Цікаві факти біографії Пилипа Орлика

Багато сучасних істориків сходяться на думці, що найважливіший результат діяльності Пилипа
Орлика — це створення «Договорів і постанов», документу, який ще називають першою українською Конституцією. Також ми знаємо Орлика як гетьмана Війська Запорізького, військового діяча, поета та публіциста. Безумовно, його внесок в українську культуру й історію — безцінний. Але щоби краще зрозуміти біографію цього діяча, варто ознайомитися з найцікавішими фактами про нього (так, не всі з них знайдуться в шкільних підручниках).

• За походженням, Пилип Орлик був литвином (білорусом). Народився майбутній гетьман також на території сучасної Білорусі, у селі Косута;
• Навчався він у єзуїтському колегіумі у Вільнюсі, а також у Києво-Могилянській колегії, яку закінчив у 1694 р. Був топовим відмінником, мовою сучасності – мав червоний диплом;
• Орлик був справжнім поліглотом: знав українську, церковнослов’янську, польську, італійську, болгарську та деякі інші мови;
• Політичну кар’єру у Війську Запорізькому Орлик почав як старший військовий канцелярист та заступник головного писаря;
• Пилип Орлик був одружений на Ганні Герцик. У шлюбі народилося 3 сина та 5 доньок. Дружина підтримувала ідеї чоловіка, допомогала чим могла. Вони завжди були поруч, хоча були вимушені емігрувати;
• Автор першої у світі конституції сучасного вигляду. Документ визначав права та обов'язки всіх членів Війська Запорізького й був затверджений шведським королем Карлом ХІІ. Хоча вона й не набула чинності, оскільки була написана в умовах вигнання, але залишається пам'яткою української політико-філософської та правової думки;
• Усе своє життя Пилип Орлик був справжнім борцем із корупцією — жорстко засуджував це явище та вважав його неприпустимим. 6 статей Конституції, написаної ним, присвячені саме боротьбі з корупцією;
• Пилип Орлик, один із небагатьох у той час, підтримував ідею незалежної України. Це при тому, що діяч народився й помер за межами держави;
• Поетичний доробок Орлика теж по-справжньому вражає. Діяч залишив по собі такі книжки: «Прогностик щасливий», «Алкід Руський», «Гіппомен Сарматський» та безліч листів;
• Мудрий політик та дипломат зустрів смерть в убозтві і бідності. Після смерті Пилипа Орлика його справу гідно продовжував син Григір, та він загинув на берегах Рейну в лавах французької армії в битві проти прусських військ 1769 року, на 17 років переживши батька. На той час він уже був маршалом Франції;
• На честь Пилипа Орлика названо аеропорт у Франції (паризький аеропорт Орлі). За однією з версій така назва присвячена 300-річчю з моменту появи першої Конституції (першого нормативно-правового акта такого характеру у Європі);
• На купюрах номіналом 10 гривень зображений не Іван Мазепа, як заявлено, а його соратник Пилип Орлик. Брати художники Олександр та Сергій Харуки розповіли, що запропонували кілька варіантів портретів гетьмана Мазепи. Серед них випадково потрапив портрет Орлика. Оскільки достеменно невідомо, як виглядав Мазепа, затвердили Орлика.

Джерела:

• https://www.kobu.kiev.ua/;
• https://dovidka.biz.ua/pylyp-orlyk-tsikavi-fakty/
• http://lib.puet.edu.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=1446:2017-05-22-10-21-17&catid=80:2017-03-24-07-33-51&Itemid=100142

Київському трамваю - 130. Як він з'явився у місті?

Цього року найбільш романтичний київський комунальний транспорт  відзначатиме 130-річчя. А листівки із зображенням трамваїв різних епох викликають ностальгічне замилування у кількох поколінь. 1 (13) червня 1892 року на Володимирському узвозі у Києві запустили перший електричний трамвай, який з’єднав Поділ та Європейську площу. Це була десята трамвайна мережа, відкрита у Європі та перша у Російській імперії. Таким чином, цей електротранспорт у Києві з’явився раніше, ніж в Одесі та інших містах. І на два роки швидше, ніж у Львові, що тоді був у складі Австро-Угорської імперії. Ранню появу електричних трамваїв у Києві, у порівнянні з іншими містами часто пов’язують зі складнощами київського рельєфу центральної частини міста.

Відомі попередники трамвая: омнібуси та диліжанси, в які запрягали коней були мало
комфортними для пасажирів та спричиняли чимало незручностей. Вони рухалися дуже повільно і так трусилися весь шлях, що їх пасажирів у народі жартома називали «сорок мучеників».

Одним палких прихильників електротрамваю, який набував неабиякої популярності у Європі, став видатний військовий інженер німецького походження Аманд Струве (1835-1898). Саме він зумів переконати тогочасну міську владу, що кінний та паровий трамвай у якості громадського транспорту не будуть ефективними для київських пагорбів.

Важко повірити, але київського електричного трамвая було і чимало противників, серед яких і керівництво Київського телеграфу, яке стверджувало, що електродвигуни можуть створювати перешкоди для роботи електричних та телеграфних мереж. Їх активно підтримували власники конезаводів та деякі депутати Міської Думи. Однак, Арману Струве вдалося заручитися підтримкою київського мільйонера Лазаря Бродського та врешті-решт запустити перший міський електротрамвай.

Перша лінія електричного трамвая принесла ТКМЗ у 1893 році прибуток 18 436 руб., тоді як решта маршрутів разом узятих — 4517 руб. Суспільство збільшило статутний капітал до 1,5 млн й інвестувало кошти в електрифікацію конки. До 1895 року всі лінії були переведені на електричну тягу.

ЯКИМИ БУЛИ ПЕРШІ ТРАМВАЇ

Перший електричний трамвай піднявся Володимирським (Олександрівським) узвозом 8 травня 1892 року, за 20 днів його тестувала офіційна комісія, а з 1 червня трамвай вже перевозив перших пасажирів. Його маршрут довжиною 1,5 кілометра, пролягав з Контрактової (Олександрівської) площі на Європейську (Царську). Перші моделі були побудовані за американськими кресленнями на Коломенському машинобудівному заводі, де Аманд Струве був одним з акціонерів. Первинно лінію усього обслуговували шість трамваїв. Вони мали 22 місця для сидіння, розміщених вздовж салону. Вважалося, що така конструкція дозволяла зручний доступ до моторів, що були відкритого типу. На обох майданчиках та всередині салону могли розміститися ще 18 пасажирів. За кількістю людей у салоні пильно стежили кондуктори. Це було зумовлено правилами безпеки та низькою міцністю двигуна, що складав лише 27 кінських сил.

Оплата проїзду у трамваї до 1931 року залежала кількості зупинок. Маршрути були поділені на тарифні ділянки. Кондуктор мав при собі рулон квитків червоного кольору, вартість яких залежала від відстані. За першу ділянку поїздки пасажир платив 5 копійок, а за кожну наступну — по 3 копійки. Пасажири студенти, гімназисти показували пільгову марку, що надавала знижку, на проїзд.

Підприємство продовжило розширювати мережу трамвайних маршрутів. У квітні 1898 року ТКМЗ і міська управа підписали додатковий договір, згідно з яким товариству дозволялося провести другу трамвайну колію за найбільш прибутковим маршрутом між Царською та Олександрівською площами. Натомість правління погодилося збудувати (1900 рік) трамвайну лінію до Пущі-Водиці - дачного селища киян середніх статків.

Джерела:

• https://vechirniy.kyiv.ua/news/67115/
• https://apostrophe.ua/ua/article/kyiv/infra/2021-10-17/ot-loshadey-i-do-raket-kak-razvivalsya-stareyshiy-gorodskoy-transport-v-kieve/4211
• https://www.istpravda.com.ua/articles/4fdef329755e0/

Трійця. П'ятидесятниця. Зелені свята.

Трійця - одне з найважливіших церковних свят для християн. Свято отримало назву "П'ятидесятниця" не просто так - воно відзначається на 50-й день після Світлого Великодня. Дата щорічно змінюється, в залежності від дня Воскресіння Господнього.До вашої уваги відео-урок з народознавства "Трійця. П'ятидесятниця. Зелені свята.", де ви дізнаєтесь про традиції та обряди святкування.