Багато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттівБагато читаючи, ви багато дізнаєтесь. А чим більше ви дізнаєтесь, тим більше робите нових цікавих відкриттів

ПОДЯКА

ВИСЛОВЛЮЄМО ЩИРУ ПОДЯКУ НАШИМ ЧИТАЧАМ ТА ВІДВІДУВУЧАМ ЗА УЧАСТЬ В АКЦІЯХ ПІДТРИМКИ ДІТЕЙ ЗІ СХОДУ УКРАЇНИ, ПОРАНЕНИХ БІЙЦІВ ТА ЗСУ

пʼятницю, 6 січня 2023 р.

Поет, який до останнього вірив в Україну

Василь Стус – геніальний поет, який творив здебільшого у "політичних" таборах. Його вірші – символ боротьби, а Стус – головна постать Українського Руху Опору. Василь Стус – поет, якого важко переоцінити, адже його внесок у розвиток національної ідеї та відновлення української державності дуже важливий. У нього були незламні принципи, за які він розплатився 15 роками засудження й життям. Загинув письменник 34 роки тому в карцері особливо суворого режиму – у ніч з 3 на 4 вересня 1985 року Україна втратила поета та правозахисника Василя Стуса. 
6 січня-85-та річниця від дня народження Василя Стуса. Вшановуючи пам’ять українського поета, перекладача, прозаїка, літературознавця та правозахисника, пропонуємо ознайомитись з потужними цитатами людини з гіперчутливістю до несправедливості про Україну, людське життя та нього самого. Деякі цитати — з листів з зіслання до сина Дмитра, з листів до політичних або культурних діячів, а також з “Таборового зошита”. Деякі рядки — це роздуми-поради синові, деякі описують його життя радянського політв’язня, інші — про національну ситуацію та з правами людей в Україні. 

  • “Я вважаю, що доля Донбасу — це майбутня доля України, коли будуть одні солов’їні співи. Як же можна миритись з тим особливим «інтернаціоналізмом», який може призвести до згуби цілої духовної одиниці людства? Адже ми не прусси, не полаби, нас — за 40 мільйонів..."
  • “Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації”.
  • “Я не націоналіст. Навпаки, я вважав за потрібне робити так, аби серед певної частини українців розвіяти дурман самозакоханості, антисемітизму, загумінкової обмежености. Так само за потрібне я вважав робити так, щоб серед певної частини росіян, євреїв і т.д. розвіяти дурман неповаги до української мови, культури, історії, неповаги до праці селянина, що гречно причащає усіх нас хлібом і сіллю від своїх мозолів”
  • "Я знаю, що заради щастя рідного народу я міг би всім пожертвувати, я знаю, що тут я вихований рідним духовним хлібом — «Жагою» Рильського, Вашим віршем «Батьківщино моя», тож скажіть, поете, що робити."
  • "Людина — це обов’язок, а не титул (народився — і вже людина). Людина — твориться, самонароджується. Власне, хто Ти є поки що? Кавалок глини сирової, пластичної. Бери цей кавалок у обидві жмені і мни — доти, поки з нього не вийде щось тверде, окреслене, перем’яте. Уяви, що Бог, який творить людей, то Ти є сам. Ти є Бог. Отож, як Бог самого себе, мни свою глину в руках, поки не відчуєш під мозолями кремінь. Для цього в Тебе найкращий час — Творися ж!"
  • "Наша історія — це все і завжди спочатку, якась постійна гойданина на одному й тому ж місці, мертва хвиля еволюції. (Феномен доби (Сходження на голгофу слави): Розвідка.) Люди, прагнучи світла, викликають власну смерть. Це щастя: мати таку долю, як у мене…Чуюся добре, бо нікому не зробив зла, бо дбав не тільки про себе. І від того мені світло на душі. Долі не обирають… Її приймають — яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас."
  • "Мені подобаються люди, що, як кажуть, “пруть буром“, тобто, мають свій норов. Ці люди — нещасливі в житті, зазнають усіляких страждань (щасливі — здебільшого безхребетні, ті, що, як покірне телятко, дві матки ссуть). У житті доводиться обирати: або цікаву муку або нецікаве щастя. Більшість, звичайно, обирає щастя, хай і нецікаве (точніше: вони воліють цікавого щастя, але здобувають украй нецікаве)."
  • "Долі не обирають… Її приймають – яка вона вже не є. А коли не приймають, тоді вона силоміць обирає нас."
  • "Митець потрібен своєму народові та й усьому світові тільки тоді, коли його творчість зливається з криком його нації."
  • "Терпи, терпи, терпи — терпець тебе шліфує,Сталить твій дух — тож і терпи, терпи."
Життя Василя Стуса — це приклад незламності, принциповості і твердої волі. Він ніколи не намагався бути зручним і не боявся відкрито висловлювати свою позицію.

Нехай ці слова поета стануть орієнтиром для українців!

Джерела:
https://freedominspire.com.ua/3159/;
https://uaua.top/18801/;
https://www.google.com/search?

Немає коментарів:

Дописати коментар