12 червня прийнято відзначати Всесвітній день боротьби з дитячою працею, тобто з трудовою експлуатацією дітей, котра, на жаль, має місце досить часто й сьогодні. Ця дата є нагадуванням про те, що діти – одна з найуразливіших соціальних категорій, адже вони в усьому залежать від нас, дорослих. І, перефразовуючи Альберта Ейнштейна, усі досягнення нашої цивілізації не мають ваги, якщо на світі є нещасні діти.
Традиції використання дитячої праці беруть початок в історії. Майже у всіх країнах світу впродовж багатьох століть діти селян, рабів, а потім і ремісників допомагали батькам. Ймовірно, працездатні діти були залучені в родинну працю ще в первісних суспільствах. У середньовічній Європі діти працювали, навчаючись у вільних ремісників, а потім у цехових, допомагали їм. Таким чином вони здобували майбутній фах.
Дитяча праця на фабриках, заводах, шахтах була звичайним явищем у багатьох промислово розвинених країнах Європи та Америки в XIX столітті. Діти працювали нарівні з дорослими до 14–18 годин на добу (іноді з 5–6-річного віку), причому їм платили за це в кілька разів менше. Правила внутрішнього розпорядку на таких підприємствах бували дуже жорсткими і зовсім не враховували інтереси працівників, у першу чергу, їх дитячої частини. Наприклад, заборонялося дивитися у вікно на робочому місці (для чого на вікнах висіли решітки або заглушки), грати в перервах на їжу.
У Британії ще в ХІХ сторіччі існували робітні будинки, де жебраки (дорослі та діти) трудилися примусово в близьких до тюремних умовах. Про важкі умови дитячої праці писав англійський історик Генрі Джіббінгс в книзі «Промислова історія Англії». Одним з перших увагу до проблеми дитячої праці в Британії привернув знаменитий реформатор Роберт Оуен – у 1816 р. він виступив на цю тему в Парламенті.
Поступово ставлення до дитячої праці у світі змінилося. Цьому сприяли виступи громадських та церковних діячів, лідерів суспільної думки, революційні перетворення в суспільствах, технічні зрушення у виробництві. Останнім часом у більшості країн дитяча праця вважається формою експлуатації та визнана незаконною.
Слід розуміти, що поняття дитячої праці означає залучення дітей до роботи на регулярній основі. ООН та Міжнародна організація праці розглядають дитячу працю як експлуатацію. Стаття 32 Конвенції про права дитини гарантує права останніх «на захист від економічної експлуатації та від виконання будь-якої роботи, яка може становити небезпеку для здоров'я, бути перешкодою в одержанні нею освіти чи завдавати шкоди її здоров'ю, фізичному, розумовому, духовному, моральному та соціальному розвитку».
Дитяча праця може розглядатись як наслідок злиднів та низького рівня розвитку суспільства. Одна з основних причин, які змушують дітей працювати, полягає в тому, що від цього залежить виживання їх сімей та їх власне виживання. Важливу роль відіграє воля дорослих, які можуть використовувати незахищеність дітей у своїх цілях. Також відіграють певну роль соціальні та культурні традиції. При цьому як діти, так і їхні батьки можуть не усвідомлювати, що дитяча праця незаконна та суперечить інтересам самих дітей. Слід відзначити, що помірковане залучення дитини до трудової діяльності не є протизаконним, якщо не пов’язане з отриманням грошової чи іншої вигоди – тобто, як метод інтеграції дитини в родинні традиції, спосіб соціалізації та чи інша дитяча праця в обмеженому форматі є припустимою. Проте тут слід бути дуже обережними, щоб, намагаючись добре виховати дитину, не порушити її права та інтереси.
В українському Кодексі законів про працю чітко прописано вік, з якого дозволяється прийняти людину на роботу, – 16 років. Як виняток законодавство допускає працевлаштування 14–15-річним юнакам і дівчатам, але лише за згодою одного з батьків чи осіб, які їх заміняють. З погляду законодавців цивілізованих країн світу, це надто ранній вік для прийому на роботу. Однак така норма, швидше за все, залишилася в Україні як пережиток соціалістичного минулого нашої держави. Добре це чи погано – точно сказати важко, оскільки для винесення такого вердикту потрібно ретельно розглянути кожен окремо взятий випадок працевлаштування дітей, що в нинішніх ринкових умовах економіки зробити вкрай складно. Але навіть із того, що сьогодні відомо, випливає: ситуація із працевлаштуванням неповнолітніх має як позитивні, так і негативні сторони.
Джерело: http://www.library.tnpu.edu.ua/index.php/bibliography-lists/337-bib-lists-liter-20/3401-den-borotby-z-dytiachoiu-pratseiu
