Багато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттів

ПОДЯКА

ВИСЛОВЛЮЄМО ЩИРУ ПОДЯКУ НАШИМ ЧИТАЧАМ ТА ВІДВІДУВУЧАМ ЗА УЧАСТЬ В АКЦІЯХ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ЗІ СХОДУ УКРАЇНИ, ПОРАНЕНИХ ТА БІЙЦІВ АТО

Для хлопчиків


"50 дотепних запитань про піратів із дуже
серйозними відповідями"

У книзі "50 дотепних запитань про піратів із дуже серйозними відповідями" допитливі підлітки, а також й дорослі шанувальники відважних піратів, можуть отримати вичерпні відповіді на такі питання: - Що означає мати справжній «піратський» вигляд? - Чи міг «летючий голландець» насправді літати? - Чи були корсари заможнішими за піратів? - Чи був старший кок першокласним кухарем? - Чи було в піратів почуття гумору? - Чи завжди пірати закопували свої скарби? Та ще багато цікавого ви дізнаєтеся про таку славнозвісну, але неповажну, професію; збагатять свої знання про морський побут та звички; зрозуміють, що піратське життя далеко не таке романтичне, як здається на перший погляд.


Незвичайні види спорту в світі

Людям завжди була властива пристрасть до змагань. Це проявлялося ще з давніх часів. Якщо ми опустимо змагальний елемент воєн, то можна сказати, що люди завжди прагнули створити штучні, контрольовані умови, в рамках яких вони можуть виявити кращого – так і з’явився спорт, який розвинувся зараз у величезну індустрію, в яку вкладаються мільйони, якщо не мільярди. Звичайно, це все чудово, але виникає одна неочевидна проблема – всі види спорту, що в даний час присутні в змаганнях, є достатньою мірою стандартизовані. Навряд чи знай дуться люди, які не чули про футбол, баскетбол або бейсбол. Ці види спорту поширені по всьому світу. Тому ентузіасти прагнуть вигадувати нові види спорту. Іноді виходить дуже цікаво, а часом результат виходить незвичайний. Однак локальні спортивні заходи заслуговують на увагу не менше. Розглянемо самі дивні види спорту в світі:
Боссабол
Багатьом з тих, хто грає в пляжний волейбол, хотілося б вистрибнувши високо над сіткою, виконати потужний нападний удар. І хоча здається,що такий складний елемент під силу тільки професіоналам, проте будь який гравець, навіть любитель може це зробити, граючи в бразильський різновид пляжного волейболу - боссабол. У цьому виді спорту, спеціально для атакуючих гравців, створений особливий надувний майданчик із батутами.
Герлінг
Чи можете ви собі уявити поєднання футболу, баскетболу та хокею? А в Ірландії вже існує грапід назвою герлінг, яка ідеально підходить під цей опис. Екіпірування гравця-герлера складається з футбольної форми, захисного шолома і дерев'яної ключки довжиною 64-97 см, м'яча розмірами 69-72 мм та вагою 110-120 грам. Мета цієї гри полягає в тому, щоб заробити якомога більше очок, забиваючи м'ячі у ворота суперника. Головна подія у світі герлінга - Чемпионат Ірландії, який проводиться щороку з 1887 року. Фінальна гра традиційно проходить у вересні в Дубліні на стадіоні «Кроук Парк». Команда-переможець вручає кубок (Ліам-МакКарті-Кубок). В Європі існує "Європейська ліга хёрлінга".
Джай-алай
Джалай-алай розглядається фанатами спорту, як суміш батмінтону та гандболу. Зазвичай в нього грають по одному або парами. Мета гри в тому, щоб ракетка, схожа на черпак, жбурнула мяч у стіну, що стоїть у зоні супротивника. А суперник, натомість, повинен зловити мяч прямо в повітрі. Джалай-алай визнаний самим швидким у світі вид спорту, саме тому він відноситься до рекордів Гіннесса. Довольно міцний м'яч запускається зі швидкістю 300 км / ч, при цьому його потрібно періодично змінювати через кожні п'ятнадцять хвилин - із-за того, що йому доводиться сильно вдарятися об стіну, він миттєво розривається. Якщо втратити пильність, то замість стіни він може потрапити в гравця. 
Джиббінг
Джиббінг - акробатика, стрибки, ковзання і пересування за спеціально підготовленими фігурами з металу, дерева або пластику, або по елементам міської архітектури (перила,
парапети).Цей незвичайний спорт буде довподоби любителям екстриму, що не досягли особливого успіху в катанні на роликах або скейтборді. Для джиббінга вам знадобиться тільки пара кросівок зі спеціальним поглибленням, щоб ковзати по поручнях. Це одна з найвизначніших дисциплін в сноуборді і ньюскулі. Мета змагань з джиббінгу - виявити найсильніших учасників, які демонструють більше умінь у ковзанні по фігурам. Американський райдер Джи Пи Уолкер вважається відкривачем цієї дисципліни.

Кабадді
Кабадді - популярна командна гра та найдавніша гра в Азії. Родоначальником кабадді є Індія, а перша гра на міжнародному рівні пройшла в Дакке в 1985 році. У 1990 році Кабадді був включений в програму Азіатських ігор в Пекіні, з тих пор ця гра є регулярною спортивною дисципліною в Азіатських іграх. Перше змагання з кабадді серед жінок пройшло на міжнародних змаганнях в Гуанчжоу в 2010 році. Ця цікава гра розпочинається з того, що одна команда посилає "загарбника" на територію противника. Якщо загарбник доторкається до кого-небудь з протилежної команди і тікає на свою територію, то він заробляє очко. Але якщо до загарбника доторкнулися, або він був схоплений, не встигнувши втекти, то очко дістається суперникам. Будь який гравець, до якого торкнулися, вибуває з гри. І так до тих пір, поки одна з команд не втратить всіх учасників.
Шахбокс
Шахбокс знаходиться під управлінням Всесвітньої организації шахбоксу (WCBO). Девіз
WCBO: «Боротьба відбувається на рингу, а війни ведуться на дошці». Перший чемпіонат світу був проведений в середній вазі в Амстердамі в 2003 році. Переможцем став сам Рубінг. 1 жовтня 2005 року було проведено чемпіонат Європи по шахбоксу у важкій вазі: болгари Тихомир Тичко виграв у гітмана Андреаса Шнайдера в 7-му раунді (Шнайдер здала шахматну партію). Уявіть: шахісти і боксери, які сидять на стільці і думають, як обіграти суперника в шахи. Дивно, чи не так? Ви здивуєтеся, але в Фінляндії вже існує певна гра, де бокс і шахи йдуть рука об руку. Шахбокс не схожий ні на один вид спорту, про який ви знаєте. Спочатку гравці грають шаховий раунд, потім боксерський і так протягом 11 раундів.
______________________________________________________________

Загадки природи

Цікаві факти про краватку

Чоловік вартий того ж, чого і краватка: це він сам, 
нею він прикриває свою суть, в ній виявляєть його дух...
Оноре де Бальзак

Історія

Вважають, що традицію носити краватку започаткував Людовик XIV, який був настільки захопдений дефіле хорватського кінного полку, в якому у кожного солдата на шиї була пов'язана кольорова хустка, що тут же забажав мати дюжину аналогічних. Втім, як виявилося, нове - це добре забуте старе: аналогічні шарфи, або шийні хустки, носили ще римські легіонери. Походження предмету позначається на його назвах: українське "краватка" - це трохи змінене французьке "крават", тобто "хорват", а російське "галстук" прийшло з німецької мови, де "хальстух" означає шийну хустку.
Довга кольорова краватка з'явилася тільки після 1870 року разом із поступовим розповсюдженням відкладних комірців. Врешті-решт в 1924 році всім варіантам шийних хусток і шарфів було сказано остаточне "ні": американський підприємець Джесі Лангсдорф запатентував свою "ідеальну краватку". Така краватка шилася (і шиється дотепер) з трьох частин, скроєних навскоси. Слідством цього патенту стало повсюдне витіснення поперечних краваток і стандартизація довгих краваток в смужку, косу клітку або "пейслейз" ("баклажани"). Така краватка і прийшла у світ, цей клапоть матерії у вигляді стрічки завдовжки 1,3 - 1,5 метри, і з тих пір прикрашала, прикрашає і прикрашатиме мільйони і мільйони чоловіків.

  • Щодня 600 000 000 жителів Землі одягають краватки.
  • В 1827 році відомий письменник Оноре де Бальзак написав книгу під назвою "Мистецтво носіння краватки", в якій описав естетичну необхідність пов'язування краватки.
  • Під час Великої французької революції (1789 -1799) колір краватки вказував на політичні переконання людини.
  • Останнім із широковідомих вузликів краватки є вузол "пратт", який був представлений публіці в 1989 році.
  • Перша "клубна краватка" з'явилася в 1880 році, коли студент Exter коледжу в Оксорді, приймаючи участь у човникових перегонах, пов'язали на шию кольорові стрічки з кольорами свого навчального закладу. Пізніше стрічки були замінені на краватки, виконані в цих кольорах, і незабаром подібна мода швидко поширилася на більшість навчальних закладів Європи і Америки.
  • 17 вересня 2007 року британські лікарні опублікували правила, що забороняють лікарям носити краватки. Таке рішення було прийнято через можливість перенесення перехресної інфекції.
  • У Швеції біла краватка одягається виключно на похорони.
  • Металевий затиск на краватку зявився в 20 -ті роки минулого століття і відразуж почав використовуватися поліцейськими, як пересторога від удушення. Надалі в поєднанні з краваткою "Регат" став класичним поєднанням "формального" одягу.
  • Класична краватка в косу смужку "regimental".  У Англії смужки йдуть справа наліво, згори вниз, в американському ж варіанті: ліворуч - направо, згори - вниз.
  • Цікаво, що під час тридцятирічної війни хорватські найманці носили на шиї хустки, як відмітний знак. Французькі солдати узяли з них приклад, і в кінцевому підсумку, до серединиXVII ст. мода на краватку поширилася по усій Європі.
  • Хороша шовкова краватка для виготовлення зажадає близько 110 коконів шовковичного шовкопряда.
  • Китай є одним з найбільших світових виробників краваток, випувкаючи 200 млн. штук щороку.
  • Спеціальна куленепробивна краватка може зупинити кулю 9 мм.
  • У 1924 році Джесі Лангсдорф запатентував сучасну краватку. Цікаво, що його ноу-хау була форма краватки під кутом 45 градусів. 

Блакитне вікно у світ


Без чого сучасна людина просто не уявляє свого життя? Звісно, без телевізора! Він став обов’язковим атрибутом домашнього інтер’єру, можна сказати, членом родини. І як це наші предки якось жили без телевізора? Міняються передачі, сам телевізор змінюється, а любов людини до цього дива техніки залишається незмінною.
Власне, цей пристрій ще дуже молодий. Його винайшли зовсім недавно – в минулому столітті. Але прообрази телевізора народилися давно: завдяки народній фантазії герої казок дивилися «передачі на замовлення», поговоривши з яблучком і запустивши цей фрукт бігати по особливій тарілочці. А ще можна було побачити необхідне, домовившись з чарівним дзеркальцем…
Апарат для одночасної передачі зображення і звуку називали по-різному: «електронне око», фототелеграф, телефотограф, електричний телескоп. Принцип дії був такий: обертовий барабан, на якому містився лист з накладеним зображенням, сфокусований на нього промінь світла. Останній відбивався від поверхні барабана, сприймався фотоелементом.
Перші телевізори мали механічне розгорнення. В СРСР передачі велися за допомогою так званого диска Ніпкова. Експериментальний телевізор мав обертовий диск з алюмінію діаметром 300 міліметрів. Розміри кадру, який можна було передати, дорівнювали 28x21 міліметр. Так що перший екран мав розміри… менші за сірникові коробки! Звичайно, згодом він став трохи більший, але… Першим любителям телебачення жилося важко. Передачі почали регулярно виходити в ефір ще в жовтні 1931 року: саме тоді був створений іконоскоп – перша у світі передавальна трубка, телепередавачі працювали, от тільки самих пристроїв для приймання зображення промисловість не випускала! Тоді більшість телевізорів збиралася любителями власноруч, а перешкоди в синхронізації диска усувалися за допомогою… великого пальця: ним просто гальмували оберти.
Сучасний будинок неможливо уявити без телевізора
В СРСР першими почали працювати московський (на Шаболовці) та Ленінградський телецентри. Це сталося 1938 року. Перші сеанси передач були колективними, бо подивитися їх можна було хіба що в місцевих палацах культури. Крихітний пронизливо-зелений екранчик водночас могли дивитися не більше 15–20 осіб.
Приватні приймачі в країнах колишнього Радянського Союзу з’явилися тільки в 1949 році. Першим з них став телевізор КВН-49. Серед народу він був більш відомий під назвою «Купив – Ввімкнув – Не працює»… Що вдієш, якість тодішніх пристроїв не вражала! Екран новинки мав розміри трохи більші, ніж 10x14 сантиметрів. Рятували глядачів збільшувальні лінзи, наповнені гліцерином чи дистильованою водою: їх встановлювали перед телевізором. Але зображення залишалося більш-менш нормальним тільки для того, хто сидів прямо перед екраном. Усі ж інші відчували себе так, начебто потрапили в якусь «кімнату сміху», завішану кривими дзеркалами. Але мати вдома телевізор означало демонструвати неабиякий рівень добробуту. До того ж сусіди прагнули будь-що заприятелювати з його щасливими власниками. Іноді до кімнати хазяїна телевізора під час трансляції збиралася мало не вся комуналка…
На той час стандарт передачі чорно-білого зображення був більш-менш єдиним в усьому світі – відмінність існувала тільки у відстані між частотами передачі зображення і звуку. Це тривало десь до 90-х років минулого століття. Потім на арену вийшли проекційні телевізори. Вони вже мали не тільки електронно-променеву трубку. Улюблені апарати могли бути рідкокристалічними або будуватися на основі мікромеханічного оптичного модулятора. Крім того, популярності швидко набули телевізори на основі рідкокристалічних та TFT-дисплеїв.

На сьогодні чорно-білі телевізори стали вже реліквією. Знайти їх дуже важко, бо кольорові пристрої виявилися більш привабливими для споживачів. (Ще б пак! А коли б вам довелося купувати таку річ, що б ви взяли – кольорового красеня чи похмурий ящик?!) Першими телевізорами, які мали дистанційний пульт, на нашому просторі стали імпортні моделі – SONY та PANASONIC. Пізніше і вітчизняні виробники перейняли корисне і комфортне нововведення. «Друзі дому» дуже змінилися в наш час: пласкі екрани, високе вирішення, плазмові панелі завтовшки не більше 15 сантиметрів при діагоналі до 60 дюймів, цифрові технології. До речі, у США з 2008 року планують повністю перейти на цифрове телемовлення, а в Росії те саме збираються зробити тільки в 2015-му… Чимало з’являється любителів перегляду телевізійних передач на дуже великому форматі зображення. Їх часто збирають на основі люмінесцентних панелей, так що розмір екрана сучасного «друга родини» може сягати кількох метрів!

…Отакі вони, домашні речі та техніка. Усі ці «діти» людської думки щодня дбають про нас, дають нам змогу відчути комфорт і спокій.

Стильний та мобільний

Перший портативний комерційний стільниковий телефон було випущено 6 березня 1983 року компанією Motorola. Щоправда, голова підрозділу мобільного зв'язку цієї фірми Мартін Купер, гуляв по Манхеттену зі стільниковим телефоном ще за десять років до того.
Новинка Dyna TAC 8000X - результат 15 років роботи та використаних понад сто мільйонів доларів - мала дуже солідні розміри (33х4,4х8,9 сантиметрів) і вагу (794 грами). Дисплей мобільника був світодіодним, а заряду акумуляторів дітища компанії вистачало на одну годину (!) розмов або вісім годин у режимі очікування.
Dyna першою отримала сертифікат на продаж від Федеральної комісії по зв'язку США; коштувала вона чимало: майже 4000 доларів. Проте черга на нові телефони вишикувалась така, що Motorola могла бути певною: вона йде правильним шляхом.
Ідею створення мобільного телефону розробляли також спеціалісти АТ&T Bell Labs. До речі, вперше цей проект обговорювався ними ще в 1946 році. Тоді компанія встигла створити перший у світі радіотелефонний сервіс (гібрид радіопередавача та телефону). Абоненти нового сервісу могли з радіостанції, встановленої в машині, передати сигнал на АТС і зателефонувати на потрібний номер. От тільки одночасна розмова обох співрозмовників конструкцією не передбачалася, бо для того, щоб сказати свою репліку, треба було кнопку натиснути, а щоб почути відповідь - відпустити її. До того ж діяли такі пристрої на обмеженій відстані. Після п'яти років роботи цей сервіс закрився через брак клієнтів. Новій розробці АТ&T Bell Labs теж були властивий гігантизм і умовна зручність. Передусім, вага її була аж 12 кілограмів (возити такий пристрій треба було в багажнику). На даху машини кріпилася антена, а пульт виводився у салон. Проте якість зв'язку була більш-менш нормальною.

Десь на початку 60-х років минулого століття більшість компаній дійшли висновку, що компактний стільниковий телефон створити взагалі неможливо. Тому "прорив" "Мотороли" став справжнім вибухом у світі техніки. І хоча нова техніка явно мала багато недоробок, працювати було вже легше: позитивні результати надихали конструкторів. Федеральна комісія по зв'язку США одразу ж взялася за розробку проектів постанов, які б дали можливість регулювати стільникову телефонію.
Отже, через 37 років після створення нової технології зв'язку нова техніка нарешті дійшла до споживачів. Звичайно, що законодавцем мод у стільниковій сфері стала Motorola. Успіх мобільних телефонів і рівень попиту на них вразив навіть працівників компанії. Тисячі людей ставали в черги, щоб через п'ять - десять років (як вважали спочатку) мати змогу придбати таку дорогу, але таку необхідну і зручну річ. Однак галузь розвивалась стрімкими темпами: якщо в 1983 році абонентів мобільного зв'язку налічувалось трохи більше мільйона, то вже в 1990 році їхня кількість вже перейшла за 11 мільйонів, а в 2003-му - за 1,29 мільярда...

                                  З історії автомобіля

Незважаючи на те, що автомобіль може вважатись одним із символів ХХ сторіччя, перший автомобіль було створено в... ХVII сторіччі. Його творцем став бельгійський священик-єзуїт Фердінанд Фербіст. Вважається, що на це звершення його надихнули відомості про "вогнені колісниці" епохи китайської династії Чу (близько 800 р. до н.е.) і описання парової турбіни у праці Дж. Бранка "Машина" (1629 р.)
Перший автомобіль, на якому ще не можна було їздити, оскільки він мав довжину трохи більш ніж 60 см, приводився в рух паровим двигуном.
Також за допомогою парового двигуна пересувались і два військові тягачі, які створив у 1769 і 1771 рр. француз Ніколас Жозеф Куньйо. Швидкість першого з них становила 3,6 км/год. Другий і нині експонується в паризькому Музеї творів мистецтва та предметів побуту.
Першим у світі автомобілем, призначеним для перевезення пасажирів, стала також машина з паровим двигуном, творцем якої був Річард Тревітік. Автомобіль мав 8 посадкових місць, і перша поїздка на ньому відбулася в 1801 році в Камборні, Велика Британія.
Перший автомобіль із двигуном внутрішнього згоряння збудував у 1805 році швейцарець Ісаак де Рівас. Але найперший автомобіль із двигуном внутрішнього згоряння, який мав практичне застосування, було створено англійцем Семюелем Брауном у 1826 році. Його автомобіль із двоциліндровим двигуном об'ємом 88 л і потужністю  4 кінські сили виїхав на пагорб Шутерз-Хілл у Блекхіті, Велика Британія.
Перший удалий автомобіль на бензиновому двигуні було створено Карлом Фрідріхом Бенцем у Мангеймі, Німеччина, в 1885 році. Він мав три колеса, важив 230 кг і розвивав швидкість до 16 км/год, його приводив у рух одноциліндровий двигун, який мав потужність 0,85 к.с. при 400 об./хв.
Ясна річ, сучасні автомобілі набагато швидші від своїх братів із минулих сторіч. Офіційний світовий рекорд у заїзді на одну милю дорівнює 1019,467 км/год. і встановлений Річардом Ноублом 4 жовтня 1983 року в пустелі Блек-Рок, штат Невада, на машині "Траст-2" з реактивним двигуном "Ейвон-302" виробництва компанії "Роллс-Ройс".
Найвища швидкість, яку коли-небудь розвивав колісний наземний транспортний засіб на першому кілометрі траси, становить 1016,086 км/год. Такий результат показав американець Гаррі Габеліч на автомобілі "Блю Флейм" із двигуном на ракетному паливі на Бонневільській соляній рівнині, штат Юта, 23 жовтня 1970 року.
Якоїсь миті він перевищив швидкість 1046 км/год. Двигун цього автомобіля, який працює на рідкому ракетному паливі, здатен розвивати до 22000 об./хв, що теоретично дозволяє досягти швидкості 1488 км/год.
Найвищу наземну швидкість - 1190,377 км/год - було досягнуто американцем Стеном Барретом на "Бадуайзер рокет", триколісному автомобілі на ракетному паливі, 17 грудня 1979 року.
Найвища швидкість, зафіксована для автомобілів з поршневим двигуном, становить 432,692 миль на годину, або 696,331 км/год. Цей результат 21 серпня 1991 року показав за кермом "Спід-о-Мотив / Спіріт76 /" американець Ел Тіг на останніх 132 футах дистанції завдовжки 1 миля. Середня швидкість при цьому становила 425,230 миль на годину. Рекорд було встановлено на трасі Бонневільської соляної рівнини, штат Юта.
17 липня 1964 року Дональд Малькольм Кемпбелл на соляних рівнинах у долині озера Ейр, Південна Австралія, стартувавши з ходу, пройшов дистанцію 609,342 м із середньою швидкістю 690,909 км/год. Довжина його автомобіля "Блюберд" - 9,1 м; вага - 4354 кг; він був оснащений газотурбінним двигуном "Брістолл - Сіделлі Протей 705" потужністю 4500 к.с. Максимальна швидкість, розвинута автомобілем, становила близько 716 км/год.
Автомобіль із двигуном на дизельному паливі, який став прототипом "Мерседеса С 111/3", потужністю 230 к.с. із робочим об'ємом 3000 куб. см, під час випробувань на автодромі в Нардо, Південна Італія, 5-15 жовтня 1978 року розвинув швидкість 314,5 км/год, а в квітні 1978 року при середній швидкості 314,462 км/год він подолав за 12 годин відстань у 3773,55 км.
Деякі спортивні шосейні автомобілі одержали дозвіл на їзду по шосе, однак ці моделі не виробляють для широкого продажу. Виробники дуже дорогих швидкісних автомобілів зі зрозумілих причин обмежують випробування на швидкість до обумовлених обертів.
"Ягуар XJ 220", випущений фірмою "Ягуар спортс", Блоксем, Велика Британія, під час випробувань, які проходили в Італії 21 червня 1992 роу, розвинув швидкість 349,21 км/год. Сьогодні це найшвидкісніший серійний автомобіль.
Найпотужнішим сучасним серійним автомобілем є "Бугатті Вейрон", оснащений двигуном потужністю 1001 к.с. Також потужні двигуни (492 к.с.) мають автомобілі "Дьябло" фірми "Ламборгіні".

Найдорожчий автомобіль - "Лінкольн Континенталь" належав президентові США і був виготовлений у 1968 році. Його довжина 6,56 м. Сума, витрачена на виготовлення цього автомобіля, становила 500000 доларів. Орендна плата за користування машиною становить 5000 доларів. Навіть якщо усі покришки у разі замаху будуть прострілені, лінкольн зможе продовжуватися рухатися зі швидкістю 80 км/год на сталевих дисках з гумовими ободами. Така ж ціна - 500000 доларів - автомобіля марки "Роллс-Ройс" випуску 1973 року.
Найдорожчим вітчизняним автомобілем був ЗІС-115 спеціальної модифікації, що належав Й.В.Сталіну. У1990 році автомобіль був проданий на аукціоні японському колекціонерові приблизно за 2 млн. доларів.
Найдовший автомобіль - 26-колісний лімузин, довжина котрого становить 30,48м. Він був сконструйований Дж. Олбертом у Каліфорнії (США). Лімузин обладнаний службовим кабінетом, кухнею, плавальним басейном з трампліном, посадочним майданчиком для вертольота і безліччю усіляких технічних новинок. Машина призначена для зйомок у кінофільмах і виставок.
Найшвидша гоночна машина - сучасні моделі "Кавасакі", "Судзукі", "Ямаха" можуть розвивати швидкість більш як 300 км/год.


Яким видом спорту захоплювалися лицарі?

Певне, така вже у спорту доля, що в різні часи "законодавницею моди", головним спортивним центром надовго  ставала якась одна країна. В античні часи нею, безумовно, була Стародавня Греція. Хоч не можна не визнати певних заслуг Стародавнього Єгипту, Індії, Китаю, деяких інших держав.
Але незабаром таким центром стала Англія. За часів Середньовіччя заняття спортом були суто прикладними: грунтовними фізичними вправами займалися воїни, вдосконалюючи уміння володіти зброєю, - й ті, кого набирали з простолюду, щоб бився в пішому бою, а військова еліта - лицарі.
Лицареві треба було вміти їздити верхи, плавати, стріляти з лука, майстерно володіти мечем і списом. Відповідно до цих вимог планувався й тренувальний процес. Починався він, до речі, буквально з дитячих років майбутнього лицаря. Найважчою та найскладнішою вправою у верховій їзді було вироблення почуття рівноваги. Не слід забувати, що лицар із ніг до голови був закутий в обладунки, і тому кінним тренуванням приділяли особливу увагу.
Лицар мав уміти перепливати річку, сидячи на коні. Крім того, він мав уміти у важких обладунках підніматися по дерев'яних драбинах чи жердинах. Таке вміння було необхідне під час штурму ворожих фортець і замків. Виснажливі багаторічні тренуваня давали результати: лицар був чудово підготовлений фізично, прекрасно тримався в сідлі, вправно володів зброєю.
А для того, щоб визначити, хтоз лицарів сильніший і вправніший, проводили лицарські змагання - турніри. Їх влаштовували з найрізноманітніших приводів - посвячення в лицарі, весіля доньки впливового графа...
Турнірні бої влаштовували на зразок справжніх, але лицарі користувалися тупою зброєю. Билися вони, сидячи верхи на бойових конях - і сам на сам, і група супроти групи. Роз'їхавшись по різні боки майданчика, бійці чекали сигналу герольда, а потім пускали коней учвал, кидаючись один на одного.
Метою було вибити супротивника з сідла. Переможцем визнавали найвправнішого лицаря, який здобув найбільше перемог. Він отримував приз, а також можливість оголосити будь-яку з-поміж присутніх дам королевою кохання й краси.
Лицарський поєдинок на списах - такий само вид спорту, як, скажімо, метання списа чи фехтування. Хтозна, - якби склалось інакше, він теж міг би дожити до наших днів.
Щоправда, у лиціарів турнір був єдиним видом спорту - не те, що у грецьких атлетів, які брали участь у всіх видах змагань, котрі проводили на Олімпійських іграх.

Цікаві факти з життя козаків

Більша частина на території сучасної України входила до складу Київської Русі, була її ядром. Звільнившись від татаро-монгольського ярма, Україна в 14 столітті потрапила у залежність від Великого князівства Литовського, які згодом об'єднались у єдиній державі - Речі Посполитій.
Польські пани хазяйнували на просторах України, як у себе вдома. Вони нав'язували свою мову, звичаї, релігію, обдирали селян до останньої нитки, а городян обкладали непомірними податками.
Але українці не хотіли бути сумирними й покірними рабами. Найволелюбніші з них тікали у необжиті степи півдня України. Втікачі називали себе козаками, тобто вільними людьми. Козаки гуртувалися в загони, обирали ватажків, будували укріплені табори, які для безпеки огорожували стінами з рублених або січених колод. Звідси й пішла назва Січ.
Для свого поселення козаки обрали дуже зручне місце - на острові Мала Хортиця. Тут у середині 16 століття була заснована козацька фортеця Запорозька Січ. Сюди міг прийти кожен чоловік-християнин. Тут усі були рівні.
Козацьке військо називалося кошем. На чолі коша стояв кошовий отаман. Йому вручалась булава - знак найвищої влади на Січі. Своїх ватажків козаки обирали і звільняли на загальних військових радах. Одним з перших козацьких ватажків історики вважають Дмитра Вишневецького, оспіваного у піснях і думах як козака Байда. 
Військове життя козаків підпорядкувалось суворій дисципліні, а воєнне мистецтво завжди було на високому рівні. Про козацьку кмітливість ходили легенди. У той час коли ні Польща, ні Росія ще не думали про власний флот, козаки його вже мали. Кількість легких човнів, які називалися "чайками", доходила часом до ста і більше.
Козаки були дуже не вибагливими в побуті, носили простий одяг, їли просту їжу. Кожен козак мав вуса, і всі голили голови, залишаючи чуб-оселедець.
Запорозькі козаки вели постійну й успішну боротьбу з Туреччиною, яка загрожувала великим державам Європи. А ще їхніми ворогами були кримські татари, які час від часу робили набіги на Україну. Татарська кіннота змітала все на своєму шляху. Вороги захоплювали у полон українських жінок, дітей, молодих чоловіків і продавали у рабство. Козаки визволяли з неволі земляків, здобували багатства, боронили свій народ від панів. Легенди про козацьку славу ширилися по всій Європі. Козак в Україні став уособленням мужності і лицарської доблесті.  
Про козаків у народі казали "Козак не боїться ні тучі, ні грому", "Козак з біди не заплаче", "Терпи козаче, отаманом будеш" та ін. Образи козаків зобразили у своїх творах І. Котляревський, Т. Шевченко, І. Нечуй-Левицький, П. Загребельний та ін.

                            

Козаки-характерники у легендах та переказах


Багато легенд пов'язаних з козацькою бувальщиною, змальовують козаків з надлюдськими здібностями - характерників. Вони нібито володіли основами військової магії: вміли захищати від ворожої зброї (для цього потрібно було знати особливі магічні вузли, щоб зав'язати зброю, аби не брали кулі і шаблі), замовляти власні пістолі так, щоби без промаху стріляли в ворогів, уміли привертати серця людей і навіть перевертатись на тварин. Так характерниками вважали багатьох отаманів - зокрема гетьмана Байду - Вишневецького, кошового Івана Сірка, Самійло Кішку, Данилу Нечая.
Кошовий Іван Сірко наділявся рисами великого воїна. Легенди про нього почали складати ще за життя - такими були авторитет і слава полководця. Окрім військових талантів, Сірко відрізнявся неабиякими магічними здібностями - як і Семена Палія, його в народі вважали характерником. Ходили оповіді, що міг зловити кулю, яка летіла прямо на нього, а шабля його не брала - в оповідях наводяться приклади, коли його рубали шаблею по руці і лишався тільки синець. Його ще в молоді роки заговорили "святі старці" і через це він став фактично не вразливим. Татари прозвали Сірка "шайтаном" і були впевнені, що отаманові допомагає нечиста сила. Кримчаки навіть лякали своїх дітей Сірком, але водночас і поважали його: татарські воєначальники приїжджали за порадами. Коли в Криму сталася велика спека і посохла вся трава, то Сірко дозволив татарам рятуватись від голодної смерті на землях Великого Лугу. Навіть карав козаків за кривду, заподіяну бусурманським жінкам та дітям.
Одна з легенд про Сірка оповідає, що він ще змалку умів перекидатись на вовка, через що й отримав прізвисько.
Багато легенд оповідає про магічні здібності отамана - нібито він умів розмовляти з деревами, тваринами, навіть водою і не в останню чергу завдяки таким талантам здобув численні воєннні успіхи. Йому приписують участь у 55 битвах, причому наголошують, що всі він виграв. Сірко увібрав найкращі риси воїна, тому козаки 15 разів обирали його кошовим.
Чи не найвідомішою легендою, пов'язаною з іменем Сірка, є знаменитий лист до турецького султана. Ходила велика кількість списків цих листів, і, звичайно, є сумніви щодо  їх аутентичності. Але гумористичний характер листа наводить на думки, що він небезпідставно пов'язувався з іменем кошового Сірка, відомого своїм гострим язиком.
Характерником вважали і козака Саву Чалого. В легендах і переказах його називають чаклуном. Але в цьому випадку "чаклун" викликає скоріше осуд і засудження, аніж подивування унікальними вміннями людини.
Оповідають, що на Січі жив старий козак Чалий, що не мав ані жінки, ані дітей. Якось він поїхав у степ і там знайшов хлопчика, якого взяв за сина, - це і був Сава. По деякий, час у жнива старий козак знову знайшов хлопчика, зовсім голого, якого назвав Гнатом. Коли вони виросли пішли воювати на Січ, але Сава перейшов на бік поляків - набрав загін і почав грабувати церкви на Запоріжжі. Тоді козаки і попросили його брата, Гната Голого, щоб той упіймав Саву, бо лише він знав норов бунтівника. Цікаво що Гнат погодився, лише попросив дати у супровід характерників. Гнат упіймав Саву. Тоді козаки взяли його і відввезли до кошового.
В реальності ж Сава Чалий Був козацьким полковником, певний час перебував на Січі, згодом служив сотником надвірного загону польських князів, брав участь у гайдамацькому повстанні, а тоді знову перейшов на польський бік. Лише за допомогою Чалого вдалося приборкати гайдамаків, а він навіть зруйнував запорозьку фортецю над річкою Буг. Але гайдамаки помстилися зрадникові - він був страчений загоном Гната Голого 1741р. Ця історія була настільки вражаючою, що стала основою п'єси Івана Карпенка-Карого "Сава Чалий" .

Скільки важить удар боксера?

Це можна визначити абсолютно точно. Боксер наносить удар по шкіряній подушці спеціального приладу, пружина стискається, і стрілка показує, яка сила стиснула пружину.
Удар людини, що не знає прийомів боксу, важить 60-80 кг, а прямий удар боксера - 300 кг. Удар боксера такий тяжкий тому, що його наносять не однією рукою, а усім корпусом. Від таких сильних ударів потерпіли б власні пальці бійця, тай противник дістав би рани. Тому перед боєм боксери туго бинтують кисті рук і надівають рукавички, набиті волоссям. Удари боксерів не тільки сильні, а й стрімкі. За секунду хороший боксер може нанести 5-6 ударів. Не дивно, що за трихвилинні бої боксер витрачає стільки ж сил, скільки футболіст за 90 хвилин гри.
Близьким родичем боксу можна назвати кулачний бій, котрий був дуже поширений у Стародавній Греції. Перші правила гри у бокс були розроблені в Англії у серпні 1743 року Джеком Бротоном. А перша школа боксу була відкрита у Лондоні більш як сто років тому.


Найтриваліші бої. Найтриваліший зареєстрований бій у рукавичках відбувся між Енді Боуеном з Нового Орлеана та Джеком Берком у Новому Орлеані (штат Луїзіана, США) 6-7 квітня 1893 року. Він тривав 110 раундів, 7 год 19 хв і був зупинений внаслідок очевидної переваги (пізніше зміненої на нічию). Боуен виграв бій з 85 раундів 31 травня 1893 року.
Найтриваліший бій без рукавичок тривав 6 год 15 хв між Джеймсом Келлі та Джеком Смітом у Файєрі-Кріек (Дейлсфорд, Австралія) 3 грудня 1855 року.
Максимальну кількість раундів - 276 - за 4 год 30 хв було зареєстровано у матчі, в якому Джек Джоунс переміг Петсі Танні у Чеширі у 1825 році.
Найкоротші бої. Слід розрізняти найшвидший нокаут і найкоротший бій. Нокаут протягом 10,5 с (включаючи відлік 10 с) мав місце 23 вересня 1946 року у Льюїстоні (штат Мен, США), коли Ел Кутюр ударив Ральфа Уолтона у той час, як він надівав капу у своєму кутку. Якщо час було зареєстровано точно, то виходить, що Кутюр повинен був подолати більше половини відстані від свого кутка до суперника у момент удару гонгу.
Найкоротший зареєстрований бій відбувся на турнірі "Золоті рукавички" у Міннеаполісі (штат Міннесота, США) 4 листопада 1947 року, коли Майк Коллінз першим ударом збив з ніг Пета Браунсона, і бій був зупинений без відліку через 4 с після гонгу.
Найбільший грошовий приз. Сукупний грошовий приз фіналу світової першості між великоваговиками Майклом Джерардом Тайсоном (США) та Майклом Спінксом (США), що відбувся 27 червня 1988 року у Конвеншн-Холлі (Атлантик-Сіті, штат Нью-Джерсі, США), становив 35,8 млн. доларів, з яких 22 млн. було сплачено Тайсону і 13,8 млн. - Спінксу, нокаутованому через 1 хв 31 с після початку першого раунду.
Найбільша сума грошей, зароблена боксом. Найбільшу суму грошей заробив Мухаммед Алі. З жовтня 1960 року до грудня 1981 року він провів 61 бій (551 раунд, у тому числі й показові виступи) і заробив 69 млн. доларів.
Наймолодший чемпіон світу у важкій вазі. Майку Тайсону (США) було 20 років 144 дні, коли він виграв бій у Тревора Бербика (США) на чемпіонаті ВСБ у Лас-Вегасі (штат Невада, США) 22 листопада 1987 року. Титул чемпіона ВАБ він завоював 7 березня 1987 року, перемігши Джеймса Сміта у віці 20 років 240 днів. Абсолютним чемпіоном він став 2 червня 1987 року після перемоги над Тоні Таккером (США) на першості МФБ.

Немає коментарів:

Дописати коментар