Ввічливі слова та вчинки

"Здрастуйте!" - мовлю за звичаєм.

«Доброго дня!» — кожному зичу я.

«Доброго дня!» — людям бажаю. 

«Доброго дня!» — гостей вітаю.

І посміхаються у відповідь люди! 

Добрі слова ж бо для кожного любі!

Сійся-родися ніжне «Будь ласка», 

Вдячне «Спасибі», «Вибач» тремтливе — 

Слово у серці, як зернятко в ниві.

«Доброго ранку», «Світлої днини» — 

Щедро даруй ти людям, дитино.

Філософ Емерсон сказав: "Ввічливість - це сума маленьких жертв, які ми приносимо оточуючим нас людям". А М.Сервантес, іспанський письменник наголошував, що "ніщо не коштує так дешего і не ціниться так дорого, як ввічливість". Правильність цих висловів не викликає сумніву.

Ввічливість - це насамперед вміння спілкуватися, навіть мистецтво людського спілкування, вміння люб'язно ставитися до людей, які нас оточують. Як дітям, так і дорослим хочеться, щоб до них уважно ставилися їх друзі та рідні, завжди любили та поважали. Але весь секрет полягає в тому, що тільки до ввічливої людини, вихованої та доброї, інші люди ставляться по-доброму. Тільки таку людину всі люблять, поважають, виявляють бажання спілкуватися з нею.

Про "Ввічливі слова та вчинки" як один із проявів доброзичливого ставлення до людей, з якими ми щоденно спілкуємося вдома, у школі, магазині, транспорті говорили учні 2-го класу гімназії №178 на уроці добра і милосердя, який проходив в нашій бібліотеці.

В яких вчинках проявляється ввічливість, чи є показником ввічливості вміння вітатися, що таке тактовність, чуйність - ці та інші питання викликали викликали жвавий інтерес та обговорення.

  
  

Діти виявляли та аналізували вчинки однолітків, казкових героїв. Розповідали про свої добрі вчинки та написали їх на "СТІНІ ДОБРА".

Масляна

Масляна - одне з найулюбленіших свят слов'янських народів. Цього року масний тиждень припадає на 11-17 березня. Це затяжне свято є підготовчим тижнем до Великого посту. Воно необхідне для примирення з ближніми і підготовки до покаяння. Протягом усього масляного тижня не можна вживати в їжу м'ясо. Молочні продукти та рибу їсти дозволяється. Здавна на Русі Масляна відзначалася дуже весело. Довгі, холодні зимові дні люди заповнювали веселощами й гуляннями. Традиційно на Масляну цілий тиждень пекли млинці, збиралися великими сім'ями, зустрічалися з друзями, щоб присвятити якомога більше часу доброму спілкуванню з дорогими для себе людьми. Проте церква не вітає занадто гучних гулянь, коли людина може втратити голову, оскільки основний сенс Масляної - підготовка до суворого посту.

Зустріч з письменником - це свято для дітей!

Вчора юні читачі нашої бібліотеки мали унікальну можливість поспілкуватися з людиною, прізвище якої вони бачили на своїх улюблених книжках. До них на зустріч завітав відомий український письменник, автор таких книг, як "Стефа і її Чакалка", "Зайчикова книжечка", "Хто боїться зайчиків", "Звіряча абетка" та інших, що вийшли у видавництві "Грані-Т", Іван Андрусяк.

Письменник представив свої книги, діти активно спілкувалися з паном Іваном. В бібліотеці панував гарний, святковий настрій!

Євген Миколайович Рудницький

2 лютого виповнюється 130 років від дня народження українського мовознавця, філолога-фольклориста-етнограф, краєзнавця Євгена Миколайовича Рудницького.

Євген Миколайович народився в м. Межиріччі (тепер у складі Польщі). Вищу освіту здобував у Петербурзькому університеті на історико-філологічному факультеті, вивчав словесність та історію мови під керівництвом академіка О.О.Шахматова. Зі студентських років захопився етнографічними дослідженнями. Під час світової війни Є.Рудницького спіткала доля біженця. Він опиився в Сімферополі, де працював у комерційній школі і жіночій гімназії. Потім викладав у Таврійській сільськогосподарській школі, в Уманському агротехнікумі. В Умані він активно включився в студентське та громадське життя колективу, організував групу студентів у кількості 30 чоловік і створив екскурсійне бюро з обслуговування відвідувачів парку "Софіївка".

За період перебування в Умані Євген Миколайович написав ряд праць з методики викладання мови.

З 1927 року Є.М.Рудницький проживає в Києві і працює науковим співробітником Інституту мовознавства, друкує статті у виданнях Академії наук. Разом з Ст. Василевським він був укладачем "Російсько-українського словника" (К., 1937) під ред. П.Мустяци.

На превеликий жаль, подальша доля Євгена Миколайовича Рудницького невідома. Вірогідно, що молох репресій 30-х років знищив талановитого вченого і просто людину, завдавши великої шкоди науці та людяності. Завдяки пошукам професора Валентини Кирилівни Борисенко (КНУ імені Т.Шевченка), до сучасників повернулось із небуття ім'я людини, яка славно прислужилась нашому краю, а мовно-етнографічні дослідження, як ми бачимо сьогодні, є унікальними.

Праці:

• Співавтор (із Степаном Василевським і П.Мустяцею) русифікаційного "Російсько-українського словника" (1937) - близько 45000 слів.
• "Діялекти Уманьщини" (1927)
• "Зложене речення в гуманських діялектах" (1929; уперше подано характеристику складного речення в українських діалектах, відношення паратаксису і гіпотаксису)
• "Українське словоскладення" (1930, у "Збірнику секції граматики української мови")
• Зробив етнографічно-фольклорний опис "Українське весілля на Підляшші" (опубліковано у збірнику "Етнічна історія народів Європи", 2003, в.15.; підготував до друку В.Борисенко).