Герої України: від козаків до сучасних захисників

До Дня пам'яті та примирення у нашій бібліотеці створено особливий простір — територію вшанування «Герої України: від козаків до сучасних захисників». Це живий зв'язок поколінь, викарбуваний у слові. Сьогодні, як ніколи, важливо бачити тяглість нашої боротьби за свободу. Ми прагнемо, щоб наші юні читачі знали: герой — це не лише персонаж із підручника. Це людина, яка живе поруч, яка любить свою землю і готова її захищати. Через етнографічні видання, сучасні графічні романи та мемуари ми розкриваємо обличчя української перемоги. Героїзм не має терміну придатності. Від козацької шаблі до сучасного дрона — ми залишаємося нацією вільних людей.

Чекаємо на вас у бібліотеці! Разом бережемо пам'ять — будуємо майбутнє.

Небесна Сотня: в пам'яті нації назавжди

Десять років тому ці події змінили хід нашої історії, а сьогодні ми продовжуємо плекати пам’ять про тих, хто першим став до бою за нашу свободу. Днями наша бібліотека організувала зворушливий захід для учнів десятих класів, який відбувся у гостинних стінах бібліотеки Гімназії №178. Захід розпочався з найважливішого — хвилини мовчання. У цілковитій тиші кожен присутній згадав тих, хто віддав життя на Майдані, та тих, хто сьогодні продовжує боронити Україну. Головними гостями зустрічі стали гості з 25-та окремої бригади охорони громадського порядку імені князя Аскольда, для яких Революція Гідності — це не просто сторінки підручника, а частина життя:

• Денис Сімонов — капітан, безпосередній учасник подій на Майдані.
• Віталій Матвієнко — офіцер з організації дозвілля.

Пан Денис поділився зі старшокласниками своїми спогадами про лютневі дні 2014-го. Це була не просто лекція, а щира розмова про вибір, мужність та відповідальність за долю своєї країни. Десятикласники слухали розповідь затамувавши подих. Особливо цінною стала частина «питання-відповідь»: учнів цікавило все — від побуту на Майдані до того, як події десятирічної давнини вплинули на сучасне українське військо. Завершився захід на піднесеній ноті: спільним фото на згадку та гучними патріотичними гаслами, які вкотре нагадали всім присутнім, що Україна — понад усе! Дякуємо гостям за візит, а гімназистам — за небайдужість та глибокі запитання. Разом ми бережемо пам’ять!

Ангели Майдану

Щороку наша держава вшановує подвиг Героїв Небесної Сотні. Це увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості, завдяки яким змінено хід історії нашої держави. До Дня Героїв Небесної Сотні предсталяємо віртуальну фотовиставку "Ангели Майдану"

«Ангели Майдану» автор: Vakulenko Oxana

Герої, які змінили хід історії

20 лютого в Україні щорічно відзначають День Героїв Небесної Сотні згідно з Указом Президента від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”. Цього дня вшановуємо пам’ять про тих громадян, завдяки яким змінено перебіг історії нашої держави. Більшість із них віддали своє життя під час подій Революції Гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року), інші загинули пізніше – у березні та квітні 2014 року, захищаючи ідеали демократії, обстоюючи права та свободи людини, європейське майбутнє України. В нашій бібліотеці до уваги користувачів виставка-вшанування "Герої, які змінили хід історії"

Сторінками мужності...

Вже сім років ми пам'ятаємо про події на Майдані, сумуємо за Небесною Сотнею, щодня ми слідкуємо за новинами зі Сходу України. Проте про воєнні події на Сході країни можна дізнатися не тільки з новин, але і з книг. Зараз є багато книжок, написаних учасниками або свідками подій на Майдані та антитерористичної операції, журналістами або художниками слова, які не змогли залишитися байдужими до подій, що відбуваються в Україні. Цінність таких видань полягає в тому, що вони не естетизують дійсність, натомість дають нагоду подивитися збоку на реальність і дати власну оцінку подіям. до вашої уваги література, яка є у фонді нашої бібліотеки.

Реквієм Небесній сотні з Тетяною Лавинюковою

Україна згадує героїв Майдану, горять свічки пам'яті, лунають пісні, присвячені героям, говорять очевидці та учасники тих подій. Ось і до старшокласників гімназії №178 завітала цікава людина, справжня свідома громадянка України-Тетяна Лавинюкова. Тетяна Григорівна розповіла присутнім, як виникла і реалізувалася ідея створення і видання збірки "Поетична енциклопедія. Герої Майдану". В цій збірці короткі дані про кожного загиблого Героя Майдану та поезія-присвята. Учні уважно слухали розповідь, задавали питання, які їх цікавили і дякували за те, що з'явилась ця поетична збірка, екзепляр якої пані Тетяна подарувала нашій бібліотеці.

Чисті душі, що злетіли в небо

Вже шість років Україна живе іншим життям, іншими цінностями після тих подій, які розділили історію нашої країни на до і після. Близько двох тисяч осіб вийшло на Майдан Незалежності з акцією протесту, після оприлюднення урядом Азарова рішення щодо призупинення процесу підготовки до підписання угоди про асоціацію України з ЄС. Саме тоді, в перший день, народилося гасло “Україна – це Європа”, наш шлях – до європейських цінностей. Основною рушійною силою на Майдані була молодь і студентство. Саме вони змусили змінюватися все суспільство. Високу ціну заплатила Україна за свій європейський вимір на Майдані. Найбільш жорстоке протистояння відбулося між “беркутівцями” і патріотами країни 18-20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській, де переважно від куль снайперів, загинула майже сотня повстанців. Своє життя віддали найкращі представники нації, більшість з них – молоді, ті, хто лише починав жити. Відтоді загиблих учасників акції протесту стали називати Небесна сотня. До цієї сумної дати в нашій бібліотеці була підготована виставка-пам'ять "Читсті душі, що злетіли в небо".

Я був там...

19 лютого, до 5-ї річниці подій на Майдані, наша бібліотека запросила до виступу перед учнями 9-10 класів гімназії біотехнологій №177 учасника Автомайдану Гончара Ярослава.  В музеї гімназії відбувся круглий стіл з учнями, вчителями та Ярославом Анатолійовичем. Пригадуючи ті трагічніі події, він розповідав, що саме його спонукало залишити заможне, відносно спокійне життя і стати активним бійцем за краще майбутнє країни, про той час, коли людей різних професій та статків зібрала одна ідея – краще майбутнє для їхніх дітей. Здобувачі освіти уважно, затамувавши подих, слухали гостя. В кінці переглянули документальні відеокадри з подіями на Майдані. Зустріч завершилася хвилиною мовчання. 

Жалоби день, і що не говори...

Їх назвали Небесною сотнею – українців, які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. За цю самопожертву українці їх канонізували – за велінням серця долучили до сонму Небесного воїнства на чолі з архистратигом Михаїлом, аби захищали країну від лиха, пильнували й оберігали її з небес… Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня були присвячені хвилини пам'яті, які проходили в нашій бібліотеці сьогодні. Біля тематичної викладки "Небесні сини" ми закликали наших користувачів  у жалобі схилити голови перед тими, хто згасли як зорі; згадати усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Щоб пам'ять всіх невинно убитих згуртувала нас, живих, давала нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Майдан. Україна. Шлях до свободи.

Минуло вже два роки, а в людей, які були на майдані від початку Революції Гідності? на серці все така ж велика рана, адже багатьох Героїв Небесної Сотні знали особисто. В переддень річниці до нас у гості завітала прекрасна людина, чарівна жінка, патріот своєї країни, очевидиця кривавих подій на Майдані Деревицька Ірина. Завітала з атрибутами Революції Гідності (каски, рукавиці, маски та багато іншого), які з великим трепетом діти передавали з рук в руки. Дивлячись на дітей, які схоплювали кожне слово про події дворічної давнини, розуміємо - народжується інша нація.

Продовженням зустрічі були пісні  Ігора Якубовського  та його учнів Дениса і Дарини. В стінах бібліотеки лунали пісні, народжені на  Майдані. Приємно слухати людей, котрі співать душею, і бачити, що молодь не тільки слухає, а й записує пісні на диктофон. Це заворожує.

Наша бібліотека вшановує пам'ять Небесної Сотні виставкою "Їх буде пам'ятати Україна".

Київські герої Небесної Сотні

Бадера Олександр, 66 років, з Києва. Активний учасник Євромайдану. Помер від побиття, отриманого 22 січня 2014 року на Грушевського. Мав чотирьох дітей: дочки - 35 років, 31 рік і 27 років, син - 24 роки. Захоплювався історією та етнографією, був отаманом Галицько-Волинського козацтва. Мріяв створити музей Січових Стрільців. Допомагав пораненим та застудженим, готуючи відвари та настої з травм. Сильно застудився, коли на Водохреще його облили крижаною водою з водомету, до того ж отримав сильне отруєння газами. Крім того, у сутичках його сильно побили. З Майдану додому привезли в тяжкому стані. До лікарні не звернувся через небезпеку затримання. 28 січня помер.

Ворона В’ячеслав, 32 роки, з Києва. Активіст Майдану. Помер унаслідок травм, отриманих 18 лютого 2014 під час боїв з криміналітетом у Маріїнському парку Києва. Народився у місті Прип'ять. Після аварії разом із батьками переїхав до Києва. Навчався в інституті МВС у Дніпропетровську, професійно займався бейсболом — грав за чернівецьку команду «Соколи». В'ячеслав постраждав від «тітушок», які проламали йому кастетом череп. Перебував в реанімації у київській лікарні в комі. Помер 9 березня.

Гаджа Петро, 48 років, з Києва. Народився у Рахові Закарпатської області. Був на Майдані від початку. Входив до лав 8-ої сотні Самооборони, займався нічними чергуваннями. 18 лютого, під час подій під Верховною Радою, отруївся газом. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів та легень. Петра виписали з лікарні, він збирався до санаторію, але за кілька днів помер. У нього залишилися дружина та син студент. А також мама Марія Миколаївна 1938 р.н., яка у селі під Полтавою активно створювала свій Майдан.

Веремій В’ячеслав, не дожив три дні до свого 34-річчя, український журналіст, кореспондент газети «Вести». У 2003 році закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працював журналістом у «Газеті по-київськи», на сайті «Обозреватель», газеті «Сегодня». Він був одним із провідних журналістів видання, писав на гострі соціальні теми, проводив журналістські розслідування.

Кульчицький Володимир, 64 роки, з Києва. Загинув 18 лютого. Поховали в селі Нові Петрівці. Куля пройшла на виліт в серце зі спини, застрягла в одязі. Друга влучила йому в живіт. У нього був тільки шолом для захисту. Кулю з тіла витягнув син Ігор, коли батько впав на землю, розповів брат загиблого.

Максимов Дмитро, 19 років. Срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії. Він був надією для національної дефлімпійської збірної команди України по дзюдо, у Софії-2013. Від вибуху гранати йому відірвало руку. Хлопця хтось відвів у Будинок профспілок, де він помер від втрати крові. Його тіло кілька днів лежало в Михайлівському соборі.

Володимир Мельничук був киянином, проживав на Оболоні на вул. Героїв Сталінграда. 20 лютого 2014 року він також був на Майдані. Після того, як наступило затишшя після ранкового розстрілу протестувальників на вулиці Інститутській, мирні люди зайшли в «Жовтневий палац», який нещодавно був залишений силовиками. Серед цих людей були і Володимир Мельничук з дружиною Марією. Вони допомагали робити прибирання в приміщенні. Близько 17 години вечора вийшли звідси назовні на оглядовий майданчик біля «Жовтневого палацу». На цей момент ранкова стрілянина на вулиці Інститутській вже припинилась. Володимир якраз розмовляв по телефону зі своєю мамою, обіцяючи їй скоро повернутись додому. Але в цю мить пролунав іще один постріл. Володимир Мельничук був без каски та будь-якого захисту, але снайпер вистрелив саме в нього. Куля влучила йому в шию саме в той момент, коли він в телефонну трубку промовив слово «мамо…». Це було останнє слово, яке він встиг промовити у своєму житті. Помер Володимир у 17-й лікарні міста Києва.

Мовчан Андрій, 34 роки, Київ. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член Демократичного Альянсу. Загинув від вогнепального поранення в голову 20 лютого 2014 року. На фото, прикріпленому на дверях під’їзду будинку, де жив Андрій, є припис, що загинув він, прикриваючи від кулі дівчину.

Наконечний Іван, 83 роки, з Києва, офіцер ВМС СРСР у відставці, найстарший член Небесної Сотні. На Майдані перебував постійно після силового розгону мирного Євромайдану в ніч проти 30 листопада. Казав, що це його офіцерський обов'язок - захищати людей. Отримав важку травми під час зачистки «Беркутом» вулиці Інститутської 18 лютого. Племінник Євген Чебан припускає, що били в обличчя, судячи з травми. Після цього Іван Наконечний півмісяця перебував у комі, 7 березня офіцер помер. Племінниця Галина розповіла про пана Івана: «Він жив Майданом. Ми його вмовляли поберегти себе, але він не зважав. Казав: «Розумієш, люди працюють, зайняті, а в мене є така можливість - бути тут».

Плеханов Олександр, 22 роки, студент архітектурного факультету КНУБіА, наступного дня мав отримати диплом бакалавра. Загинув 18 лютого. 

Полянський Леонід, 38 років, з Києва, родом з Вінниччини. Рідні розповідають, що він був життєрадісним чоловіком і не міг стояти осторонь беззаконня, що відбувається в Україні - тому і ходив на Майдан. У нього залишились діти від двох шлюбів. В останні роки жив і працював у Києві, але похорон відбувся у Жмеринці, звідки родом.

Шаповал Сергій, 1969 р. н. з Києва, активіст Самооборони. Знайшли померлим в Будинку офіцерів 18 лютого.

У нашій бібліотеці, як і по всій Україні, вшановується пам'ять Героїв Небесної Сотні. Ми представляємо виставку "Обрані небо тримати для нас", з якої читачі мають змогу дізнатися про події, які були рік тому на Майдані, та про всіх Героїв Небесної Сотні.