55 років тому, березневого понеділка 1961 року кияни, щулячись від пронизливого вітру та поглядаючи на кошлате незатишне небо, добиралися до роботи. Для сотень цей день став останнім у житті: вони були заживо поховані під товстим шаром селю, який затопив Куренівку, ще сотні померли в лікарнях. За ними не служили панахиди, їх зумисне ховали на різних цвинтарях. Влада всіляко намагалася применшити масштаби трагедії, яка увійшла в історію як Куренівська. Довгі роки спомини про куренівську катастрофу жили лише в народі – влада воліла не згадувати про сотні жертв свого нехлюйства. Тільки з 1991 року почали проводитися цивільні панахиди за загиблими. Пам`ять не можна замовчати чи вбити. Кияни бережуть спомини про найбільшу техногенну катастрофу XX століття і докір владі, яка не змогла ані врятувати їх рідних і близьких, ані розповісти правду про незмірну трагедію. До Вашої уваги пропонуємо тематичну викладку "Куренівська трагедія."
