Ювіляри-2023. Березень

До вашої уваги інформація про видатних діячів культури та літератури - ювілярів березня.

1 березня

85 років від дня народження Брондукова Борислава Миколайовича-українського кіноактора, народного артиста України. Народився в невеликому селі Дубова, Київська область. З шести років у своєму рідному селі на всіх святах читав довгі вірші. У школі вчився добре, отримував грамоти. Десять класів закінчив лише з однією четвіркою — з хімії. Закінчив у Києві будівельний технікум у 1960. Працював виконробом на будівництві, потім на заводі «Арсенал», де грав у народному театрі. Там його побачив ректор Театрального інституту ім. І.Карпенко-Карого Микола Задніпровський, який запропонував Брондукову вступити до інституту. З 1961 по 1965 рік навчався у Театральному інституті ім. І. Карпенка-Карого. Брондуков був одним з найближчих друзів Івана Миколайчука, вони товаришували зі студентських часів. Як кіноактор дебютував 1962 року у фільмі Сергія Параджанова «Квітка на камені». У 1968 році — нагороджений дипломом Всесоюзного кінофестивалю у Ленінграді за найкращу чоловічу роль у фільмі «Камінний хрест». Пізніше знявся у понад 110 фільмах, в тому числі у стрічках «Афоня», «Осінній марафон», «Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона», «Вас чекає громадянка Ніканорова», «Будь здоровим і прощай», «Небезпечні гастролі», «Зелений фургон», «Ми з джазу». У кіно не грав головних персонажів. Він відмовлявся від центральних ролей, якщо вони йому не подобалися і завжди міг, за його словами, з будь-якого епізоду «зробити цукерку». У 1995 році став першим лауреатом Державної премії України імені Олександра Довженка. У 1984 році пережив перший інсульт. Пізніше він переніс ще два інсульти і операцію з видалення гематоми головного мозку. Востаннє на екрані з'явився у 1997 році в картині «Хіппініада, або Материк любові», але після третього інсульту (1997) він не розмовляв і не вставав з ліжка. Постійно за ним доглядала дружина Катерина. Помер на 67-му році життя. Похований на Байковому кладовищі у Києві (ділянка № 49а).

2 березня

70 років від дня народження Зубицького Володимира Даниловича - українського композитора, диригента, баяніста, заслуженого діяча мистецтв України. Народився селі Голоскове, тепер Первомайського району Миколаївської області у сім’ї лікаря-фітотерапевта. 1968 закінчив Криворізьке музичне училище (тепер Криворізький обласний музичний коледж), клас баяна М. Потапова; 1971 — Музичне училище імені Гнесіних, клас баяна В. Мотова, (м. Москва, тепер РФ); 1976 — Київську державну консерваторію ім. П. І. Чайковського (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського) як баяніст (клас В. Бесфамільнова), 1977 — як композитор (клас М. Скорика) та 1979 — як симфонічний диригент (клас В. Кожухаря та В. Гнєдаша). З 1978 — член Спілки композиторів УРСР (тепер Національна спілка композиторів України). 1976–1979 працював солістом Укрконцерту (м. Київ), дав понад 200 концертів у містах СРСР та країнах зарубіжжя. З 1980 — соліст Держконцерту СРСР, гастролював і проводив майстер-класи в Польщі, Франції, Німеччині, США тощо. Голова секції молодих композиторів Спілки композиторів УРСР (1984–1988), президент Асоціації баяністів та акордеоністів України (1988–1998). З 1995 мешкає в Італії. Веде активну творчу, концертну, викладацьку діяльність. Викладає на міжнародних курсах акордеоністів у Бельгії, Болгарії, Італії, Німеччині, Польщі, США, Чехії.

3 березня

135 років від дня народження Королевої Наталени Андріанівни-української письменниці, мистецтвознавця, археолога. Народилась в монастирі Сан Педро де Карденья, біля м. Бургоса, що у Північній Іспанії. Повне її ім’я за старовинним іспанським звичаєм: Кармен-Альфонса-Фернанда-Естрелья-Наталена. Дівчинку спочатку виховувала бабуся Теофіла, а згодом, після її смерті – маленьку Наталену відвіз до Іспанії брат матері, Еугеніо офіцер королівської гвардії. Дитина провела дванадцять років у монастирі Нотр-Дам де Сіон у французьких Піренеях. Восени 1904 року 16-річна дівчина вперше приїхала до Києва. Вона вражала всіх, хто її знав, своїми знаннями з історії, археології, філософії, медицини, теорії музики; до того ж вона вже володіла, окрім французької, ще й польською, іспанською, арабською, італійською мовами – а українську, за власним визнанням, «трохи пам’ятала ще з дитинства». Далі було навчання в Київському інституті шляхетних дівчат. Згодом – рішуча відмова від вигідного шлюбу, навчання в Археологічному інституті Петербурга, захоплення театром (сценічна кар’єра не була успішною через слабке здоров’я), перебування у Західній Європі (Іспанія, Франція, Італія) та країнах Близького Сходу, участь в археологічних розкопках у Помпеях та Єгипті. Перші художні твори, написані французькою мовою, почали з’являтися в паризьких журналах у 1909 році. Перша світова війна застає Н. Королеву в Києві. Під час Першої світової війни, вступивши до Червоного хреста, перебувала на фронті як лікар у складі російської армії майже три роки. У пору національно-визвольних змагань в Україні 1917-1920 років деякий час працювала в Міністерстві закордонних справ Української Народної Республіки, а з їх драматичним перебігом виїхала разом із мачухою (батько на той час уже помер) до Чехії як репатріантка. З часом Наталена оселилась і працювала вчителькою у Празі. Тут вона зустріла – Василя Королева-Старого і одружилася з ним. Разом вони прожили все життя, і саме він надихнув Натанелу писати українською мовою. Перший такий твір, оповідання «Гріх (3 пам’ятні книжки)», був надрукований в українському тижневику «Воля» (виходив у Відні) в січні 1921 р. У середині 30-х – на початку 40-х років виходять книжки Н. Королевої, що принесли їй широке визнання і популярність: збірка легенд «Во дні они» (1935), повісті «1313» (1935), «Без коріння» (1936), збірка оповідань «Інакший світ» (1936), повісті «Предок» (1937), «Сон тіні» (1938), «Легенди старокиївські» (1942–1943). Останні роки життя письменниця жила самотня, всіма забута, заробляла на прожиття приватними уроками французької та іспанської мов. Померла письменниця 1 липня 1966 р. в Мельніку. Похована на цвинтарі Святого Вацлава, біля коханого чоловіка.

4 березня

80 років від дня народження Литвина Миколи Степановича-українського кобзаря, композитора, поета, журналіста, громадського діяча, заслуженого діяча мистецтв України. Народився в селі Федорівка Новоукраїнського (нині Добровеличківського) р-ну Кіровоградської області. Талановитий митець, він все життя боровся за національне відродження України, був заарештований за участь у напівлегальній націоналістичній організації (м. Тернопіль) та звинувачений у проведенні «антирадянської пропаганди». Як кобзар виступав у всіх областях України, у Польщі, Словаччині, Литві, США. У його репертуарі були думи, козацькі, стрілецькі та пісні на слова українських поетів, власні твори. Свого часу репортаж про Миколу Литвина та його брата зробив Василь Симоненко. В літературному доробку Миколи Степановича збірки поезій, оповідань та повістей. «Лети, павутино!» – збірка повістей, присвячена видатним українським композиторам (1990), «Струни золотії» – повість-есе, присвячена дослідженню витоків та історії українського кобзарства (1994), книги музичних творів. Василь Степанович був лауреатом Літературно-мистецької премії імені Івана Нечуя-Левицького (1993), Літературно-мистецької премії імені Олени Пчілки (1995), Літературно-мистецької премії імені Володимира Косовського. У 1993 році Тернопільська обласна рада встановила стипендію імені М. Литвина для студентів-бандуристів, які навчаються у Тернопільському музичному училищі та студентів-тернопільців, котрі студіюють гру на бандурі у вишах України.

5 березня

120 років від дня народження Забіли Наталі Львівни-української письменниці, перекладача. Народилася в Петербурзі в сім'ї економіста. В 1918 році сім'я переїхала в Україну і оселилася в Люботині, неподалік від Харкова. У 1925 році Наталя Забіла закінчила історичний відділ Харківського інституту народної освіти. Після закінчення інституту працювала співробітником редакції журналу «Нова книга», в Українській книжковій палаті. Перші публікації датуються 1924 роком (Кам'янець-Подільська газета «Червоний кордон», вірш «Війна війні»). Незабаром молода поетеса увійшла в союз селянських письменників «Плуг». Перший виданий збірник лірики - «ДАЛЕКИЙ КРАЙ» (1926). У 1928 році виходить віршований розповідь для малюків «Про маленьку мавпу», після чого Наталя Забіла свідомо стає на шлях творення дитячої літератури. У 1930 році вона остаточно переходить на творчу роботу, маючи в творчому доробку близько десятка невеликих за обсягом книжок. Особливу популярність здобула «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» (1934), яка потім неодноразово перевидавалася. Цикли віршів «ЯСОЧЧИНА КНИЖКА» та «ПРО ДІВЧИНКУ МАРИНКУ» (1956) літературознавці характеризують як одні з вершин української дитячої літератури. У роки Великої Вітчизняної війни Наталя Забіла жила і працювала в Казахстані. Повернувшись в Україну, очолювала Харківську письменницьку організацію, до 1947 року редагувала журнал «БАРВІНОК». За драматичну поему «ТРОЯНОВІ ДІТИ» (1971) та фантастичну п'єсу «ПЕРШИЙ КРОК» (1968) в 1972 році Наталя Забіла першою в Україні була удостоєна премії ім. Лесі Українки. Багато з творів автора перекладено на російську та інші мови. Додатково до письменницької роботи Наталя Забіла була упорядником «ЧИТАНОК» для другого (1933) і першого (1939) класів, які згодом неодноразово перевидавалися. Померла Наталя Забіла 6 лютого 1985 року в Києві.

10 березня

70 років від дня народження Петриненка Тараса Гаринальдовича-українського композитора, музиканта, естрадного співака (баритон), поета, народного артиста України, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Народився 1953 р. у Києві. Свою музичну діяльність розпочав 1969 року з виступу на танцмайданчику з гуртом «Еней». У 1971 році Тарас Петриненко створив новий гурт «Дзвони», який 1974 року об'єднався з «Енеєм». Новостворений ВІА «Візерунки шляхів» додав до лірики «Дзвонів» (Петриненка) та фолк-року «Енея» патріотики членів спілки композиторів. На початку 1975 року гурт записав на грамстудії «Мелодії» платівку-гігант. Гурт одразу запросили до Укрконцерту, де під назвою «Гроно» він проіснував майже рік. Після служби в армії Петриненко недовго керував знаменитим ансамблем «Мрія», але після того, як йому заборонили виконувати власні пісні (зокрема, «Пісня про пісню»), він з гуртом «Чарівні гітари» переїхав до Росії. 1987 року Петриненко разом з Валерієм Смаглієм відновив «Гроно» на базі Київконцерту. У 1989 році вийшов альбом «Я професійний раб», дещо політизований і розтиражований лейблом «Кобза». Цікаво, що всі вважали «Гроно» попгуртом, хоч увесь альбом був аранжований у стилі прогресив-року. 1991 року Петриненко розпочав запис альбому «Господи, помилуй нас» для «Аудіо України», який було завершено лише через два роки. 1995 року Петриненко деякий час вів на центральному телебаченні України програму «Колискова для дорослих». Влітку 1997 рок на «Таврійських іграх — VI» Тарас Петриненко отримав Всеукраїнську премію в галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» в номінації «Жива легенда». Наприкінці року фірма «Нова Рекордс» випустила третій сольний альбом Тараса Петриненка «Любов моя»; також було розтиражовано попередній альбом. 1999 року солісту-вокалістові концертно-творчої організації «Київщина» Тарасові Петриненку присвоєно звання Народного артиста України. 2003 року лейбл «Атлантик» зарахував Тараса Петриненка до когорти рок-музикантів і видав збірку його пісень у серії «Рок-Легенди України». Є членом Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка (з грудня 2016). Музикант і композитор Тарас Петриненко продовжує працювати над новими піснями, дає концерти в Україні та за кордоном.

14 березня

80 років від дня народження Юрченко Людмили Володимирівни-української оперної та камерної співачки (мецо-сопрано), народної артистки України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка. Народилася у Харкові, дитинство минуло в Полтаві. Там долучилася до музики, у Полтаві закінчила музичну школу й технікум легкої промисловості, спеціальність — випробувач електродвигунів. Працювала на полтавському заводі «Електродвигун». Музика зрештою перемогла. Закінчила Київську консерваторію (1969, клас Р. Разумової). Солістка Київського театру опери й балету. Одна з небагатьох оперних співачок, що бездоганно поєднують сценічну гру з музикою. Випускниця Київської консерваторії, з 1969 — в Київському театрі опери та балету, виступала 35 років. В репертуарі — понад 30 оперних партій. Маючи діапазон у 2,5 октави, однаково впевнено виконує на гранично низьких тонах партію Кончаківни у «Князі Ігорі» О. Бородіна, та легко переходить на майже сопрано в партіях Еболі — «Дон Карлос» Дж. Верді, чи Фенени — «Набукко» Дж. Верді.

16 березня

75 років від дня народження Левицького Михайла Васильовича-українського поета, перекладача, художника, громадського діяча. Народився в селі Пукеничі Стрийського району Львівської області. У рідному селі закінчив початкову, а в сусідніх Лисятичах — середню школу. Відчуваючи потяг до друкованого слова, вступив на факультет журналістики Львівського університету. Після першого курсу продовжив навчання у Дрогобичі. Закінчив у 1984 році філологічний факультет Дрогобицького педагогічного інституту (нині Дрогобицький педагогічний університет). Перший вірш Михайло Левицький надрукував чотирнадцятирічним школярем у газеті «Зірка», завдяки чому його преміювали путівкою в табір «Молода гвардія» — як найкращого юного кореспондента та художника. 1979 року у львівському видавництві «Каменяр» вийшла перша книга Михайла Левицького «Мамині перепілки». У січні 1981 року він став членом Спілки письменників України. Від 1984 року проживає в Тернополі. Працював у редакції газети «Відродження» (нині «Свобода»), художньому комбінаті. Помер 11 квітня в Тернополі, похований у рідному селі.

21 березня

85 років від дня народження Василя Андрійовича Марсюка-українського поета, публіциста. Народився у місті Мар'їнці на Донеччині в шахтарській сім'ї, ріс без батька, який за політичним звинуваченням був репресований і загинув на радянській тюремній каторзі. Закінчив педагогічне училище, Київський державний університет ім. Т. Шевченка (заочно). Працював у Черкаському педінституті, але змушений піти звідти, бо за поширення самвидавської літератури і за дружні стосунки із репресованим письменником Андрієм Хименком (Химком) постійно «висів на гачку» у «компетентних органів». Після дворічного навчання на Вищих літературних курсах при Московському Літінституті тривалий час очолював Черкаське обласне літературне об'єднання, керуючи творчою студією при ньому. Переїхавши 1986 року до Києва, майже десятиліття працював на різних редакторських посадах у видавництві літератури для дітей «Веселка». Член Спілки письменників України з 1974 року.

22 березня

85 років від дня народження Савченка Віктора Васильовича-українського письменника, публіциста, драматурга, філософа, правозахисника. Народився в місті Вознесенську Миколаївської області. Закінчив Дніпропетровський металургійний інститут та аспірантуру. Кандидат хімічних наук, доктор філософських наук. Зазнав переслідувань за правозахисну діяльність. Реабілітований в роки незалежності. Дев'ять років очолював Дніпропетровську обласну організацію НСПУ. Двічі обирався з'їздами письменників України членом Ради та членом Президії НСПУ. Упорядкував «Антологію поезії Придніпров'я» та «Антологію прози Придніпров'я». Окремі твори друкувалися в перекладах російською, угорською, чеською, словацькою мовами. Лауреат літературних премій ім. Д. Яворницького, ім. Гетьмана І. Мазепи та «Благосвіт», нагороджений медаллю Національної Спілки письменників України «За досягнення в літературі» та орденом Святого рівноапостольного князя Володимира Великого III ступеня Української Православної Церкви за розбудову духовності. На всеукраїнському конкурсі «читацьких симпатій» на найкращу книжку фантастики, який тривав протягом 1989 року, посів третє місце (Диплом «Чумацький шлях»).

23 березня

60 років від дня народження Богдановича Олексія Володимировича-українського актора театру і кіно, народного артиста України, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Народився в селі Береза на Сумщині. Батько був економістом, мати працювала вихователькою в дитсадку. Батьки хотіли, аби син вступив до медичного інституту. Проте він обрав Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого, навчався на курсі у Леоніда Олійника. По закінченню у 1984 році інституту почав плідну працю у Національному академічному драматичному театрі ім. Івана Франка, а згодом і в кіно. Пройшов строкову службу у військах зв'язку. 1986 року — перша кінороль у фільмі «Усе перемагає любов». 1989 року — одружився з однокласницею. 1996 року — лауреат Національної премії ім. Шевченка. 2000 року — за роль Чічікова став найкращим театральним актором року. 2004 року — найкращий актор у рейтингу «Людина року». 2006 року — народний артист України. 2018 року — орден «За заслуги» III ступеня.

24 березня

50 років від дня народження Лани Ра (Світлани Іванівни Конощук)-української казкарки, сценаристки, прозаїка, драматурга. Народилася та мешкає у Києві. Двічі лауреатка і дипломантка Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова», лауреатка VIII Міжнародного бієнале сучасної драматургії Free Theatre, лауреатка Міжнародного конкурсу кіносценаріїв (Канада-Німеччина-США-Україна); фіналістка фестивалю сценарної майстерності «Кіноскрипт», фестивалю драматургії «Тиждень актуальної п’єси», конкурсу відеопоезії CYCLOP, фестивалів «Амплуа», «Драма.Ua», французько-українського конкурсу «Тандем», фестивалю комедійного мистецтва «ГаШоТю». Твори увійшли до коротких списків Міжнародного конкурсу п’єс «Евразия», «Ремарка», «Время драмы», «Корнійчуковської премії». Авторка книжок для дітей. Казки публікувалися в періодичних виданнях України, Росії, Грузії. Авторка сценаріїв (анімація, фільми). Екранізовані стрічки мають відзнаки міжнародних фестивалів.

25 березня

70 років від дня народження Кириліної Ірини Яківни-української композиторки, музикознавця, педагога, заслуженого діяча мистецтв України. Народилася у Дрездені. Закінчила Київське музичне училище ім. Р. Ґлієра (1972; клас теорії музики В. Подвали; брала уроки композиції у Р. Верещагіна), факультет композиції Київської консерваторії (1977; клас композиції М.Дремлюги). Відтоді — на творчій роботі. Від 1999 року — доцент кафедри естрадного співу Київського національного університету культури і мистецтв. Викладач фахових дисциплін «Сольний спів», «Аранжування та основи композиції», «Студійний практикум». Ірина Кириліна не лише композитор, але й аранжувальник, автор текстів та продюсер. Її твори є в репертуарі Хору ім. Г. Г. Верьовки, капели «Думка», пісні виконували В. Білоножко, О. Білозір, А. Кудлай, Н. Матвієнко, П. Зібров, Л. Сандулеса, Т. Школьна, Р. Лоцман, А. Попова та ін. Як композитор-академіст брала участь у міжнародних форумах в Англії, Голландії, Польщі, Чехії, Югославії, Німеччині, Австралії, Японії, країнах СНД та ін.

28 березня

85 років від дня народження Лупія Олеся (Олександр) Васильовича-українського поета, прозаїка, драматурга, сценариста, заслуженого діяча мистецтв України, лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Народився 28 березня 1938 року в с. Нова Кам’янка Жовківського р-ну на Львівщині. Після закінчення філологічного факультету Київського державного університету (1961) працював у редакціях газет “Молодь України” та “Літературна Україна”, редагував альманах “Поезія”. Із 1991 р. – відповідальний секретар Спілки письменників України, заступник голови СПУ. У 1994 р. за роман “Падіння давньої столиці” та повість “Гетьманська булава” удостоєний Національної премії України імені Т. Шевченка. заслужений діяч мистецтв України (1998 р.) Перша збірка віршів “Віник юності” вийшла в 1957 р., потім – ще сімнадцять, серед яких найвідоміші: “Майовість”, “Перевал”, “Довголіття бджоли”, “Кольорами предків”, “Зелене весілля”, “Золоті еклоги”, а також “Милява”, “Грань”, “Нікому тебе не віддам”, “Чоловіки не відчувають болю”, “Лицарі помсти”. За сценаріями О. Лупія поставлені художні фільми “Багряні береги”, “Малуша”, “Данило – князь Галицький”. Помер опівдні 14 серпня 2022 року у віці 84 років після важкої хвороби.

30 березня

50 років від дня народження Марини Степанівни Павленко-української поетеси, прозаїка, художника-ілюстратора, педагога. Народилася 30 березня 1973 року у селі Старичі Яворівського району Львівської області в родині вчителів. Незабаром родина переїхала на Черкащину. Батько Марини Павленко був вчителем української мови та літератури. Завдяки йому вона і почала писати перші твори. З відзнакою закінчила Уманський державний педінститут (нині університет) імені П.Г. Тичини. Після навчання працює вчителькою початкових класів Уманської міської гімназії, а з 2000 року Марина Степанівна стає викладачем кафедри української літератури й українознавства рідного університету. Марина Павленко ще й талановита художниця. Вона проілюструвала чимало збірок (у т.ч. й власні). Як художник-ілюстратор Марина Павленка стала відома завдяки оформленню видань своїх поетичних творів: «Чар-папороть» (2002 р.), «Душа осики» (2006 р.). За монографію «Тичининська формула українського патріотизму» Марина Степанівна Павленко удостоєна літературної премії «Благовіст».

Любомир Гузар-людина любові і світла

2023 рік проголошений роком патріарха Любомира Гузара. Важливо не просто вшановувати його пам’ять, але й прислухатися до слова й мудрості. Блаженніший Любомир, як новітній український кобзар, наспівав українцям цілий епос миру та любові, тому що бачив силу й майбутнє України. Детальніше дізнатися біографію та цікаві факти з життя любомира ви зможете ознайомитися з виставкою у нашій біблоітеці "Любомир Гузар- людина любові і світла".

Дарунки трьох зернин

 Українська народна казка, про те, як важливо бути чемним та вдячним.

Ангели Майдану

Щороку наша держава вшановує подвиг Героїв Небесної Сотні. Це увічнення великої людської, громадянської і національної відваги та самовідданості, сили духу і стійкості, завдяки яким змінено хід історії нашої держави. До Дня Героїв Небесної Сотні предсталяємо віртуальну фотовиставку "Ангели Майдану"

«Ангели Майдану» автор: Vakulenko Oxana

Історія та значення українського тризуба

Український тризуб вже давно став символом віри, сили та незалежності. З ним йшли у бій князі Київської Русі, затверджував документи Генеральний Секретаріат, він був знаком боротьби за свободу ХХ столітті та врешті став Малим Державним гербом незалежної України.

Найдавніше зображення тризуба науковці датують Х століттям. У Русі це був символ Рюриковичів. Тогочасні князі зображували свій герб на монетах, зброї, одязі, печатках, прикрасах, стягах тощо. Кожне покоління змінювало свій герб, додаючи чи віднімаючи певні елементи. Найбільша кількість знайдених речей з тризубом належали Володимиру Святославовичу, тому він вважається його знаком.

Через декілька століть відомі герби почали замінювати територіальними знаками. Київ уже асоціювався з архистратигом Михаїлом, Львів – з левом, а Луцьк – зі святим Миколаєм і т.д. Символом Війська Запорізького було обране вже зображення козака з мушкетом ( або "лицар із самопалом").

В українському діловодстві тризуб уперше можна побачити на печатці ГенеральногоСекретаріату. Її створенням зайнявся Павло Христюк з допомогою Миколи Біляшівського. У листопаді 1917 року було проголошено створення УНР, тому з'явилась необхідність створення герба. Комісію, яка мала розробити символ, очолив Михайло Грушевський. Він хотів зобразити
золотий плуг на синьому тлі, а навколо мали розташовуватись історичні герби українських земель. Але Комісія обрала ідею з тризубом. 6 січня 1918 року УНР випустила перші гроші з гербом у 8-кутнику та хрестом.

Михайло Грушевський довірив створення герба Василеві Кричевському. В основу був взятий тризуб як символ Київської Русі. Навколо символа був зображений оливковий вінок на знак миролюбності. У міжвоєнний період тризуб використовували як символ боротьби за свободу. Його можна було побачити на стягах і одязі УПА: стягах, мазепинках, петлюрівках, ременях, нашивках. У СРСР тризуб заборонили, адже він був символом націоналізму. КГБ часто розглядала справи незаконного використання активістами герба і синьо-жовтого стяга. Після оголошення незалежності України тризуб як Малий Державний ерб затвердили 19 лютого 1992-го Постановою Верховної Ради України із зображенням. Питання про Великий Герб досі актуальне.

Значення тризуба

Наразі неможливо точно сказати, що означає український тризуб. 

Існують десятки версій його значень, найпопулярніші з них:

• тризуб є зображенням голуба, як символу Святого Духа;
• у Тризубі схована емблема, пов'язана з конкретним предметом людської життєдіяльності: якорем, сокирою, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском тощо;
• у слов'янській руніці є символ схожий на дерево з трьома гілками, що позначали Білобога, а перевернутий – Чорнобога;
• згідно язичницьких вірувань, тризуб є відображенням Триглава або Роду: чоловіче начало, жіноче начало, народження і смерть;
• тризуб – це відображення Рарога, вісника небесної справедливості, сокола, який летить з висоти донизу;
• тризуб містить число три, що означає єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога-Духа Святого;
• тризуб – це намальваний образок із фігур старинної зброї: лук, меч та інші;
• тризуб — це літера "Ш", яка раніше означала цифру 3;
• внутрішні переплети і остриці становлять монограму: "Владимиръ на столѣ а се єго сребро","Володимир", "Василевс";
• символ є відтворенням форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони;
• у тризубі зашифроване слово "Воля".

Джерело:

http://tsn.ua/special-projects/tryzub/

Назви відому пару

У книжках є сотні, а то й тисячі закоханих персонажів, і в кожної з цих пар – свій шарм та чари.У День усіх закоханих пропонуємо вам взяти участь у онлайн вікторині "Назви відому пару".

Аби гроші гріха не буде

 Дуже цікава та смішна українська народна казка, про попа, який був ласий до грошей.

Перша відома праця Юрія Дрогобича

Серед значної плеяди українських вчених XV століття помітно виділяється персона одного з них, можливо, не найвидатнішого, але, безумовно, найвідомішого. Ця людина прославилася не тільки як талановитий вчений, поет і викладач. Він увійшов в історію як автор першої української друкованої книги, вчитель Миколи Коперника і ректор знаменитого Болонського університету. Ніколи до нього вихідці з України не досягали таких висот на науковому і освітньому терені Західної Європи.

Учений епохи Відродження, освітній діяч, поет, філософ, астроном Юрій Михайлович Донат-Котермак народився 1450 року в Дрогобичі. Вступив до Яґеллонського університету в Кракові. Вивчав медицину й вільні мистецтва в Болонському університеті, де став доктором філософії і медицини. Ректор Болонського університету медицини й вільних мистецтв, професор і віцеканцлер Істрополітанської академії у Братиславі, професор Яґеллонського університету в Кракові. Серед його студентів бувмайбутній видатний астроном Миколай Коперник. В 1488 році він працював професором Ягелонського університету, згодом деканом медичного факультету. В останні роки він часто навідувався на Галичину, до рідної землі. Помер і похований в Кракові 1494 року.

Єдина його друкована праця вийшла у світ 7 лютого 1483 року з римської друкарні Еухаріуса Зільбера. Це невелика книжка латинською мовою, за обсягом – 10 сторінок формату 18,5 × 13 см. – «Iudicium prenosticon Anni MCCCCLXXX III currentis Magistri Georgii Drohobicz de Russia almi studii Bononiensis artium et medecine doctoris». На думку фахівців, наклад книги міг становити сотню примірників. Але ця надзвичайно рідкісна інкунабула збереглася до наших днів лише у двох примірниках: один у бібліотеці Ягеллонського університету у Кракові, другий належить Штутґартській крайовій бібліотеці, але постійно зберігається у бібліотеці богословського факультету Тюбінґенського університету. Відповідно до наповнення і оформленням книга стоїть на одному рівні з аналогічними західноєвропейськими друкованими виданнями того часу.

«Прогностичнаоцінка поточного 1483 року»-це астрологічний календар. На основі аналізу взаємного розташування небесних світил і оцінки різних небесних явищ автор робить передбачення про земніподії. Юрій Дрогобич турбується за долю людського роду, оспівує розум, який людину «звеличує над світом», дає їй «могутню владу».

На початку «Прогностика» вміщено віршовану присвяту тодішньому римському папі Сикстові IV. Юрій Дрогобич у поетичній формі оспівує розум, який людину «звеличує над світом», дає їй «могутню владу» та турбується долею людського роду. Трактат складається з 10 частин. Зокрема у сьомій «Про положення з чумою і хворобами», докладно прогнозовано, що під час затемнення Місяця можливі спалахи епідемічних захворювань – чуми, холери та лихоманки в деяких містах Італії. Заслуговують на увагу наведені у виданні відомості з географії. Зокрема, Юрій Дрогобич описує розташування Сонця, Місяця і зірок «у Константинополі, Кафі, Вільнюсі та Москві, містах славного князівства Литовського і по всій Малій Азії», а також «у Кракові, Познані – містах славного королівства Польщі, Львові і Дрогобичі – містах Русі, Буді і Кошицях – Угорщини, Вроцлаві і Нисі – Сілезії, Неаполі і Таренті – Апулії і по всій Сицилії та Калабрії». Аналогічний опис подано і для численних міст Італії, найбільших міст Німеччини, а також Парижа.

В «Прогностику» вперше в історії друкованої літератури названо Москву, та рідні міста Юрія Дрогобича – Львів і Дрогобич, які він зараховує не до Польщі, а до Русі, під якою він розуміє «Руське королівство» – володіння колишнього галицько-волинського короля Данила I.

Крім того, книга міститься ряд астрологічних прогнозів, що відповідало стилю того часу. З точністю до години і хвилини визначено час двох місячних затемнень і фаз Місяця впродовж усього року, подано певні вказівки про видимий рух планет. Подано політичну оцінку стану окремих країв, яким «загрожує війна», серед них «місцевості біля берегів моря і навпроти Малої Азії, такі як Русь, Поділля, Волощина і місцевості татар».

У трактаті видатний вчений зазначив, що населенню християнських країн загрожує велика небезпека через свавілля князів і багатіїв, а з боку інквізиції розпочнеться гоніння на євреїв та єретиків. І це пророцтво збулося. Сикст ІV створив раду інквізиції, на багаттях якої знайшли мученицьку смерть тисячі людей.

Дається також прогноз погоди для «сьомого клімату», тобто, смуги, де розташовані Базель, Нюрнберг, Майнц, Кельн, Париж. Вказано, що погода в інших районах відрізняється від описаної залежно від того, наскільки далеко на південь вони розташовані. Справедливою є думка автора, що погоду можна передбачити на основі спостереження небесних явищ. З метеорологічною частиною «Прогностика» пов’язаний розділ про врожайність, яка співставиться в залежності від появи метеоритів, та землетрусів.

Аналізуючи книгу «Прогностична оцінка поточного 1483 року» показовим є те, що Юрій Дрогобич послуговувався творами Аристотеля, Клавдія Птолемея, арабського астронома Аль-Бумазара. Крім того, є посилання на авторитетних західноєвропейських учених Леопольда та Ґвідона.

За вказівкою Папи Римського з астрологічного прогнозу на 1483 рік було вилучено низку «незручних» для церкви передбачень. Юрій Дрогобич зрозумів, що зробив велику помилку, не зашифрувавши свої пророцтва. Перебуваючи у пригніченому стані він вирішив більше не займатися астрологією.

З ініціативи Львівського обласного відділення Товариства охорони пам’яток історії та культури та з нагоди 500-ліття виданої книги у 1983 році в Україні було започатковано відзнаку та виготовлено пам’ятну медаль – «500 років з дня виходу в світ першої книги українського автора».

Джерела:

https://www.032.ua/news/2399243/urij-drogobic-12-faktiv-pro-vcenogo-astronoma-rodom-z-lvivsini;

https://medlib.lviv.pro/prognostichniy-otsintsi-potochnogo-1483-p-yuriya-drogobicha-535-rokiv.

Технічні казки Мартіна Содомки

Сьогодні, 3 лютого, святкує своє 55-річчя чеський ілюстратор, дизайнер, письменник, автор книжок Мартін Содомка. Будучи промисловим дизайнером і художником-ілюстратором з Чехії Мартін Содомка в 2012 році несподівано відкрив у собі талант дитячого письменника. Просто одного разу йому спало на думку написати книгу, яка наочно і просто пояснила б дітям, як влаштована та чи інша техніка. В результаті з'явилася ціла серія «технічних казок», популярних у малюків по усьому світі. До уваги наших користувачів - ідеальні книжечки автора для захоплених технікою дітей, оскільки простою мовою і на наочних ілюстраціях пояснюються принципи роботи різноманітних технічних деталей і вузлів. Можливо, малюкам самостійно розібратися в пристрої агрегатів буде складно, але за допомогою тат і мам вони обов'язково впораються. Тому рекомендується читати ці казки разом з дітьми (краще вголос), попутно пояснюючи те, що незрозуміло.

Содомка, Мартін Як змайструвати літак [Текст] : [для мол. та серед. шк. віку] / М. Содомка ; пер. з чеської Т. Савченко ; іл. автора. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. - 56 с. : іл.

В дуже цікавій формі автор розповідає про те, як виготовляють літаки, а також багато цікавих моментів про польоти на літаках та навігацію. В основі сюжетної лінії лежить розповідь про те, як головні герої - друзі горобець Зіла та пацюк Арні вирішили полетіти в теплі краї, щоб таким чином помандрувати, а для цього, їм звичайно, знадобився літак, який вони вирішили зробити самостійно і це у них дуже добре вийшло. До речі, дуже цінним є те, що автор про складі на перший погляд речі розповідає в дуже цікавій й простій формі, а чудові ілюстрації, які намалював сам автор Мартін Содомка, в деталях доповнюють текст книги й допомагають краще зрозуміти багато технічних моментів, а також краще та надовше запам'ятати інформацію. Читаючи цю книжку, ви не лише довідаєтеся, з яких деталей складається літак, а ще як ним керувати, що таке підйомна сила, і що потрібно для доброго польоту, й пізнаєте цінність справжньої дружби.

Содомка, Мартін Як змайструвати автомобіль [Текст] : [для мол. та серед. шк. віку] / М.Содомка ; пер. з чеської Т. Савченко ; іл. автора. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2015. - 56 с. : іл.

Це як "Три товариші" Ремарка тільки для дітей і з більшим деталізованим акцентом на автомобіль. Кульгавий пацюк Арні, горобець без почуття гумору Зила і жабун Крістіан на прізвисько Бородавка узялися змайструвати справжній спорткар. Тексту у книжці небагато - і це переважно діалоги, тож книжку можна приблизно сприймати як комікс-інструкцію. І хоча образи головних героїв передано лише кількома репліками та абзацами - вони досить виразні, це ж саме стосується і атмосфери - трохи такої брутальної ретроромантики. Звичайно, справжнє захоплення ця книжка викличе у тих дітей, хто справді цікавиться механізмами, машинами і тим, як це все влаштовано. Бо інакше малому читачу може бути трохи нудно від цієї зливи нових назв. Та вже коли дитина зануриться у деталі і процес, відтягти її від цієї книжки буде важко. А ще буде побічний ефект - дитина обов'язково захоче і собі змайструвати автомобіль, тягтиме, добре якщо в гараж, усіляке залізяччя і прохатиме допомоги. Дуже своєрідна, гарно оформлена і цікава своєю сміливістю ідеї книжка. Щиро хочу, аби книжка і ті, хто в неї по-справжньому закохається, знайшли одне одного.

Содомка, Мартін Як збудувати дім [Текст] : [для мол. та серед. шк. віку] / М. Содомка ; пер. з чеської Т. Савченко ; іл. автора. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2017. - 58 с. : іл.

Це просто неймовірна книга-інструкція, яка докладно розкаже вашим діткам про всі етапи будівництва справжнього будинку. На святі весілля обговорюється питання житла, всім гостям цікаво де ж будуть мешкати молодята, виявляється, що вони хочуть жити у діда, а друзі їм підказують, що жити все-таки краще окремо, для цього вони готові побудувати справжній будинок для молодої пари. І тут, починається: спочатку вони обговорюють питання транспортування будівельних матеріалів, потім визначаються з земельною ділянкою, та всі разом рушають у банк, щоб взяти іпотеку на такий масштабний проект. Наступний етап їх кропіткої роботи це архітектурне проектування, вони дуже детально обговорюють інженерні комунікації в майбутньому будинку та готують проектну документацію. Потім починаються масштабні земельні роботи, друзі починають робити міцний фундамент і залучати важку будівельну техніку, розказують про поняття зовнішньої та опорної стіни, окреслюють питання бетонного поясу, та діляться секретами будови даху. Дуже багато цікавої інформації подано для юних будівників, навіть моєму сину у три роки було цікаво заглибитися у процеси будівництва.

Содомка, Мартін Як прокласти залізницю [Текст] : технічна казка з часів парової епохи : [для мол. та серед. шк. віку] / М. Содомка ; пер. з чеської Т. Савченко ; іл. автора. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2018. - 72 с. : іл.

Багато дітей на певному етапі проходять стадію захоплення потягами: вони такі величезні, такі складні, але з такою грацією і легкістю ковзають по рейках. Недарма малюки так часто люблять бавитися іграшковими потягами і самостійно прокладати залізницю. Якщо ваш малий чомучко вже доріс до того віку, коли йому хочеться знати, як все працює, то книжки Мартіна Содомки стануть вам у справжній нагоді. Саме ця книжка в охудожненій формі розповість про те, як прокладалися перші залізниці і як працювали найраніші потяги на парових двигунах, які зараз ми можемо побачити хіба що в фільмах і музеях. Наш головний герой Макс — молодий інженер, який має чимало цікавих новаторських ідей, проте змушений починати свою кар'єру на самому низу ієрархічної драбини. Проте Максу пощастило жити у надзвичайно цікавий час: у його рідній країні саме задумали прокласти перший великий залізничний маршрут. Це робота, яка вимагає чимало часу та ресурсів, і найкращі уми країни обговорюють і планують, щоб маршрут був оптимальним. Одразу три заводи виготовляють паротяги на конкурс, де переможе найшвидший. Найкращі інженери планують, як зробити кожнісіньку дрібничку ідеальною. Разом із Максом ми перебуваємо в самій гущі подій і побачимо всі процеси зсередини.

Содомка, Мартін Як змайструвати мотоцикл [Текст] : [для мол. та серед. шк. віку] / М. Содомка ; пер. з чеської Т. Савченко ; іл. автора. - Львів : Вид-во Старого Лева, 2016. - 60 с. : іл.

Прийшла весна, птахи повернулися з теплих країв, чи куди вони там літають. А наші друзі: горобець Зила, жабун Крістіан і пацюк Арні на своєму літаку (друзі самостійно побудували літак. Як це робити - читай попередню книгу) повернулися теж з подорожі. Вони посерйознішали, порозумнішали (Арні то б взагалі вже б не мішався ні до яких банд, а гуляв би зі своєю подружкою Люсі). Але тут нова справа. Пропонується зробити мотоцикл. Ще й самостійно. Бо виявляється, ватажок зграї (до якої колись належав і Арні) Цибатий Жак теж робить мотоцикла. І переплюнути його - то справа честі для друзів. Але ще більшою справою честі стає - виграти у Цибатого Жака перегони. На мотоциклах. А мотоцикл друзі (я вже писав)роблять самостійно. До справи знову береться розумник горобець Зила (який щоправда теж трохи подорослішав, і більше переймається філософським питаннями). Та коли така справа - змагання - приходиться знову сідати за підручники і штудіювати влаштування мотоцикла. Як це характерно для Содомки, у книжці дуже детальні описи механізмів, класні детальні схеми, окремих систем. Описано чим відрізняється, наприклад, автомобільний двигун і мотоциклетний і взагалі - багато детальної і грамотної технічної інформації. Але подано настільки легко і доступно, і, з такими класними ілюстраціями, що зрозуміти дітям - дуже легко.