Зимівля звірів. Українська народна казка

Сторінки історії... На шляхах звитяги й боротьби

Січень – місяць багатий на історичні події, традиційно у нашій бібліотеці проходить декада історії під назвою "Сторінки історії... На шляхах звитяги й боротьби". До уваги наших користувачів:

Виставка-екскурс до Дня Соборності України "Велика злука-великі сподівання"

Виставка-пам'ять про героїв Крут "КРУТИ: і сум, і біль, і вічна слава"

Вітринна виставка-ілюстрація "Визначні діячі української революції 1917-1921 років"

Наталія Чуб. Хоробре кошеня. Аудіооповідання

Книжкові новинки для малюків

 Для наших дорогеньких маленьких читайликів, пропонуємо новенькі книжечки, які вже є у фонді нашої бібліотеки.

Білосніжка=Snow White: моя перша бібліотечка англійською: за мотивами казки Братів Грімм / пер. з італ. П. Кожушної; іл. Ф. Россі. - Київ:#книголав, 2019. - 40с.: іл.

Книжка із серії «I love English» подає англійський текст казки та його стислий переказ українською. Так дитина зможе легко вивчати незнайомі слова та фрази, а батькам буде легше допомагати їй у цьому. Після прочитання можна виконати завдання на запам’ятовування матеріалу, також додається посилання на завантаження аудіоверсії тексту для контролю якості вимови. «Всі ми розуміємо, що володіння англійською мовою – майже базова навичка в сучасному світі. І саме найменшим так легко вдається її опанувати. То чому б не зробити процес навчання для них ще одним способом розважитися і провести час з батьками? Саме для цього й існують казки іноземною мовою. Ще й батьки отримають чудову можливість підтягнути власний рівень англійської», – зазначає співзасновниця видавництва Світлана Павелецька.

Бойко, Б. В. Оповідки дерева й квітки: казкові оповідання / Б. В. Бойко; ред. В. В. Рудницький; худож. Т. В. Скубрій. - Харків: Сінтекс, 2006. - 63 с. : іл.

Казкові оповідання, що ввійшли до цієї книги, допоможуть дітям стати зіркішими і помітити в навколишньому світі справжні дива.Збірка адресована читачам дошкільного та молодшого шкільного віку.

Гей, М.-Л. Оповідки про маленьких монстрів / Гей, М.-Л.; пер. з англ. О. Орлової. - Харків: Читаріум, 2020. - 42 с. : іл.

Колекція кумедних ілюстрованих історій занурить у світ невтомного дитячого дивування. Що насправді бачать коти? Які розмови нишком ведуть дерева? Чи варто робити смішні обличчя у вітряний день? Чи керують світом черв’яки? Чи завжди мами кажуть правду? Чи сняться равликам кошмари? Про все це та багато іншого можна дізнатися із захопливих оповідок-коміксів Марі-Луїз Ґей — яскравих та рясних на деталі й жарти, що неабияк потішать маленьких гострооких монстрів.

Гіффорд, К. Перша книжка про тіло / Гіффорд, Клайв; пер.з англ. М. Пухлій; худож. С. Вуд, К. Джевонс. -Київ: Видавнича група "КМ-БУКС", 2020. - 48 с. : іл.

Вирушайте у мандрівку людським тілом — від вашого геніального мозку до чутливих до лоскоту пальців ніг! Ця книжка щедро наповнена неймовірними відомостями й доповнена великим настіннім плакатом про систему організму. Довідайтеся, як працює ваше тіло! У книзі ви знайдете яскраві й захопливі ілюстрації, простий текст, цікаві факти на кожній сторінці, практичні завдання на кожному розвороті та барвистий настінний плакат про системи організму! «Твій скелет складається із понад 200 кісток. Він підтримує тіло, допомагає рухатися, захищає особливо вразливі його частини, наприклад мозок, і росте разом із тобою. Різні суглоби виконують різну роботу. Колінний суглоб відповідає за те, щоб ти міг згинати та випрямляти ногу. Він називається блокоподібним. Ось деякі дії, якими можна зміцнювати кістки: скакання, стрибки «зірочкою», танці. Спробуй позайматися чимось із цього переліку одну хвилину. Як ти почуваєшся?».

Кемметер, Ф.де Тато на зв'язку / Кемметер, Ф. де; пер. з фр. О. Опанасенко; іл. авт. - Харків: Читаріум, 2017. - 25с. : іл.

Тато-пінгвін завжди онлайн. Із самого рання він читає новини, перевіряє погоду та спілкується з віртуальними друзями в соціальній мережі Айсбук. Та одного ранку сталася справжнісінька ТРАГЕДІЯ! Тато не зміг під’єднатися до Інтернету... Ця проста історія, розказана від імені малюка-пінгвіна, стане хорошою нагодою для розмови з дитиною про інтернет і про те, як важливо жити реальним життям, а не онлайн.

Манів, Г. Киці-мандрівниці. Кн.1 : Як усе почалося: Італія, Гренландія, Фінляндія / Манів, Галина; мал. Д. Печенкіна. - Київ: Рідна мова, 2020. - 47 с. : іл.

Як підказує назва книги, діти познайомляться з кицями, які полюбляють мандрувати. Якщо ви давно мрієте побувати на Гренландії чи у Фінляндії, або потрапити до Італії, то швидше сідайте за книжку і вирушайте у подорож із героїнями Мулею та Манюнею. Одного чудового дня Муля знайшла копійку і прийшла до своєї подруги Манюні із пропозицією поїхати до Риму. Сказали - зробили! Ви не знайдете у цій книзі мап чи детального маршруту, швидше тут будуть описані головні асоціації з Італією: опера, макарони, Венеція. Подорож до Фінляндії почалася теж незаплановано. Кожна дитина знає, що десь далеко-далеко, серед снігів мешкає Миколай, який приносить дітям раз на рік подарунки. Але киці теж хотіли б мати подарунок, от тільки Миколай до них не приходить. Подружки не звикли впадати у відчай, тому за своїм подарунком вирішили поїхати до Миколая особисто. Що ж спровадили киць у таку далеку та холодну країну як Гренландія? Про це ви дізнаєтеся у третій історії з книжки. Але ця книжка - тільки початок захоплюючих мандрівок двох подружок, оскільки планується ще другий том. Окремо слід відзначити малюнки. Вони дуже яскраві та колоритні, часом кумедні, але досить чітко передають атмосферу тієї країни, в яку кицюні вирушають. Якщо ви маєте котолюбів, то ця книжка однозначно для вашої малечі!

Манів, Г. Киці-мандрівниці. Кн.2 : Друг по листуванню: Туреччина, Велика Британія, Греція / Манів, Галина; мал. Д. Печенкіна. - Київ: Рідна мова, 2020. - 47 с. : іл.

Хто ще не знайомий із кицями Мулею та Манюнею, поспішайте познайомитися! У цій книзі ви разом з кицями-подружками відвідаєте Велику Британію, Грецію та Туреччину. До Великої Британії киці вирушать в пошуках чеширського кота - друга Мулі по листуванню. Киці не тільки знайшли кота, а ще й познайомилися з британською традицією пиття чаю з молоком о п'ятій годині, спробують смачний чеширський сир, послухають звуки шотландської волинки, помилуються вересом та послухають хор вельских котів та киць. Наступна подорож киць буде до Греції, цього разу вони вирушають на пошуки апетиту Манюні...

Мозер, Е. Велика книга про Коко і Кірі / Е. Мозер; післямова Г. Яніша; пер. з нім. Л. Нор - Львів: ВСЛ, 2020. - 135 с. : іл.

Це історія про фантастичні й кумедні пригоди ведмежати Коко та його подружки Кірі, які живуть у Країні Мрій. Там вони знайомляться з Білою птахою, чорними мишами, драконом Рікко та іншими дивовижними звірами. Маленькі герої Ервіна Мозера, автора бестселерів «Мануель і Діді», потрапляють у курйозні ситуації, знаходять чарівну рожеву парасольку та літай-килим, багато мріють і вчаться правильно загадувати бажання... Дорогою пригод вони знаходять щось значно цінніше за казкові речі — підтримку і любов.

Мозер, Е. Веселі сторії на добраніч / Е. Мозер; пер. з нім. Н. Ваховської.; мал. авт. - Чернівці: Книги-ХХІ: Чорні вівці, 2020. - 236 с. : іл.

Нарешті ще одне українське видання коротких історій Ервіна Мозера. Для тих, хто вже зачитав «Фантастичні історії на добраніч» та «Чудові історії на добраніч» цього разу пропонуємо трохи повеселитися з «Веселими історіями на добраніч». Читачі вирушать у подорож уже знайомим їм світом, але новими маршрутами, завітають разом з героями оповідей у найнесподіваніші місця та здійснять чимало відкриттів. Можна прогулятися сушею з філософом борсучком Ґюнтером, насолоджуючися казковим краєвидами. Влаштувати собі пригоду у підводних світах разом з котиком Гельфрідом та механіком Зіґурдом-мишеням. Вирушити у міжзоряну мандрівку з іншими мишенятами-відчайдухами — Мануелем та Діді. Однозначно, що читачі не нудьгуватимуть, адже на сторінках книги безліч цікавих, яскравих, кумедних, зворушливих персонажів: птахів, тварин, комах, рослин — правда ж, хороший спосіб зробити перші кроки у вивченні біології? «Веселі історії на добраніч» — привід не лише добряче повеселитися, а й поміркувати про дружбу, любов, щастя, цінність взаємоповаги, взаєморозуміння, взаємопідтримки. І, звісно, привід гарно провести час разом дітям та їхнім батькам, дідусям і бабусям… А ще хороший привід навчитися читати, малювати, вигадувати власні не менш веселі, чудові, фантастичні історії.

Пилипенко, О. Є. Дуже чемний лемур: захоплива школа етикету / О. Є. Пилипенко; Худож. О. Курдюмова. - Харків: Виват, 2016. - 79 с.: іл.

А ви завжди чемні? Завжди-завжди? А про правила етикету коли дізналися? А вам Маша з мультфільму "Маша і Ведмідь" здається найбільш нечемною дитиною? Тоді ви точно не знайомі з лемуром із цієї книги ;-) І як йому тільки батьки раду дають?:-) А як вам давали? ;-) Назва на обкладинці обіцяє виправлення лемуром помилок у власній поведінці, так і сталося з малим, але ох і накапостити встиг він перед тим!!! Хто тільки не постраждав від такої нечемної поведінки тваринки. Дісталося усім жителям джунглів і навіть підводному світу, і трохи надводному, і повітряному, і земному-усім! Мені навіть трохи сумно стало, що книга так швидко закінчилася) Адже я вже після перших двох історій вирішили, що більш поганого зробити, як зроблено вже, нереально, а, виявляється, автор має багату фантазію, тож кожна сторінка стала для мене цікавим відкриттям. Книга залишила приємне враження, історії влучні, гарно прописані висновки і милі ілюстрації. Радимо:-) Читайте і навчайтеся)

Рідна колисанка : збірка народних колискових пісень: (з нотним додатком і картою України) / упоряд. І. Т. Бойко, К. Б. Айріян; худож. О. Г. Здор; авт післямови М. Сніжна. - Київ: Веселка, 2019. - 31 с. : іл.

Казкові птахи та янгелики, дивовижні, сповнені ритму й кольору абстракції та милі усміхаки – коти-воркоти – усе це живе на сторінках «Рідної колисанки» власним неповторним і щиросердним життям. А поряд – тексти колискових рідною мовою спільноти та в українському перекладі і чимало цікавої та корисної інформації. Тут і «Словничок», який дає змогу самостійно вчитатися у незнайому ще мову, зрозуміти її, порівняти з рідною. І зображення діток у національних костюмах певного народу. І навіть QR-коди та посилання, що забезпечують доступ до спеціального сайту з аудіоальбомом колискових, записаних у професійній студії. Також у цій незвичайній книжці-проекті є чудова карта України (зокрема й додатком), де позначені основні місця розселення національних спільнот, про які йдеться у виданні. Схематична та водночас зручна й осяжна для сприйняття малюка ця карта, гадаю, може стати основою для позначення маршрутів родинних подорожей, з’ясування, звідкіля родом маленький читач, де живуть його рідні тощо. А для організаторів дитячого читання вона – незмінний помічник і при розповіді про казки (культуру загалом) того чи іншого народу, й під час літературних мандрівок та інших занять і заходів.

Ройз, С. Я сьогодні йду в садок / С. Ройз; пер. з рос. Т. Стус; іл. І. Черняк. - Київ:#книголав, 2019. - 24 с.: іл.

Це справжня гра-практикум, яка покликана полегшити процес підготовки та звикання до дитячого садочку. Це перше видання серії «Добрі дорослішання». Перший похід до садочку – відповідальний період, як для дитини, так і для батьків. Адаптація може тривати від півтора місяця до пів року. У книжці зібрані основні ситуації, з якими дитина зустрінеться у садочку. Також є практики, які авторка використовувала в роботі, вони зроблять процес адаптації легшим та допоможуть батькам ще більше зблизитися з малюком. Новинка «Я сьогодні йду в садок» у формі гри дає змогу «вжитися» в роль, одягаючи, переміщуючи іграшку сторінками книжки. Завдяки інтерактивній книжці дорослі разом із дитиною в ігровій формі проживають всі складні моменти, з якими родини найчастіше звертаються до авторки-психологині: розлука з батьками, переодягання, денний сон тощо. Також у книжці є багато корисних порад і практик, здатних не лише зробити адаптацію до садочка легкою та приємною, але й зблизити дорослих із малюками.

Сісті, А. Дракони. Велика книга / А. Сісті; пер. з італ. О. Ларікової; худож. Д. Мак-Гілмар. - Харків: Віват, 63 с. : іл.

Пориньте в захопливу мандрівку таємничим світом драконів разом із професором Дракончуком. Найвидатніша миша-драконолог у світі познайомить вас із драконами — летючими й наземними, смугастими й картатими, драконесами й дракончиками. Діти дізнаються все найцікавіше про них: де мешкають, чим обожнюють ласувати, як розважаються на дозвіллі. Історії про сильних і розумних вогнедихів не тільки розважать читак, а й навчать бути добрими, чемними, не лінуватися й завжди допомагати одне одному.

Чуб, Н. В. Путешествие листика / Н. В. Чуб; ил. И. Масляк;. - Харьков : Ранок, 2017. - 29 с. : іл.

Головний герой цієї казки - маленький листочок, який залишив рідний ліс і відправився в подорож, назустріч новим відкриттям і пригодам. Якщо ваша дитина важко адаптується до нових обставин і не любить змін, прочитайте йому книгу і обговоріть її разом. Казкотерапія допоможе малюкові впоратися зі своїми страхами та переживаннями.

Дбайлива серія "Читальня"

"Дякую тобі...". Листівка своїми руками.

Дід, баба та вовк колядник. Українська народна казка.

Сніжна та ніжна казка зими

Дивовижний, чарівний час зими заворожує чистою, чистою природою, закутуючи землю теплим пледом з мільйонів снігових ниточок і вузликів. Зима… А значить, Новий рік, Різдво, канікули і… дещо ще, що так дбайливо збережене в кожному серці. Це чарівництво описують поети, прозаїки, так і всі творчі натури. До уваги наших користувачів пропонуємо чудові вітринні виставку-інсталяцію та книжкову виставку-рекомендацію під назвою "Сніжна та ніжна казка зими"

Різдвяно-новорічний передзвін

На Різдво в Україні прийнято не тільки колядувати, але й віншувати – тобто вітати господарів із різдвяними святами. Віншування на Коляду мають знати і діти, і дорослі.У всі різдвяні свята дзвінко лунають українські колядки, щедрівки, віншування та щирі побажання Божого благословення, добра, миру і всіляких гараздів у всіх куточках нашого краю. От і наші користувачі, хто вдома а хто в бібліотеці дуже красиво і щиро бажали добра, здоров’я, миру та злагоди у Новому 2021 році.

Казки різдвяної ночі

Різдво та День святого Миколая – це особливі дати, на які кожна дитина чекає з завмиранням серця.  Зимові свята асоціюються у нас із затишком, домашніми смаколиками та теплими різдвяними історіями. Найкращий спосіб відзначити цю чарівну пору – почитати в родинному колі різні книжечки про Різдво та дива, які бувають в цю пору. Пориньте в казковий світ, прийшовши до нашої бібліотеки та взявши різдвяні книжки. Знайомтеся з нашою виставкою-настроєм "Казки різдвяної ночі"

Ганна Чубач. Біла казка. (Аудіоказка)

Видатні українці-ювіляри січня.

 До вашої уваги інформація про видатних діячів культури та літератури - ювілярів січня.

2 січня

80 років від дня народження української поетеси, дитячої письменниці Оксани Павлівни Сенатович-української письменниці. Народилася в місті Бережани, у сім’ї вчителів. Після закінчення у 1957 р. школи, навчалась у Львівському політехнічному інституті. Працювала інженером на заводі, в науково-дослідному інституті легкої промисловості, була на профспілковій роботі, але справжнє своє покликання знайшла на літературній ниві. Путівку в поетичний світ Оксані Сенатович дала газета “Вільне життя” ще у 1959 р. Згодом були публікації в журналі “Жовтень” (1960, № 1). У 1961 р. у Львові вийшла колективна поетична збірка “Яблуневий цвіт”, серед 28-ми авторів якої представлена і Оксана Сенатович. Оксана Сенатович виступала в поезії і для дітей, і в поезії для дорослих читачів. Останнім припали до серця, зокрема, її збірки віршів “Стебло”, “Діапазон весни”, “Обличчям до голуба”, “Голубий голос”, “Чоловік з трояндою”. А сучасну українську дитячу літературу не можна уявити без Оксани Сенатович. Коли ще працювала на профспілковій роботі, займалася профорієнтацією школярів і тоді ж почала писати вірші для учнів молодших класів. Так народилася її книжка для дітей “Червоні лелеки” (1970). Свої вірші для дітей поетеса часто друкувала у журналах “Барвінок”, “Малятко”, в календарі “Дванадцять місяців”. Широко відомі її книжки для найменших читачів: “Червоні лелеки”, “Вісім сотень колобків”, “Вчиться Вересень читати”, “Сніговик”, “Живемо в одному домі”, “Шпаки на колесах”, “Соловейку, тьох-мажор”. Перу О. Сенатович також належить повість “Не виростуть хлопці без дощу”. Свого часу видавництво “Детская литература” в Москві випустила збірку віршів української поетеси в перекладі російською мовою під назвою “Непрочитаное письмо”. Подарунком українській молоді була збірка віршів сербського поета Й. Йовановича-Змая “Маленький велетень” у перекладі нашої землячки. Була редактором дитячого християнського журналу “Діти Марії”. Оксана Сенатович – член Спілки письменників України з 1976 р., була першим лауреатом премії імені Олени Пчілки (1992). Померла Оксана Сенатович 31 березня 1997 р. в м. Львів.

6 січня

80 років від дня народження української поетеси Ганни Танасівни Чубач-української письменниці. Народилася Ганна Танасівна в селі Плоске Муровано-Кироловецького району на Вінниччині в сім'ї хліборобів. Закінчила вечірню школу робітничої молоді, факультет журналістики Українського поліграфічного інститут та Вищі літературні курси при Літературному інституті ім. М. Горького в Москві. Працювала в редакціях газети „Літературна Україна” та журналу „Дніпро”. Авторка 30 поетичних збірок („Журавка” (1970), „Жниця” (1974), „Ожинові береги” (1977), „Заповіти землі” (1978), „Срібна шибка” (1980), „Святкую день” (1982), „Житня зоря” (1983), „Листя в криниці” (1984), „Літо без осені” (1986) та інших) й понад 200 естрадних пісень. За назвою першої ліричної збірки друзі одразу ж стали називати її ясноокою Журавкою. За ці роки в поетеси вийшло понад сорок книжок. Кілька з них адресовані дітям: „Вивчаймо самі”, „Сонячна абетка”, „Алфавітні усмішки”, „Жук малий і волохатий”, „Черепаха Аха”, „Прикмети — не секрети” та інші. Дітям полюбилися її вірші, скоромовки, лічилки для дошкільнят і молодших учнів. Нині малята залюбки вивчають у садочках і школах літери за її „Абетками” та весело-виразні вірші. Вірші поетеси перекладено російською, англійською, німецькою, чеською, болгарською, угорською, монгольською та іншими мовами. Ганна Чубач — лауреат премій ім. П. Усенка, Марусі Чурай, Міжнародної премії „Дружба”; заслужений діяч мистецтв України. Померла 19 лютого 2019 року. Похована на Байковому кладовищі разом із чоловіком.

8 січня

120 років від дня народження українського письменника-фантаста Володимира Миколайовича Владка (Єремченка). Народився в місті Петербург в родині службовця. Початкову освіту здобув у реальному училищі, згодом закінчив Інститут народної освіти. Таким чином майбутній письменник мав глибокі та всебічні знання, вільно володів англійською мовою і латиною, знав про найновітніші відкриття в галузі науки і техніки. Рано втратив батька, почав працювати журналістом у різних друкованих виданнях. Його книги почали друкуватися з грудня 1917 року. Перша книга «Донбас — золота країна» (1930). Як письменник-фантаст дебютував повістю «Ідуть роботарі», відзначеною в 1929 році премією на всеукраїнському конкурсі. Потім одна за одною виходять його книги: «Чудесний генератор», «Аргонавти Всесвіту», «12 оповідань», «Нащадки скіфів». У «Чудесному генераторі» письменник, полишивши космічні світи, звертається до земних проблем, ніби передбачаючи епоху радіолокації та телебачення, велике майбутнє хвиль ультракороткого діапазону. Зовсім в іншому, на перший погляд, навіть несподіваному плані написано роман «Нащадки скіфів». Письменник спрямовує свій погляд не в майбутнє, як це властиве науковій фантастиці, а в минуле. Після «Сивого капітана» письменник замовкнув аж на 15 років. Під час Другої світової війни Владко — політичний коментатор на українській радіостанції імені Тараса Шевченка в Саратові. Згодом — спеціальний кореспондент Радінформбюро, власний кореспондент газети «Правда», керуючий Головреперткомом України, завідувач українського відділення «Літературної газети». Лише в 1956 повертається Владко до свого улюбленого жанру. Пише повісті «Позичений час», «Фіолетова загибель», дарує читачам збірку «Чарівні оповідання». Твори Володимира Владка перекладено мовами багатьох народів світу. Роман «Аргонавти Всесвіту» шість разів видавався в Японії, з творами письменника знайомі читачі багатьох європейських країн.

15 січня

150 років від дня народження українського письменника, історика, перекладача Агатангела Юхимовича Кримського. Народився у Володимирі-Волинському Волинської губернії (теперішня Волинська область). Батько Юхим Степанович Кримський за професією вчитель історії та географії, походив з кримськотатарського роду. Дід Агатангела переїхав з Криму і прийняв православ’я. Агатангел Кримський виявився дуже здібною дитиною – вже у три роки він навчився читати, тож у п’ять батько віддав його до місцевого училища, де хлопчик навчався впродовж наступних п’яти років (1876—1881). Далі було трирічне навчання в протогімназії в Острозі (1881—1884) та два роки навчання у Другій київській гімназії (1884—1885). Після Агатангел Кримський вступив за конкурсом і навчався в Колегії Павла Ґалаґана (1885—1889). Тут він починає займатись вивченням мов. Під час навчання в колегії опанував польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. Це був лише початок захоплення мовами. Відомо, що у зрілому віці вчений володів понад 60 мовами. Одним із вчителів колегії був Павло Житецький, завдяки старанням якого Агатангел Юхимович полюбив українську мову й літературу й усю свою подальшу діяльність присвятив саме українській науці. З 1889 по 1896 роки навчався у Москві. Спочатку в Лазаревському інституті східних мов (до 1892 р.), де опанувував такі курси як, арабська філологія, іслам та арабська література, перська і турецька мова та література. 3 1892 до 1896 рр. прослухав курс славістичних студій на історико-філологічному факультеті Московського університету. 1896 року Агатангел Кримський склав магістерські іспити з арабістики в Санкт-Петербурзькому університеті та зі слов’янської філології в Московському університеті. Від Лазаревського університету молодий вчений отримав стипендію на дворічну поїздку до Сирії та Лівану, яку й здійснив у 1896-1898 рр. Після повернення працює в тому ж Лазаревському університеті викладачем. Читав такі дисципліни як історія арабської літератури, вивчення Корану, а також курси семітських мов та курс перекладу з російської мови арабською і навпаки. 1918 року Агатангел Кримський переїхав до Києва, де очолив посаду секретаря щойно створеної Академії наук України. Окрім цього він також очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії. 1921 року Агатангела Кримського назначено директором Інституту української наукової мови. Плідно працював аж до 1928 року. Видав чимало статей зі сходознавства та перекладів зі східних мов. З 1929 року потрапив під переслідування радянської влади. Агатангела Кримського позбавили посади, а згодом майже повністю заборонили наукову діяльність. 1941 року Агатангела Кримського було заарештовано співробітниками НКВС зі звинуваченням в антирадянській націоналістичній діяльності. В результаті чого вченого ув’язнено в одній із тюрем НКВС у Кустанаї Казахської РСР (нині — Костанай, Казахстан). 25 січня 1942 року Агатангел Кримський помер у лазареті Кустанайської загальної тюрми № 7.

18 січня

85 років від дня народження українського поета Степана Ілліча Жупанина. Народився в селі Іршаві на Закарпатті в багатодітній родині. Закінчив філологічний факультет Ужгородського університету. Учителював, згодом 15 років викладав в Ужгородському університеті українську літературу, психологію, працював завідуючим кафедрою гуманітарних дисциплін. Степан Жупанин був доктором педагогічних наук, професором, заслуженим працівником народної освіти України. Він-автор понад 500 публікацій наукового, науково-методичного характерупідручників, посібників та багато художніх дитячих творів. Досліджував проблеми естетичного виховання, післядипломної освіти та дошкільного виховання. У1994 р. вийшла монографія «Педагогічні основи формування в молодших школярів художнього образу природи». Степан Ілліч викладацьку діяльність поєднував із літературною. Серед його творчого доробку чимало скоромовок, дитячих закличок, віршованих оповідань, що склали 25 збірок. Перша книжка „Бджілка” з’явилася ще 1959 року. Згодом вийшли збірки: «На високій полонині», «Сестрички-смерічки» (1962), «Світле озерце» (1975), «Смерековий край» (1985), «Гірська стежинка» (1965), «Ватра» (1981), «Лісовий світанок» (1986), «Світлячок та бджілка» (1989), «На високій полонині» (1993), «Сто загадок» (1993). Вірші С. Жупанина перекладалися російською, білоруською, чеською, угорською мовами. Лауреат літературної премії імені Лесі Українки (1994). У листопаді 2003 року його спіткала тяжка недуга — інсульт. Цілий рік він боровся з недугою, помер 7 січня 2005 року.

23 січня

130 років від дня народження українського поета Павла Григоровича Тичини. Народився  в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в земській початковій школі в с. Піски. Пройшовши проби голо­су, у 1900 р. став співаком архиєрейського хору при Троїцькому монастирі Чернігова й одночасно навчався в Чернігівському духовному училищі. У 1907-1913 рр. — студент Чернігівської духовної семінарії. З дитинства був обдарований музично, добре співав. Ще зовсім молодим почав спілкува­тися з корифеями української літератури — М. Коцюбинським, В. Самійленком. Після закінчення семінарії вступив до Київського комерційного інституту. Одночасно працю­вав редактором газети «Рада», технічним секретарем редакції журналу «Світло» (1913-1914 рр.), помічником хормейстера в театрі М. Садовського (1916-1917 рр.). У 1917 р. став членом редколегії газети «Рада». У 1918 р. вийшла перша збірка П. Тичини «Сонячні кларнети», яка була зустрінута прихильно. У 1920 р. виходять його збірки «Замість сонетів і октав», «Плуг». У 1923 р. поет пере­їздить до Харкова, стає членом редколегії щомісячника «Червоний шлях». Наступного року вихо­дить збірка «Вітер з України». У добу тоталітаризму поетові довелося вибирати між життям і поезією. Це був час жорстоких страждань та душевних зламів. У віршах П. Тичини починає з’являтися суміш нещирості й напіввимушеності. За оптимістичними картинами радянської дійсності, що постають з його поезій, сто­їть великий біль справжнього митця. До передвоєнних збірок П. Тичини належать: «Чернігів» (1931р.), «Партія веде» (1934 р.), «Чуття єдиної родини» (1938 р.), «Сталь і ніжність» (1941 р.). Під час Другої світової війни поет перебуває в евакуації в Уфі. Найбільшим здобутком цих часів є поема «Похорон друга». Найфундаментальнішим твором П. Тичини була симфонія «Сковорода», яку він писав майже протягом усього життя. Павло Григорович був дійсним членом Академії наук України (1929 р.). Знав кілька мов, перекладав багато творів. Помер П. Тичина 16 вересня 1967 р. Поезія П. Тичини музична, наповнена зоровими, слуховими та іншими образами. У ній спле­лася мелодія слова з музичною мелодією. У ранній своїй творчості поет — невтомний шукач нових форм поезії, експериментатор. Найбільше його цікавила проблема співвідношення раціонального та інтуїтивного, тому роль прозріння в його поезіях величезна. Поет вдається до багатозначної символіки («Золотий гомін»), важко вловимих асоціацій.

24 січня

80 років від дня народження українського прозаїка, поета, перекладача Юрія Володимировича Покальчука. Народився в Кременці. Дитинство і юність провів у Луцьку. Навчався в Луцькому педагогічному університеті, хоча згодом перевівся до Ленінградського університету на факультет східних мов (1965 р.). Як казав сам письменник, з дитинства він "був захоплений тим, що людина може сама створити цілий світ і жити там, особливо, якщо реальність не подобається". Як наслідок, уже в 1956 році Юрко написав своє перше оповідання. Втягнувся, і вже був у такому стані, що не писати просто не міг. З 1997 по 2007 роки Покальчук — президент Асоціації українських письменників, а з 2000 по 2002 роки — член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення. Юрка Покальчука знають не лише як одного з найпопулярніших письменників України, а й як науковця, перекладача, кандидата філологічних наук. Юрко як перекладач знав багато іноземних мов: російську, польську, англійську, іспанську, французьку, португальську, італійську, гінді, чеську, німецьку, урду та ін. Він переклав Гемінгвея, Селінджера, Борхеса, Амаду, Маріо Варгаса Льосу, Кіплінга, Рембо та ін. З-під його пера вийшло понад 600 публікацій у періодиці. Юрко також виступав зі своїми віршами під акомпанемент свого рідного музичного гурту "Вогні Великого Міста". Творча спадщина літератора вражає. Ю. Покальчук — автор 17 книжок ("Хто ти?" (1976), "І зараз, і завжди" (1980), "Шабля і стріла" (1990), "Химера" (1992), "Заборонені ігри" (2005) та ін.). Іноді жанр його творів характеризують як "інтелектуальну еротику", причому на перше місце ставлячи саме слово "інтелектуальну". Юрко експериментував у літературі, пишучи свої романи з елементами еротики. Саме тому в його популярності є щось скандальне. 10 вересня 2008 року Україна втратила не лише відомого літератора, а й сильного журналіста, активного громадського діяча й талановитого музиканта. Як розповідала донька письменника Оксана, "він пішов як святий — уві сні". Святим його вважають і діти з колонії в Прилуках на Чернігівщині, яким Покальчук допомагав 20 років. Він вчив їх читати, малювати, друкував їхні вірші у журналі "Горизонт", а також написав про них свою книгу "Хулігани". "Я бажав би всім когось любити, щоб рухатись вперед", — постійно повторював Юрко Покальчук. Йому було 68, та люблять його люди всіх поколінь.

60 років від дня народження українського поета, прозаїка, перекладача Олександра Васильовича Ірванця. Народився у Львові. Дитинство пройшло у Рівному. У 1976 закінчив Рівненську середню школу № 18 (1976), і вступив у Дубенське педагогічне училище, яке закінчив у 1980. У 1989 році закінчив Літературний інститут імені Горького. Твори перекладалися англійською, німецькою, французькою, шведською, польською, чеською, білоруською, російською, італійською, хорватською мовами. 17 квітня 1985 разом із Юрієм Андруховичем та Віктором Небораком заснував літературне угруповання Бу-Ба-Бу. ПідскарбійБу-Ба-Бу. З 1993 року постійно мешкає в Ірпені під Києвом. З початку 2000-х рр. працює в драматургії та прозі. Автор понад двох десятків книг та численних публікацій у часописах і альманахах Європи й Америки. Ірванця критикують за підтримку західно-українського сепаратизму.

25 січня

70 років від дня народження української письменниці, прозаїка Оксани Іванівни Думанської. Народилась в с. Локня Кролевецького району Сумської області. Закінчила філологічний факультет Київського національного університету у 1973 році. Першу книжку для дорослих "Ексклюзив" Оксана Іванівна написала в час свого "правдивого повноліття", відсвяткувавши п’ятдесятиріччя. Книга про студентські "київські" часи вийшла у львівському видавництві "Каменяр". Вона відразу привернула увагу читачів, стала літературною сенсацією. 2005 рік – повість для підлітків "Спосіб існування білкових тіл". Правда, письменниці здалося, що читача збиває з пантелику така назва, яка нагадує хімічне словосполучення. Тому, зберігши повністю первинний текст, вона дає повісті нове ім'я – "Школярка з передмістя". Отож, через 4 роки у видавництві "Світ Дитини" твір був перевиданий під новою назвою. У 2007 році в творчому доробку письменниці з'являється ще один твір "Романи на одну ніч"; 2008 рік – "Оповідки з жіночої торебки" — розповідь про наших сучасниць, ближчих і дальших, молодих і старих, більш і менш успішних, та перша книжка для наймолодших читачів "Бабусина муштра" — історія взаємин маленької дівчинки з бабусею. Згодом літературна агенція "Піраміда" започаткувала серію веселих детективів і обрала для втілення свого задуму авторку, зважаючи на її легке перо, дотепну мову і уміння створити сюжет. 2012 року у видавництві "ВК АРС" виходить книга "Три грації або Дві Оксани з Любов'ю". Співавторки — Любов Долик, Оксана Думанська, Оксана Кришталева. Дві Оксани з Любов’ю зібрали під однією обкладинкою свої оповідання про те, що бачать, чим живуть, до чого схиляються серцем, з чим не погоджуються, на що сподіваються. Авторки різні у виявленні стилістичних уподобань – і тим цікавіше читачеві гортати сторінки… У 2013 році побачили світ книги "Принцеса Горошинка" і "Попелюшка в домашніх капцях". Редактор журналу "Світ Дитини" Наталя Скосарева розповіла, що ці казки спочатку були надруковані у дитячому журналі, а потім, як окремі видання, стали початком проекту "Казки від Світика". 2015 року у Видавництві Старого Лева вийшло з друку нове видання письменниці "Марійчині пригоди" про життя маленької дівчинки, для якої кожна подія стає визначною…

27 січня

180 років від дня народження українського і російського живописця-пейзажиста Архипа Івановича Куїнджі. Народився 15 січня 1841 в Маріупольському повіті. Його сім’я жила бідно, він рано втратив батьків, тому працювати Архип почав з раннього дитинства. У 14 років Куїнджі спробував стати учнем Айвазовського, але той його не оцінив його і дозволяв лише допомагати по дому. Через два місяці він повернувся додому і влаштувався працювати ретушером, де пропрацював цілих три роки. У 1860 році він поїхав до Таганрога, де знову влаштувався на роботу ретушером в фотостудію. У 24 роки він зробив першу спробу вступити до Академії мистецтв, але вона, а також наступна, закінчилися невдачами. У 1868 році він виставився з картиною «Татарська сакля в Криму» на виставці, де його помітили з Ради Академії мистецтв і дали звання вільного художника. У 1870 році Куїнджі закінчив академію. В цей же час він знайомиться з багатьма відомими художниками. У 1875 році обвінчався з Вірою Кетчерджі-Шаповаловою, яку кохав з дитинства. У 1882 році став затворником на 19 років, не показуючи нікому свої картини. І лише в 1901 році показав свої нові картини. Пізніше захопився доброчинністю – багато допомагав початківцям художникам. Найвідоміші картини Куїнджі: «Після дощу», «Березовий гай», «Українська ніч», «Місячна ніч на Дніпрі», «На острові Валаамі», «Рання весна», «Осіннє бездоріжжя», «Забуте село», «Північ» , «Веселка». Помер художник 11 липня 1910 року.

28 січня

70 років від дня народження українського поета, прозаїка Валерія Ілліча Герланця. Народився в місті Орськ Оренбурзької області. Навчався в Донецькому політехнічному інституті і закінчив його в 1974 році. У 1981 році закінчив Вищі курси режисерів і сценаристів при Держкіно та Союзі кінематографістів СРСР. Керував галузевої кіностудією. Головний редактор дитячого журналу «Апельсин». Заступник голови правління обласної організації Конгресу літераторів України. Завідувач відділом науки і культури закритого акціонерного товариства «Газета» Вечірній Донецьк" і журналіст цієї газети. Член генеральної ради з розробки Стратегії розвитку міста Донецька до 2020 року. Був деканом факультету журналістики Донецького відкритого університету. Працював головним редактором творчого об'єднання «Донецький центр гумору». Перша книга «Подорож за зіркою» вийшла в 1993 році у видавництві «Донеччина». Твори автора були опубліковані в журналах «Простоквашино», «Мурзилка», «Фонтан», «Пізнайко».