виявляється, що до чутливих, щирих і талановитих цей світ не дуже лагідний. Роман охоплює багато тем: тут і ревнощі між близнюками за прихильність і увагу батьків, і перше кохання, й усвідомлення й прийняття своєї нетрадиційної сексуальної орієнтації, і пошук себе й власного голосу у мистецтві, й спроби "вписатися" в компанію однолітків, і смерть близьких й намагання оговтатися після втрати... Автор наділяє кожного з близнюків своїм особливим голосом - розділи від імені Джуд і Ноа чергуються і їхня стилістика дуже відрізняється.

Шкляр, В. Чорне сонце / Василь Шкляр. - Харків: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2015. - 304 с.

На книгу "Чорне сонце" варто звернути увагу вже завдяки її беззаперечній документальності. Василь Шкляр ще до Євромайдану та АТО згадував в деяких власних інтерв'ю та на зустрічах з читачами про двох хлопців, що підійшовши до письменника під час одного з заходів, спантеличили його тим, що поцікавилися… де можна вмерти за Україну. Василь Шкляр переконливо відповів, що для України потрібно жити. Письменникові судилося опісля випадково перетнутися з тими хлопчаками, що вступили до лав «Азову». За основу сюжетних перипетій, з якими читач зустрінеться під час прочитання, бралися розповіді очевидців. Письменник взяв на себе непросту місію, керуючись почутим "з перших вуст", занурити читача в осмислення глибин подвигу хлопців-добровольців. Сльози на очі навертаються, коли на сторінках цієї книги читаєш про звитяжців-співвітчизників. Окремої уваги варті символіка твору та її трактування. В книзі «Чорне сонце» також подані більш ранні, необ’єднані спільною тематикою, оповідання Василя Шкляра. Досить цікаво дізнатися з яких саме творів розпочав своє сходження на вітчизняний письменницький Олімп цей класик сучасності.

Юн, Н. Сонце також зірка / Нікола Юн; пер. Н. Підгорна. - Харків: Книжковий клуб "Клуб Сімейного Дозвілля", 2019. - 256 с.: іл.

Сімнадцятирічна Таша не схожа на своїх однолітків. Скептик і затята реалістка, вона довіряє лише науці та фактам. Не загадує бажань, коли зірка падає з неба. Не вірить у призначення. І звісно ж, у таке безглуздя, як кохання з першого погляду. Тільки дурні вірять у нього. Ось такі, наприклад, як Даніель… І треба ж було Таші натрапити на цього романтичного телепня. Це що, жарт Всесвіту? Вони ж — наче небо і земля. Та що то між ними? Оте незбагненне, що вже почало відбуватися. Те, що здатне зіштовхнути Землю з орбіти і кинути її в обійми неба, порушивши усі закони фізики й універсуму. Японці називають це «передчуттям любові». Коли двоє ще не закохані, але вже не можуть одне без одного…

Ювіляри-2020. Травень

До вашої уваги-інформація про видатних українських діячів літератури. культури і мистецтва - ювілярів травня.

1 травня

100 років від дня народження Нонни Кронидівни Копержинської, української актриси театру та кіно. Народилася  в Києві. Коли їй було два роки, в неї помер батько. Потім Нонна з мамою-лікарем переїхали жити на Донбас у невелике місто — Димитров (нині Мирноград), а пізніше, коли її матір перевели на роботу до Києва, Нонна в 1938 році вступила до театрального інституту. Вона потрапила на курс до Амвросія Бучми. А згодом її помітив Олександр Довженко і в 1939 році зняв у своєму фільмі «Щорс». У 1941 році почалася Німецько-радянська війна і Нонні довелося залишити навчання. Закінчила вона його вже після війни. З 1946 року і до кінця життя актриса працювала у театрі імені Івана Франка, створюючи незабутні сценічні образи. Вдруге Нонна дебютувала в картині «Украдене щастя» (1952), але народна слава до неї прийшла після ролей у фільмах «За двома зайцями» (1961) і «Королева бензоколонки» (1963). Голос видатної акторки впізнавали і любили шанувальники радіовистав «Театр перед мікрофоном». Померла 10 червня 1999 року. Похована поруч зі своїм чоловіком, театральним режисером Павлом Шкрьобою на Байковому цвинтарі Києва.

75 років від дня народження Василя Івановича Зінкевича, українського співака, Героя України (2009). Народився 01 травня 45 у с. Васьківці Хмельницька області.  Став першим мужчиною-солістом в суто жіночому тоді вокальному ансамблі "Смерічка". Це сталося в 1968 році - через три роки його знав весь Радянський Союз - "Червона рута" стала кращою піснею в країні. В фіналі наступної "Пісні-72" звучав "Водограй", через рік самодіяльну "Смерічку "запросили в філармонію... Ось це Зінкевичу вже не сподобалося - через два роки виснажливих гастролів він залишив професійну сцену. Та виявилося, що без пісні вже не прожити -в 1977 році він повертається на велику естраду, вже як соліст волинського ВІА "Світязь". "Ти - моя весна", "Любов цвіте один раз", "Світ без тебе" дуже швидко роблять Зінкевича знову найпопулярнішим співаком в Україні. Та на всесоюзну арену його вже не пустили, та й запланована (після присвоєння йому в 1980 році звання Заслуженого артиста України) платівка так і не з'явилася. З 1985 року Зінкевич вже Народний артист - на той час в скарбничку української музики він вніс чимало популярних пісень: "Ясні зорі", "Кличу тебе", "Забудь печаль", "Сонце в небі", "Скрипка грає", "Хай щастить", "Тече вода", "Музика", "Ніби вчора", "Крізь літа". Останнім часом метр дуже прискіпливо ставиться до поповнення свого репертуару, записуючи не більше двох пісень на рік, досить довго працюючи над кожною з них. Серед записів останніх років - еврігріни "Два кольори", "Ясени", "Червона рута" та нові пісні "Наснись мені люба", "Серед гір високих". В 1994 році Зінкевичу присвоєна Державна премія Т.Г.Шевченка. У 1997 році нагороджений орденом Миколи Чудотворця, 20 серпня 1999 р. одержав від Президента орден за заслуги 2-го ступеня. 4 жовтня 2001 р. від головного редактора газети "Голос України" за результатами конкурсу серед читачів отримав звання "Золотий голос України", що засвідчело вручення йому "золотого пера", 30 вересня 2001 року Луцький міский голова присвоїв йому звання почесного громадянина Луцька. 24 травня 2002 року у Києві Міжнародним центром культури і мистецтв була відкрита "Алея зірок" де Зінкевичу була вручена Зірка України (орден №1). Сини Василя Зінкевича - Василь та Богдан продовжили шлях батька на естраді, кожен з них став лідером відомих в молодіжній тусовці хіп-хопових колективів - відповідно "Тартак" та "Основний показник".

3 травня

120 років від дня народження Миколи Федоровича Яковченка, українського актора театру та кіно. Народився Микола Федорович 1900 року в містечку Прилуки Полтавської губернії (нині — Чернігівська область) у міщанській багатодітній родині Яковченків. Вчився у міській єврейській гімназії, де натхнення до навчання не було. Сюди Микола Яковченко вступив 1916 року після Прилуцького початкового училища. Відмінні оцінки мав лише з Закону Божого та поведінки, однак із цікавістю вивчав латину, німецьку та французьку мови. Після народження другої доньки Юнони, потрапляє під набір військовозобов’язаних, відтак стає учасником Радянсько-фінської війни (30 листопада 1939 р. — 13 березня 1940р. ). Був нагороджений медалями «За оборону Сталінграда» та «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.». Брав участь у звільненні Будапешта. 1950 року з театром гастролює у Польщі — Кракові та Лодзі. Після гастролів потрапляє на лікування до Львівської психоневрологічної лікарні. На межі безробіття опиняється після чергового «зриву». Сергій Параджанов називав його українським Чарлі Чапліном. Микола Федорович грав на сценах: Лубен, Прилук, Сімферополя, Черкас, Чернігова, Дніпропетровська, Харкова. З 1927 року — актор Київського академічного театру ім. Франка. Зіграв багато яскравих ролей у кіно. Фільми «За двома зайцями», «Ніч перед Різдвом», «Максим Перепелиця», «Мартин Боруля» та багато інших стали бестселерами і класикою кінематографії, а ролі Миколи Яковченко розібрані на цитати. У 1946 році помирає єдина кохана дружина Тетяна Марківна. Після її смерті у нього на руках залишилися дві доньки – Ірина та Юнона. Життєвий удар спичинив прихильність до міцного напою. Часто його бачили в ресторанчику «Театральний». Якось на зйомках фільму Івана Пир’єва «Наш спільний товариш» (1962 р.) Яковченко спробував накласти собі на обличчя грим. Пир’єв на це відповів: «Миколо, таку морду, як у тебе, Бог дає один раз в сто років, та й то на Великдень. Не псуй!». Вільно володів грецькою мовою (вивчив у прилуцькій гімназії). Коли в 1967 році до Києва приїхала грецька трагедійна актриса Аспасія Папатанасіу, що виступала у виставі «Антигона» Софокла, Микола Федорович привітав іноземну гостю і спілкувався з нею її рідною мовою. В січні 1970 року прийшла ще одна біда — від раку померла 36-річна дочка Ірина. Невдовзі покінчив з собою і її чоловік. Але цей український Чаплін прожив насичене і цікаве життя, хоч доля принесла йому чимало страждань. Заслуженим артистом Микола Яковченко став у 1943 році, звання народного артиста отримав 1970 року.Помер 11 вересня 1974 року під час операції з видалення апендициту. Останніми словами актора, котрі почули співробітники лікарні: «клоун йде на манеж». Похований у Києві на Байковому кладовищі, йому встановлено два пам’ятники: у Києві та в рідних Прилуках.

6 травня

90 років від дня народження Юрiя Івановича Коломийця, українського поета (США). Народився 6 травня 1930 року в Кобиляках, на Полтавщині (за іншими даними — на хуторі Коломийці, Кобиляцький район). З 1943 року — в еміграції. Після Другої світової війни перебував спершу в Західній Німеччині, а від 1947 року жив у Бельгії, в місті Льєж. Працював там шахтарем, а потім учився в інженерно-технічному інституті в Льєжі. Переїхав у 1952 році до США, оселився у Чикаго. Після переїзду до США закінчив технічну освіту в Чикаго, де працював інженером. У 1952–1955 роках перебував у Кореї у лавах американської армії. У шістдесятих роках дебютував на сторінках «Нових поезій». У 1984 році нагороджений Премією Антоновичів за свою другу збірку «Білі теми». Після неї, у вісімдесятих роках, поет кількаразово друкував свої вірші в часописі «Сучасність» (Мюнхен). Остання поетична добірка поезій Юрія Коломийця з'явилася на сторінках журналу «Світо-Вид» (Київ-Нью-Йорк) 1990 року. Помер 2 січня 2017 року в Чикаґо.

7 травня

75 років від дня народження Олександра Івановича Коваля, українського кінорежисера, кінооператора, сценариста, майстра документа-лістики, педагога (Дату народження подано за ЕСУ, сайтом Національної академії мистецтв України. За іншими даними народився 05.07.1945 р.). Народився в селі Жердова Київської області в родині селянина. Працював слюсарем на заводі (1961—1963), освітлювачем на студії «Укркінохроніка» (1963—1966), на Західно-Сибірській та Далекосхідній студіях хроніки (1968—1969). З 1969 р. — оператор і режисер Української студії хронікально-документальних фільмів. Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1971). Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого. Був членом Національної спілки кінематографістів України. Олександр Коваль зняв низку документальних стрічок, серед них «Сектор мовчання», «Маланчине весілля», «Гамлет з хепі-ендом». Був нагороджений державною премією імені Шевченка 1991 року, премією імені Довженка у 2006 році, мав звання Народного артиста України.

8 травня

90 років від дня народження Омеляна Дмитровича Довганича, українського історика, журналіста, літературознавця, видавця, краєзнавця, педагога, громадського діяча. Народився в селі Нижнє Селище Хустського району. Закінчив Хустську середню школу № 2 (1949), відділення журналістики Вищої партійної школи (м. Київ) (1956), аспірантуру при Ужгородському державному (тепер національному) університеті (1966). У 1997 р. захистив докторську дисертацію на тему: «Проблеми історії Закарпаття напередодні та в роки Другої світової війни (1938-1945 рр.)». Трудову діяльність розпочав у вересні 1949 р. коректором хустської районної газети (тепер «Вісник Хустщини»). Далі служив строкову службу в лавах радянської армії (1950-1952), працював штатним пропагандистом Хустського райкому партії (1952-1953). Після закінчення ВПШ був затверджений редактором великоберезнянської районної газети «Радянське село», де пропрацював до листопада 1961 р. У 1961-1968 рр. перебував на партійній роботі в Ужгороді, у 1968-1972 рр. – головний редактор республіканського видавництва «Карпати» в Ужгороді. У 1972 р. перейшов на роботу на історичний факультет Ужгородського університету. Працював на кафедрі СРСР та УРСР, а з 1992 р. – на кафедрі нової і новітньої історії та історіографії (до 1995 р.). З січня 1993 р. – керівник штатного науково-редакційного відділу (робочої групи) обласної книги «Реабілітовані історією». За 45 років творчої дослідницької роботи опублікував з проблем історії Закарпаття періоду Другої світової війни, Карпатської України, возз’єднання Закарпаття з Українською РСР, історії університету, рідного села Нижнє Селище та репресованих громадян області 57 окремих видань.

16 травня

125 років від дня народження Тодося (Теодосія, Феодосія) Степановича Осьмачки, українського поета, прозаїка, перекладача, педагога, громадсько-політичного діяча (США). Народився Тодось Осьмачка в селі Куцівка на Черкащині в родині сільського робітника Степана. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові — Тодосю. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки. Замолоду Осьмачка вчителював у народних школах. Під час світової війни за свою поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла свої корективи. З 1920 року він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді звався університет). У студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили Г.Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Б.Антоненко-Давидович, Є.Плужник, В.Підмогильний. Перша збірка поезій Т.Осьмачки «Круча» з’явилася друком 1922 року, засвідчивши «може, одну з найнадійніших сил», писав С.Єфремов у «Історії українського письменства». Її відзначала глибина образності, блискуча народна мова та епічний стиль дум. 1925 року виходить друга книжка поезій — «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові. 6 липня 1961 року на одній з вулиць Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування в психіатричну лікарню «Пілгрім Стейт Госпітал» поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося. 7 вересня 1962 року на 67 році життя Тодось Осьмачка помер.

19 травня

110 років від дня народження Миколи Олександровича Сарми-Соколовського, українського бандуриста, кобзаря, поета, художника, священника. Народився в родині священика УАПЦ 19 травня 1910 року. Навчався в Миргородській художньо-керамічній школі імені Миколи Гоголя де його вчителем був Фотій Красицький. В Миргороді перейняв гру на бандурі від кобзаря Івана Яроша, з яким кобзарював. В 1929 р. арештований Дніпропетровським ГПУ. На початку 1930 р. засуджений на 5 років заслання на Соловки за причетність до СУМу. Покарання відбував в Карелії (УСЛОН, УСЛаг, БЕТБАТЛаг). Здійснив втечу з-під варти й під вигаданим прізвищем навчався у Київському художньому інституті. Під час евакуації ешелон на якому знаходився Соколовський був розбомблений й Микола був вимушений повернутися до Полтави. У Полтаві він був пов'язаний з місцевим оунівським підпіллям, яке очолював міський голова Федір Борківський. У 1942 р. навчався на Пастирських курсах Української Автокефальної Православної Церкви, єпископом Мстиславом Любачівським рукоположений в диякони, а єпископом Сильвестром — у священики. Отримав прихід у буковинському селі. Наприкінці 1944 р. знову арештований кагебістами, але втік при перевезенні в'язнів. Приєднався до Івано-Франківського підпілля ОУН і активно діяв у ньому понад два роки. У травні 1948 р. потрапив у засідку кагебістів, трибунал засудив його до страти. Сидів у камері смертників 15 років. Далі розстріл замінили на 25 років ув'язнення. На каторзі сам виготовив собі бандуру (а згодом ще кілька), грою та співом розважав друзів-каторжан. Згодом навчив їх кобзарського мистецтва, спершу таємно, а потім (після смерті Сталіна) уже дещо вільніше. Спільно політв'язні виготовили ще кілька бандур і створили ансамбль бандуристів ГУЛАГу м. Інти. В цьому ансамблі серед інших грав Степан Мацура, а керував ним згодом бандурист Олег Гасюк. На засланні була також створена капела бандуристів каторжан, заснована братами Богданом і Романом Жеплинськими та хормейстром Надією Цюцюрою в селищі Торба Зирянського району Томської області. В цій капелі грала-співала, розважаючи друзів по нещастю, Наталія Сінгалевич (1911–1998), яка на каторжних роботах Сибіру відбула 16 років покари, тільки за те, що була дружиною славного бандуриста Галичини Юрія Сінгалевича. Сприяв створенню Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка, первинних організацій Української республіканської партії, Народного руху України. Останні роки життя був священником УАПЦ у Новомосковську.

22 травня

100 років від дня народження Миколи Григоровича Гринька, українського актора (Дату народження подано за біографічним довідником «Мистецтво України», ЕСУ. За іншими даними народився 30.04.1920 р.). Народився в сім'ї акторів. Юнак  мріяв стати актором, але його плани зруйнувала війна — Миколу призвано на фронт. На фронті у своїй частині створив ансамбль самодіяльності, який гастролював як фронтова бригада. За активну участь у художній самодіяльності та комсомольську роботу нагороджено медаллю «За бойові заслуги». Після війни став помічником режисера, а з 1946 року — провідним актором драматичних театрів Запоріжжя та Ужгорода. З 1955 — актор та художній керівник Київського естрадного оркестру «Дніпро». З 1963 — актор кіностудії ім. Довженка. Дебютував у кіно 1951 року в ролі Бунтаря у фільмі Ігоря Савченка «Тарас Шевченко». Першою по-справжньому серйозною роботою стала роль солдата-американця у фільмі О. Алова та В. Наумова «Мир тому, хто входить» 1961 року. Картина отримала спеціальну нагороду журі на Венеційському кінофестивалі, а Гриньку присудили особливий приз «За рекламу автомобілів фірми „Студебеккер“» — власне автомобіль цієї фірми. З 1961 року Микола Гринько повністю «перемикається» на кіно. Але на «рідній» кіностудії ім. Довженка його не вважали за «свого» актора, знімали дуже мало, не запропонували жодної головної ролі. Його сценарій до «Украденого щастя» Івана Франка пролежав у студійних кабінетах 6 років і його покладено «на полицю». Дуже несподіваною роботою Миколи Григоровича стала роль А. П. Чехова у фільмі Сергія Юткевича «Сюжет для невеличкого оповідання» (1969), про історію створення п'єси «Чайка» та її провал на сцені Александринського театру. Особливо помітні Гринькові роботи у фільмах Андрія Тарковського. Тарковський уперше побачив Гринька в картині «Мир тому, хто входить», довго розшукував його і з того часу називав своїм талісманом. У Тарковського Гринько дебютував у фільмі «Іванове дитинство» 1962 року. Ця картина здобула найвищу нагороду Венеційського кінофестивалю — «Золотого лева». Потім були «Андрій Рубльов» (1966), «Солярис» (1972), «Дзеркало» (1974), і одна з найкращих робіт Гринька — роль Професора у «Сталкері» (1979). У 1970-х режисери відкрили нову грань таланту актора: величезне почуття гумору, потяг до імпровізацій та відмінну пластику. Особливо ці якості помітні в дитячих фільмах, де він чудово рухався і співав. Багато поколінь знають і люблять його як тата Карла з фільму-казки Л.Нечаєва «Пригоди Буратіно». Були ще й «Автомобіль, скрипка і собака Ляпка», «Пригоди Електроніка». Була в Гринька заповітна мрія: зіграти Дон Кіхота. На жаль, запрошення від Резо Чхеїдзе надійшло тоді, коли Гринько віком та станом здоров'я вже не міг узятися за роль. Дон Кіхота він все ж зіграв — коротенький, на хвилинку епізод у фільмі «Пригоди у місті, якого немає». Микола Гринько помер 10 квітня 1989 від лейкозу. Його дружина Айше Чулак-огли продала всі цінності, які в неї були, щоб встановити йому надгробний пам'ятник на Байковому кладовищі. Залишила тільки дві обручки: подарунок чоловіка та подарунок батька.

75 років від дня народження Юрія Євгеновича Рибчинського, українського поета, драматурга, сценариста, одного із основоположників сучасної української естрадної пісні. Народився у Києві на Подолі. У 1967 році закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка. З 1970 — на творчій роботі. Позаштатний радник Президента України з питань культури (квітень 1997 — січень 2000). Серйозно поезією він захопився в 1960-ті роки. То був період високого піднесення й розквіту літературного жанру. Навчаючись у Київському університеті, Рибчинський друкує свої поезії в періодичних виданнях. Коли Юрію було вісімнадцять років, його твори з'явилися в популярному журналі «Юність» та газеті «Комсомольская правда». Відтоді ім'я Ю. Рибчинського стало відомим далеко за межами України. З роками зростали популярність й авторитет Ю. Рибчинського, розширювалося коло композиторів, з якими він працював. Автор текстів до пісень композиторів: Володимира Івасюка («Кленовий вогонь», «У долі своя весна»), Ігоря Поклада («Осіння пісня», «Дикі гуси», «Чарівна скрипка», «Тече вода», «Зелен-клен»), Ігоря Шамо («Три поради»), Миколи Мозгового («Минає день», «Знов я у гори йду», Г.Татарченка («Віват, король…») та багатьох інших. Загалом на пісні покладено понад 150 віршів Рибчинського. Його пісні в різні часи виконували: Ніна Матвієнко, Ярослав Євдокимов, Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Анісімови Любов і Віктор, Таїсія Повалій, Йосип Кобзон, Наталія Бучинська, Наталія Могилевська, Руслана Лижичко, Павло Зібров, Тамара Гвердцителі, Валерій Леонтьєв, Олександр Малінін, Володимир Мулявін, Лоліта Мілявська, та інші. Поета по праву називають одним з основоположників української естрадної пісні. Юрій Рибчинський пише для «зірок», але також наділений талантом відкривати нові імена. Автор лібрето «Пізня середа» (1975), «Товариш Любов» (1977), «Брехуха» (1976), рок-опери «Біла ворона. Жанна д'Арк» (1991), опери «Біла ґвардія». У 2007 відбулася прем'єра рок-опери «Парфумер», лібрето до якої написав Юрій Рибчинський.

25 травня

100 років від дня народження Зиновія (Зіновія) Павловича Штокалка, українського бандуриста-віртуоза, композитора, письменника, лікаря. Народився в місті Бережани. Закінчив Бережанську гімназію в 1938 році. У вільний від навчання час юнак збирав музичний фольклор Західної України (свідченням є збережений зошит із записами народних пісень за 1936 р.), займався фотографуванням, радіотехнікою, спортом. У Бережанах Зіновій почав опановувати гру на бандурі у Юхима Клевчуцького. Навчався у Львівському медичному інституті (1939—1941). Від 1944 — у таборі для переміщених осіб у Німеччині. Медичні студії закінчив у Мюнхені (1951) в Університеті Людвіга-Максиміліяна. Еміґрував до США (1952). Працював у лікарні Метрополітен; згодом — на дільниці у Брукліні. У 1940-х pp. був студентським діячем у Мюнхені (редактор тижневика «Студентські Вісті», 1946—1948). Штокалко відомий також як визначний виконавець дум на бандурі, соліст і член управи Капели Бандуристів ім. Шевченка в Америці. Вивчав гру на бандурі у Юхима Клевчуцького в Бережанах та в Юрія Сінгалевича у Львові та деякий час був під впливом виконання харківського бандуриста Григорія Бажула. Штокалко концертував з групами й індивідуально в Україні, Німеччині та США. Від 1939 разом з Юрієм Сінгалевичем і Ф. Якимцем входив у Львові до тріо бандуристів. Зібрав та опрацював понад 300 дум і балад, козацьких, стрілецьких, повстанських та інших пісень. Автор «Кобзарського підручника» (К. — Едмонтон, 1992), багатьох пісень і дум, історично-теоретичної праці про бандуру. Залишив звукозаписи козацьких та інших дум у супроводі бандури. Бандуру зробив майстер Семен Ластович.

29 травня

110 років від дня народження Сави Овсійовича Голованівського, українського поета, прозаїка, драматурга. Народився 29 травня 1910 року в селі Єлизавєтградці (нині - Олександрівського району) в родині робітника млина. Закінчив семирічку, профтехнічну школу та Одеський сільськогосподарський інститут. У двадцяті роки вийшли його перші збірки поезій "Кіньми залізними", "Одверто", "Василь Найда", "Рапортую", "Книга поем", "Так починалася пісня", "Фронтовики", головною темою яких була героїка громадянської війни. Згодом, уже в тридцяті, Сава Голованівський, один з наймолодших учасників Першого Всесоюзного з'їзду радянських письменників, продовжує плідно працювати на ниві літератури. З'являються не тільки нові вірші, а й балади, поеми, пісні, які увійшли до збірок "Тисяча друзів", "Дружба мого покоління", "Зустріч Марії", "Перша книга", "Вибране", "Книга визнань", "З листів про дорогу". У цей період Голованівський звернувся і до драматургії, 1934 року він написав першу п'єсу "Смерть леді Грей", а у 1939 році - драматичну поему "Поетова доля", присвячену 125-річчю від дня народження Т.Г.Шевченка. Постановка цієї п'єси в Київському театрі ім. І.Франка стала справжньою подією театрального життя України. З перших днів війни з фашистами Сава Голованівський пішов на фронт військовим кореспондентом. Як воїн і поет Сава Овсійович пройшов фронтові дороги з честю. Мав два поранення, отримав нагороди, серед яких - ордени Червоного Прапора та Вітчизняної війни II ступеня, медалі... Приніс із фронтових доріг і нові твори - бойові, закличні, пристрасні поезії, нариси, кореспонденції. Вміщувані у фронтовій пресі, вони були насичені безпосереднім вражейням з полів жорстоких битв. Тоді ж, під час війни, особливої популярності набула його "Пісня про мою Україну", покладена на музику композитором І. Віленським. Перу Сави Голованівськогс належать і книги статей "Часопис", "Від нашого кореспондента", "Меморіал". Окремі його твори перекладено російською, польською, чеською, німецькою, англійською та іншими мовами.

Багато зробив письменник у галузі художнього перекладу. Голованівський перекладав твори О.Пушкіна, М.Некрасова, Байрона, Гете, Гейне, Гюго, Міцкевича, Словацького, В.Маяковського та багатьох інших відомих поетів. Його творча спадщина велика та різнопланова, вона засвідчує широкий діапазон творчих інтересів автора. Його завжди приваблювали багатогранні прояви людської особистості. Він незмінио прагнув живим словом брати участь у справах сучасників. Пішов з життя Сава Овсійович Голованівський 7 травня 1989 року.