Багато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттів

ПОДЯКА

ВИСЛОВЛЮЄМО ЩИРУ ПОДЯКУ НАШИМ ЧИТАЧАМ ТА ВІДВІДУВУЧАМ ЗА УЧАСТЬ В АКЦІЯХ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ЗІ СХОДУ УКРАЇНИ, ПОРАНЕНИХ ТА БІЙЦІВ АТО

пʼятниця, 30 січня 2015 р.

"Крамниця тітоньки Мальви" Сашка Дерманського

І знову до нас у гості завітав представник  Видавництва Старого Лева із відомим гостем-письменником Сашком Дерманським. Наші маленькі коритувачі ознайомились з черговою новинкою в книжковому світі. 
 Сашко у нас вперше. Після цікавої презентацій нової книги "Крамниця тітоньки Мальви", дітлахи попрохали розповісти про всі книжки, які він написав. А їх у нього чимало. 
Настільки цікавою була зустріч, що діти закидали купою запитань, навіть були запитання особистого характеру.А ще письменник не втримався і поділився з ними своїми віршами. 

29 січня 1931 року було відкрито кінотетр "Жовтень"

29 січня 1931 року в Києві було урочисто відкрито кінотеатр  "Дев'яте Держкіно", нині - "Жовтень". Кінотеатр був розрахований на 680 місць і мав 5 фойє загальною площею 408 кв.м. Побудували його на розі вулиць Шолом-Алейхема та Щекавицькій (зараз - Костянтинівська, 26), поруч з одним з корпусів КДІТМ імені І.К.Карпенка-Карого, в робочому районі Києва - Петрівці, на Подолі.
Відбулася прем'єра кінофільму «Гегемон». Як писалося в рекламі: «про соціалістичне ставлення до праці».
Виробництво фільму - Київська кінофабрика.
Газета «Пролетарська правда» від 30 січня 1931 відгукнулася на відкриття кінотеатру статтею «Перемога на культурному фронті», в якій автор висловлював надію, що новий кінотеатр стане не тільки театром, а й «лабораторією пролетарської культури».
Характерно, що перед кіносеансами глядачам були запропоновані: читальня, бібліотека, ігри в шахи, шашки, доміно. А в стрілецькому тирі, як зазначалося в статті «на дробовику є можливість детально вивчити гвинтівку, познайомитися з військової маскуванням і теорією стрільби». Це, як відомо, було дуже важливо для пролетаріату, який готувався до світової революції.
Отже, кінотеатр виконував важливе на той час завдання - «бути організатором волі пролетаріату на будівництво соціалізму».
Кінотеатр неодноразово піддавався реконструкціям. Це відноситься і до фасаду, і до технологічного устаткування. У ньому в одному з перших в СРСР встановлено звукове оснащення, а в подальші роки та обладнання для показу широкоекранних і широкоформатних фільмів.
У роки Великої Вітчизняної війни кінотеатр працював. Однак визволителів Києва він зустрів наполовину зруйнованим. Кінотеатр стояв без устаткування, меблів, апаратури, оформлення.
У 1943 році директором кінотеатру призначили Ф.С.Гончаренко.
З повоєнного часу кінотеатр носить назву «Жовтень».
Кінотеатр «Жовтень» став одним з перших відбудованих кінотеатрів, і, природно, одним з найпопулярніших місць відпочинку киян.
Після 29 жовтня 2014 року кінотеатр "Жовтень" не працює. Кінотеатр спіткала велика трагедія - пожежа в результаті підпалу. Київська міська влада, київська міська громада та орендар кінотеатру спільно працюють над тим, щоб 25 жовтня 2015 року відремонтований та оновлений кінотеатр прийняв кіноглядачів.
Джерела: 
Сайт кінотеатру
Детальнішу інформацію ви можете дізнатися в бібліотеці з таких джерел:
  • Київ:фотоальбом/упоряд. Сенник О.А. - К.: ПП "Ракурс-Ашот". - 1998
  • Ілюстрована історія Києва.- К.: Фенікс, 2012.- 424 с.,іл.

вівторок, 27 січня 2015 р.

27 січня 1891 р. народився Павло Тичина


Народився Павло Тичина 27 (за ст. ст. 15) січня 1891 р. в с. Пісках, Чернігівської області, в сім’ї сільського дяка (він же — учитель у «школі грамоти»). Вчився спочатку в земській школі, потім у чернігівській бурсі, згодом — у місцевій духовній семінарії. Пізніше він знайомиться з славним земляком-чернігівцем — М. М. Коцюбинським, відвідує літературні «суботи» в його домі, читає там свої, схвально зустрінуті, вірші, підтримує сердечні стосунки з старшим письменником аж до його смерті.
Друкуватися П. Тичина почав у 1912р., перша збірка віршів — «Сонячні кларнети» — датована 1918р. (фактично вийшла весною 1919р).
Після семінарії П. Тичина вчився в Київському комерційному інституті, одночасно працював на різних дрібних посадах — в конторах та редакціях газет і журналів, в українському театрі М. Садовського (помічником хормейстера). Жовтневу революцію він зустрів уже зрілою людиною і відомим поетом молодшого покоління. Знамениті вірші весни і літа 1919р. — «На майдані», «Як упав же він з коня…» та ін., — а потім і вся збірка «Плуг», принесли йому славу натхненного співця «краси нового дня». Одночасно з «Плугом» вийшов тоненькою книжечкою цикл віршів у прозі «Замість сонетів і октав», який був написаний, можна гадати, в 1918 р. Він працює в журналі «Мистецтво», в державному видавництві «Всевидат», завідує літературною частиною в Київському театрі ім. Т. Г. Шевченка, політкомісаром якого був О. Довженко.
В 1923р. П. Г. Тичина переїздить до Харкова, тодішньої столиці УРСР. Тут він працює в журналі «Червоний шлях», багато пише, вивчає вірменську, починає оволодівати грузинською і тюркськими мовами, стає діячем заснованої в українській столиці Асоціації сходознавства.  Побачила світ наступна збірка поезій П. Тичини — «Вітер з України» (1924).  У спадщині поета — близько п’ятнадцяти поем. Найбільші з них лишились недовершеними.
Активна громадська і державна діяльність П. Тичини, набуває широкого розмаху в передвоєнні, а особливо — повоєнні роки. З 1938р. і до кінця життя він — депутат Верховної Ради УРСР, протягом двох скликань був її Головою. Академік АН УРСР (з 1929р.), він у передвоєнні та в перші воєнні роки працює директором Інституту літератури АН УРСР, а з 1943 по 1948р. — міністром освіти Радянської України.
В часи Великої Вітчизняної війни П. Тичина був прийнятий до членів КПРС. Згодом він неодноразово обирався членом ЦК КП України. Поет удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці, лауреата Державної премії СРСР та Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.
Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967 р. в Києві.
У 1968 році у Києві його ім'ям був названий проспект.
26 січня 1980 року в Києві по вулиці Репіна, нині - Терещинській, 5, був відкритий літературно-меморіальний музей-квартира П.Г. Тичини, а на фасаді встановлено меморіальну дошку.
В Дарницькому районі міста його ім'я носить бібліотека, школа № 191.
Джерела: УКРЛІТ.ORG
Киевский календарь
Детальнішу інформацію ви можете дізнатися в бібліотеці з таких джерел:
  • 99 великих киевлян.- К.: 7+7 media, 2009.-400 с.
  • Ілюстрована історія Києва.- К.: Фенікс, 2012.- 424 с., іл.

27 січня 1939 р. народився Павло Чубинський

27 січня 1839 р. на хуторі Чубинка (Чубинське) Чернігівської губернії, недалеко від нинішнього міжнародного аеропорту Бориспіль, в незаможній дворянській сім'ї народився Павло Платонович Чубинський. Ще змалку Павло починає захоплювався географією, мріє про далекі подорожі. Після закінчення другої Київської гімназії вступає на юридичний факультет Петербурзького університету. Там знайомиться з географом Семеновим-Тянь-Шанським Петром Петровичем, який у свою чергу знайомить Чубинського з видатними географами Миколою Пржевальським та Миколою Миклухо-Маклаєм.
У студентські роки брав участь у діяльності петербурзької української громади. Був автором журналу «Основа», де познайомився з Тарасом Шевченком, Миколою Костомаровим.  Повернувшись в Україну, впродовж 1861–1862 років пише статті для «Основи». У цей час намагається відкрити безкоштовну сільську школу в Борисполі, але не добився дозволу влади. Восені 1862 року Павло Чубинський пише вірш «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. 17 січня шеф жандармів князь Долгоруков дає розпорядження вислати Чубинського «за вредное влияние на умы простолюдинов» (за українську діяльність) на проживання в Архангельську губернію під нагляд поліції. За сім років заслання в Архангельську українець Чубинський зробив чимало для російської науки, зокрема написав дослідження про ярмарки в архангельському краї, про смертність на Архангельщині, про печорський край, торгівлю в північних губерніях Росії, дослідив юридичні звичаї в губернії тощо. Очолював експедицію з вивчення Печорського краю і Заполярного Уралу. За його ініціативою була відправлена експедиція навіть на Нову Землю .
У 1869 р. дістає дозвіл про повернення до України й очолює етнографічно-статистичну експедицію Російського географічного товариства в Південно-Західному краї. У 1873–1875 — секретар Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. У 1876 р. Чубинського було вислано з Києва із забороною проживати в малоросійських і столичних губерніях. За допомогою президії Російського географічного товариства він дістає дозвіл проживати в Петербурзі. У 1879 р. Чубинський тяжко захворів, його розбив параліч, і він до кінця життя був прикутий до ліжка. Помер 17 січня 1884 р. Прощалися з Чубинським у Церква Різдва Христового. Похований у Борисполі на Книшовому кладовищі. У 2001 році в Борисполі було встановлено пам'ятник.
Джерела: Киевский календарь
Вікіпедія
Детальнішу інформацію ви можете дізнатися в бібліотеці з таких джерел:
  • Чубинський П. Ще не вмерла Україна.- К.: АТ "Обереги", 1991.- 16 с.
  • Ілюстрована історія Києва.- К.: Фенікс, 2012.- 424 с.,іл.

пʼятниця, 23 січня 2015 р.

Дерево роду мого народу

Звіт про діяльність бібліотеки імені В.Чапаєва для дітей в рамках проекту відродження культури і традицій, народознавчого виховання "Дерево роду мого народу"
в 2012 - 2014 роках

четвер, 22 січня 2015 р.

Моя Соборна , Суверенна...

Соборність - це духовне гасло єднання. Українська Соборна Самостійна Держава - це гасло відоме багатьом, але мало хто замислювався над його внутрішньою сутністю.  Це свято поєднує усіх громадян не тільки політично та історично, але і духовно,  спільним прагненням до свободи. Хорошою традицією у святкуванні цього Дня є "живий ланцюг", в якому проявляється єдність українського народу. Фотовиставка "Моя Соборна, Суверенна..." відображає хронологію єднання людей впродовж чверті століття.

З Днем Соборності України

вівторок, 20 січня 2015 р.

Чарівна кримська земля

Крим... Зачаровуючий край таємниче сивих гір, вічно молодого моря, яке повсякчас називають синім і від якого не можна відірвати очей. Хто хоч один раз побував в Криму, той уже ніколи не забуде казкової принадності його узбережжя, залитого сонячним сміхом. Край стародавніх памятників культури, захоплюючих неповторною красою архітектурних споруд, розкішних парків, садів, виноградників. Край легенд...
До Дня Автономної республіки Крим наша бібліотека підготувала виставку-подорож "Крим-країна легенд". 
Крим - це плодоносна віть загальної української літератури, яка об'єднує обдарованих  митців, котрі своєю творчістю, життям пов'язані з Кримом. Літературні традиції нашого краю мають глибоку історію. Криму присвячували натхненні рядки славетні поети різними слов'янськими мовами. Неодноразово видавались антології найвідоміших творів, присвячених Криму. Ми представляємо до Вашої уваги тематичну викладку "Крим в житті і творчості українських письменників"

понеділок, 19 січня 2015 р.

19 січня 1860 року в Києві була відкрита Фундуклеївська жіноча гімназія

Фундуклеївська жіноча гімназія була заснована 19 січня 1860 (7-го по ст. ст.) року. Ініціатором та головним організатором створення першої жіночої гімназії був колишній київський губернатор, відомий меценат Іван Фундуклей, який не лише пожертвував на користь гімназії власну садибу, але й виділив з власних статків щорічні кошти на її утримання. На подяку за пожертву іменем мецената була названа як сама гімназія, так і вулиця, на якій вона розташовувалася (зараз вулиця Богдана Хмельницького). 
Реформа жіночої освіти в країні почалася в 1857 році, коли уряд затвердив проект, розроблений професором Н.А.Вишнеградським. Перетвореннями передбачалося установа в губернських і великих повітових містах училищ для дівчат із сімей всіх, без винятку, станів, а не тільки з «благородних». Важливо, що це нововведення підтримували Олександр ІІ і імператриця Марія Олександрівна. Урочисте відкриття жіночого училища, який отримав за височайшим указом, назва Фундуклеївський, відбулося 7 січня 1860. До навчання приймалися дівчатка у віці від 9 до 13 років. Повний курс становив шість років. Для неписьменних дівчаток був підготовчий клас. У гімназії викладалися Закон Божий, російська словесність, історія, географія, природознавство, арифметика, французька, німецька та польська мови, малювання, рукоділля, музика, спів і танці. Спочатку тут навчалося 40 дівчат та серед них — дочка генерал-губернатора Васильчикова, яку він віддав до гімназії, щоб показати приклад. До кінця першого навчального року було вже 75 вихованок, а 1866 року - 525 учениць. Посаду директора гімназії посів ад'юнкт-професор університету св. Володимира Андрій Іванович Линниченко. Навчання у Фундуклеївській гімназії було платне. Річна плата сягала 25 карбованців на рік. Завдяки заможнім підприємцям, що були почесними опікунами гімназії, дівчата з незаможних родин мали можливість навчатися безкоштовно. Серед почесних опікунів були такі відомі особистості, як Лазар Бродський, Мойсей Гальперін, Лев Гінзбург, Михайло Дегтерьов, Давид Марголін, Микола Терещенко. У 1910 році, коли відзначали 50-річчя навчального закладу, було підраховано, що загальна кількість гімназисток - фундуклеевок за цей період досягла 33 тисяч.
У гімназії навчалися: дочка статського радника Ганна Горенко (майбутня поетеса Анна Ахматова), що опублікувала свій перший вірш в рік закінчення навчання (1907). Фундуклеївська жіноча гімназія по вулиці Фундуклеївській, 6 проіснувала до встановлення в Києві радянської влади.

понеділок, 12 січня 2015 р.

Канікули в бібліотеці

Зима... Час  канікул, подорожей, вражень. зустрічей. Але, на жаль, не у всіх є  можливість виїхати за межі міста і закономірно виникають питання: як провести час із користю, чим зайнятися, що робити?
І тоді на допомогу батькам приходить бібліотека. Під час канікул до нас приходять користувачі разом із друзями, батьками, щоб з користю провести своє дозвілля. У нас читають, малюють, грають, виготовляють витинанки а також дуже старанно вкладають часточку своєї любові у чергове Послання на передову (виготовляють маскувальну сітку).

вівторок, 6 січня 2015 р.

Василь Симоненко: в дорозі до себе, до України, до істини...

Можна все на світі вибирати, сину,
Вибрати не можна тільки Батьківщину.
В шістдесяті роки ХХ століття в українську літературу ввійшов молодий, талановитий, з великим творчим потенціалом поет, який згодом став символом правди художнього слова і незрадливої любові до України. Ім'я цього поета - Василь Симоненко.
До вашої уваги пропонується літературна виставка "Василь Симоненко: в дорозі до себе, до України, до істини..."