Багато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттів

ПОДЯКА

ВИСЛОВЛЮЄМО ЩИРУ ПОДЯКУ НАШИМ ЧИТАЧАМ ТА ВІДВІДУВУЧАМ ЗА УЧАСТЬ В АКЦІЯХ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ЗІ СХОДУ УКРАЇНИ, ПОРАНЕНИХ ТА БІЙЦІВ АТО

вівторок, 24 лютого 2015 р.

Знайомство з "Фонтаном казок"

У нас сьогодні на гостині був письменник Іван Андрусяк, який також являється головним редактором видавництва "Фонтан казок". Він представив 3-класникам школи №7 книги, які побачили світ завдяки цьому прекрасному молодому видавництву. Цікаві та захопливі розповіді про казкових героїв, що проживають на сторінках книжок, не залишили байдужими нікого: підказки в малюнках та розповідях шукали як діти, так і дорослі. 

понеділок, 23 лютого 2015 р.

23 лютого введено в дію нову будівлю Центрального залізничного пасажирського вокзалу

23 лютого 1932 року в Києві введено в дію нову буділю Центрального залізничного пасажирського вокзалу.
Урочиста закладка будівлі вокзалу відбулася 7 листопада 1927.
Вокзал був розрахований на 72 пари поїздів на добу, 36000 пасажирів дальнього та 4000 - ближнього прямування. 

Більш детальну інформацію можна дізнатись в бібліотеці з таких джерел:
  • Ілюстрована історія Києва - К.: Фенікс, 2012. - 424 с., іл.

субота, 21 лютого 2015 р.

Ігор Наумович Шамо - автор музики гімну Києва

Ігор Наумович Шамо (21 лютого 1925, Київ — 17 серпня 1982, Київ) — український композитор. Заслужений діяч мистецтв України. Народний артист України. Лауреат Національної премії ім. Т. Г. Шевченка, премії ім. М. Островського. Нагороджений орденом «Знак Пошани», медалями.
Народився в Києві. Закінчив музичну десятирічку імені Лисенка — першу спеціалізовану школу в Україні. Екстерном закінчив Друге медичне училище за фахом «фельдшер» і на початку 1942 року у 16 років пішов добровольцем на фронт. Пройшов всю війну, був поранений. Після демобілізації в 1946 році Ігор Шамо поступив у Київську консерваторію, яку закінчив з відзнакою в 1951, композиторський факультет у класі професора Бориса Лятошинського. Ще на третьому курсі консерваторії був прийнятий до Спілки композиторів України. Під час навчання працював у самодіяльному театрі заводу «Арсенал», де робив музичне оформлення спектаклів. Ігор Шамо мешкав у Києві до кінця життя. Він є автором симфоній, фортепіанних творів, музики до кінофільмів та понад 300 пісень. Багато років співпрацював з українським поетом Дмитром Луценком, у співавторстві з яким написані пісні «Києве мій», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Пісня про щастя» та багато інших.
Ігор Шамо помер 17 серпня 1982 року від раку шлунка. Похований на Байковому цвинтарі в Києві.
  • 21 лютого 1995 року на будинку по вул. Костьольній, 8 у м. Києві, де жив та працював  композитор, було встановлено меморіальну дошку.
  • Київській дитячій музичній школі № 7 надано ім'я Ігоря Шамо.
Джерело: Киевский календарь

Детальнішу інформацію ви зможете дізнатись в бібліотеці з таких джерел:
  • Шамо, І. Києве мій!... - К.: "Гроно", 2012. - 12 с.

пʼятниця, 20 лютого 2015 р.

Київські герої Небесної Сотні

Бадера Олександр, 66 років, з Києва. Активний учасник Євромайдану. Помер від побиття, отриманого 22 січня 2014 року на Грушевського. Мав чотирьох дітей: дочки - 35 років, 31 рік і 27 років, син - 24 роки. Захоплювався історією та етнографією, був отаманом Галицько-Волинського козацтва. Мріяв створити музей Січових Стрільців. Допомагав пораненим та застудженим, готуючи відвари та настої з травм. Сильно застудився, коли на Водохреще його облили крижаною водою з водомету, до того ж отримав сильне отруєння газами. Крім того, у сутичках його сильно побили. З Майдану додому привезли в тяжкому стані. До лікарні не звернувся через небезпеку затримання. 28 січня помер.


Ворона В’ячеслав, 32 роки, з Києва. Активіст Майдану. Помер унаслідок травм, отриманих 18 лютого 2014 під час боїв з криміналітетом у Маріїнському парку Києва. Народився у місті Прип'ять. Після аварії разом із батьками переїхав до Києва. Навчався в інституті МВС у Дніпропетровську, професійно займався бейсболом — грав за чернівецьку команду «Соколи». В'ячеслав постраждав від «тітушок», які проламали йому кастетом череп. Перебував в реанімації у київській лікарні в комі. Помер 9 березня.
Гаджа Петро, 48 років, з Києва. Народився у Рахові Закарпатської області. Був на Майдані від початку. Входив до лав 8-ої сотні Самооборони, займався нічними чергуваннями. 18 лютого, під час подій під Верховною Радою, отруївся газом. Майже місяць лікувався від газових опіків бронхів та легень. Петра виписали з лікарні, він збирався до санаторію, але за кілька днів помер. У нього залишилися дружина та син студент. А також мама Марія Миколаївна 1938 р.н., яка у селі під Полтавою активно створювала свій Майдан.


Веремій В’ячеслав, не дожив три дні до свого 34-річчя, український журналіст, кореспондент газети «Вести». У 2003 році закінчив Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Працював журналістом у «Газеті по-київськи», на сайті «Обозреватель», газеті «Сегодня». Він був одним із провідних журналістів видання, писав на гострі соціальні теми, проводив журналістські розслідування.


Кульчицький Володимир, 64 роки, з Києва. Загинув 18 лютого. Поховали в селі Нові Петрівці. Куля пройшла на виліт в серце зі спини, застрягла в одязі. Друга влучила йому в живіт. У нього був тільки шолом для захисту. Кулю з тіла витягнув син Ігор, коли батько впав на землю, розповів брат загиблого.

Максимов Дмитро, 19 років. Срібний та бронзовий призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії. Він був надією для національної дефлімпійської збірної команди України по дзюдо, у Софії-2013. Від вибуху гранати йому відірвало руку. Хлопця хтось відвів у Будинок профспілок, де він помер від втрати крові. Його тіло кілька днів лежало в Михайлівському соборі.
Володимир Мельничук був киянином, проживав на Оболоні на вул. Героїв Сталінграда. 20 лютого 2014 року він також був на Майдані. Після того, як наступило затишшя після ранкового розстрілу протестувальників на вулиці Інститутській, мирні люди зайшли в «Жовтневий палац», який нещодавно був залишений силовиками. Серед цих людей були і Володимир Мельничук з дружиною Марією. Вони допомагали робити прибирання в приміщенні. Близько 17 години вечора вийшли звідси назовні на оглядовий майданчик біля «Жовтневого палацу». На цей момент ранкова стрілянина на вулиці Інститутській вже припинилась. Володимир якраз розмовляв по телефону зі своєю мамою, обіцяючи їй скоро повернутись додому. Але в цю мить пролунав іще один постріл. Володимир Мельничук був без каски та будь-якого захисту, але снайпер вистрелив саме в нього. Куля влучила йому в шию саме в той момент, коли він в телефонну трубку промовив слово «мамо…». Це було останнє слово, яке він встиг промовити у своєму житті. Помер Володимир у 17-й лікарні міста Києва.


Мовчан Андрій, 34 роки, Київ. Працював у театрі ім. Франка освітлювачем, член Демократичного Альянсу. Загинув від вогнепального поранення в голову 20 лютого 2014 року. На фото, прикріпленому на дверях під’їзду будинку, де жив Андрій, є припис, що загинув він, прикриваючи від кулі дівчину.


Наконечний Іван, 83 роки, з Києва, офіцер ВМС СРСР у відставці, найстарший член Небесної Сотні. На Майдані перебував постійно після силового розгону мирного Євромайдану в ніч проти 30 листопада. Казав, що це його офіцерський обов'язок - захищати людей. Отримав важку травми під час зачистки «Беркутом» вулиці Інститутської 18 лютого. Племінник Євген Чебан припускає, що били в обличчя, судячи з травми. Після цього Іван Наконечний півмісяця перебував у комі, 7 березня офіцер помер. Племінниця Галина розповіла про пана Івана: «Він жив Майданом. Ми його вмовляли поберегти себе, але він не зважав. Казав: «Розумієш, люди працюють, зайняті, а в мене є така можливість - бути тут».



Плеханов Олександр, 22 роки, студент архітектурного факультету КНУБіА, наступного дня мав отримати диплом бакалавра. Загинув 18 лютого. 

Полянський Леонід, 38 років, з Києва, родом з Вінниччини. Рідні розповідають, що він був життєрадісним чоловіком і не міг стояти осторонь беззаконня, що відбувається в Україні - тому і ходив на Майдан. У нього залишились діти від двох шлюбів. В останні роки жив і працював у Києві, але похорон відбувся у Жмеринці, звідки родом.


Шаповал Сергій, 1969 р. н. з Києва, активіст Самооборони. Знайшли померлим в Будинку офіцерів 18 лютого.








У нашій бібліотеці, як і по всій Україні, вшановується пам'ять Героїв Небесної Сотні. Ми представляємо виставку "Обрані небо тримати для нас", з якої читачі мають змогу дізнатися про події, які були рік тому на Майдані, та про всіх Героїв Небесної Сотні.

середа, 18 лютого 2015 р.

Наталка Бучель у нас на гостині

Вчора в бібліотеці відбулась зустріч з лауреатом Українського конкурсу естради, міжнародних конкурсів та фестивалів співаної поезії, авторкою книги "За Довгою дорогою" - Наталкою Бучель. Віртуозне володіння гітарою, артистичність, дотепність і тонкий жарт створили дуже теплу атмосферу.  Курсанти НАВС, запрошені до нас, із великим задоволенням слухали пісні на вірші українськиї поетів, власні пісні. Та коли дійшла справа до виконання українських народних пісень, курсанти не втримались і співали разом із виконавицею. 


вівторок, 17 лютого 2015 р.

Звіт про роботу бібліотеки імені В.Чапаєва в 2014 році

Народи і їх мови...

Мова - це наша національна ознака, в мові - наша культура, 
ступінь нашої свідомості... Мова - душа кожної національності,
її святощі, найцінніший скарб... І поки живе мова - 
житиме й народ, як національність. Не стане мови - не стане й національності:
вона  розпорошиться поміж дужчим народом
І.Огієнко
Український народ протягом багатьох віків виборював право на свою мову. Політика національного гноблення і русифікації, що її проводив царизм, гальмувала природний процес становлення і розвитку української мови. Та й самого терміну "Україна" царизм не визнавав, карав тих, хто насмілювався вживати його. Знаходилися історики, які доводили, що українців ніколи не існувало й не існує, що є лише малороси, люди нижчого сорту, а отже, немає й української мови.
До Вашої уваги пропонуємо історичну розвідку "Народи і їх мови: стан і парадокси".

пʼятниця, 13 лютого 2015 р.

Подарунок бібліотеці

Бібліотека висловлює щиру подяку нашим користувачам, які приєднались до акції "Не викинь книгу на смітник! ЇЇ віддай в бібліотеку". Протягом декади білотеці було подаровано 60 книжок, основна частина яких поповнить фонд нашої бібліотеки. Міжнародний день дарування книжок (International Book Giving Day) – одне з наймолодших свят у календарі, яке об’єднує всіх, хто дарує книги дітям і прищеплює їм любов до читання. Його започаткувала американка Еммі Бродмур у 2012 році. Ідею підказав її маленький син, який запитав маму, чому немає особливого дня, коли люди дарують один одному книги. Міжнародний день дарування книг - це добровільна ініціатива. Вона спрямована на підвищення інтересу і доступу дітей до книги. Основна мета Міжнародного дня дарування книг - надихнути людей по всьому світу подарувати 14 лютого книгу дитині.

понеділок, 9 лютого 2015 р.

Літературно-меморіальний музей Михайла Булгакова

9 лютого 1989 року ПІДПИСАНО РІШЕННЯ ВИКОНКОМУ КИЇВСЬКОГО МІСЬКРАДИ №117 ПРО СТВОРЕННЯ У САДИБІ №13 по Андріївському узвозі ЛІТЕРАТУРНО-меморіального музею Михайла Опанасовича Булгакова. Наступні чотири роки були присвячені реставрації будинку, створенню концепції музею, пошуковій роботі в архівах, збиранню колекції. Реставрацією основного флігеля займалася Укрпроектреставрація (архітектор І.Малакова, за участю Д.Малакова і А.Кончаковського - першого директора музею, який подарував музею свою булгаківську колекцію -
47 предметів). Були створені науково-художня концепція музею та експозиції. Почалося формування наукового колективу. Його засновниками були А.П.Кончаковський, К.Н.Пітоева, С.Ноженко, Т.А.Рогозовская, Л.Свершкова, К.Шрага.  15 травня 1992 року, в день народження Михайла Опанасовича, музей відкрив свої двері для відвідувачів. Колекція музею сьогодні становить близько 3 тисяч експонатів, 500 з яких власне булгаковські. За час існування музею колекція виросла більш, ніж в 10 разів.
Детальнішу інформацію ви можете дізнатися в бібліотеці з таких джерел:
99 великих киевлян.- К.: 7+7 media, 2009.-400 с. 
Ілюстрована історія Києва.- К.: Фенікс, 2012.- 424 с.,іл.